Окремі вчені завданнями органів прокуратури називають такі: 1) "здійснення нагляду і правильна постановка боротьби зі злочинністю" [17, с. 4]; 2) встановлення єдиного поняття законності [18, с. 12]; 3) "забезпечення єдності законності, охорона прав громадян, боротьба з правопорушеннями, координація діяльності правоохоронних органів [19, с. 123]. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" завданням прокурорського нагляду за додержанням законів є всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку та захист від неправомірних посягань на: 1) закріплені Конституцією України незалежність України, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; 2) гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини та громадянина; 3) основи демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення [1].

На нашу думку, ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" необхідно доповнити й таким завданням, як "охорона та захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб", яке слід закріпити у п. 1 ст. 4 згаданого Закону. Це пов'язано, насамперед, з тим, що у ст. 3 Конституції України зазначено: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю" [2], що, звичайно ж, повинно бути і головним завданням прокуратури, органи якої наділені широким колом повноважень для захисту цих прав, свобод і законних інтересів. Крім того, беручи до уваги те, що в ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" визначено мету (цілі) та завдання всієї діяльності органів прокуратури, а не тільки прокурорського нагляду, вважаємо за доцільне назву цієї статті викласти у такій редакції: "Мета та завдання органів прокуратури".

Визначення місця органів прокуратури в механізмі державної влади не є можливим без характеристики функцій прокуратури, що зумовлено, у першу чергу, тим, що через функції прокуратури розкривається її соціальне призначення, роль і місце в державі. Проте, незважаючи на важливість функціональної характеристики прокуратури, питання про кількість та види функцій прокуратури не отримало однозначного вирішення, що, на нашу думку, пояснюється наявністю поглядів про синонімію таких категорій, як функції та напрямки діяльності, що вважаємо невиправданим, оскільки термін "функція" є набагато ширшим за змістом, ніж термін "напрямок". У межах однієї функції може бути виділено декілька напрямків. Крім того, функції вказують на соціальне призначення того чи іншого органу. До цієї проблематики ми свого часу зверталися на сторінках періодичних видань [20, с. 10].

В юридичній літературі пропонуються різні класифікації функцій прокуратури. Так, В.П. Громов виділяв тільки одну функцію, а саме функцію нагляду за законністю [21, с. 61]. Таку ж позицію відстоювала Л.А. Ніколаєва [22, с. 8]. Проте слід зазначити, що діяльність прокуратури є багатоплановою, вона охоплює не тільки наглядові, але й ненаглядові функції, зокрема такі, як підтримання державного обвинувачення; представництво в суді громадян чи держави у випадках, передбачених законом; розслідування злочинів, що належать до компетенції слідчого прокуратури, тощо.

Відповідно до ст. 121 Конституції України до функцій органів прокуратури віднесено: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. У п. 9 Розділу XV Перехідних положень Конституції зазначено, що "прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування" [2].

На нашу думку, органи контролю за додержанням законів, про які йдеться у п. 9 Перехідних положень Конституції, ні в якому разі не зможуть замінити прокурорський нагляд, а навпаки, потребують з його боку першочергової уваги. Відтак, виникає запитання: навіщо створювати в Україні орган (органи) контролю за додержанням, якщо цю функцію вже виконують дипломовані спеціалісти з вищою юридичною освітою. Більш того, у розвинених демократичних країнах намітилась тенденція до розширення наглядових повноважень та скорочення контрольних, адже під час наглядових повноважень органи (окремі особи), які їх здійснюють, не мають права втручатись у господарську діяльність об'єктів нагляду.

Встановлення переліку функцій прокуратури безпосередньо в Конституції є підтвердженням того факту, що система прокуратури визнана як відносно автономний державний інститут. Але, з іншого боку, якщо постане питання про розширення функцій органів прокуратури, то потрібно буде вносити відповідні зміни до Конституції, що в процедурному аспекті набагато складніше здійснити, ніж, наприклад, внести зміни до закону.

Функції прокуратури визначено в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", а саме: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян [1].

Особливістю цих функцій є те, що, будучи закріпленими за органами прокуратури, вони не є властивими іншим органам державної влади. Принциповий характер при цьому мають зміст і специфіка повноважень прокурора, зокрема при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, особливий характер правовідносин, які виникають між прокуратурою та іншими учасниками прокурорсько-наглядового процесу, тощо.

Слід вказати на те, що останніми роками намітилась тенденція, сутність якої полягає у звуженні функцій органів прокуратури, а саме у скасуванні такої її функції, як загальний нагляд. На нашу думку, шлях до правової держави в Україні лежить не через обмеження впливу прокурорського нагляду за правозастосуванням у тих чи інших сферах суспільного життя, а, навпаки, через всебічний його розвиток. І тут ми цілком погоджуємося з думкою про те, що "у демократичній правовій державі громадянин повинен мати право на можливість вибору засобів захисту своїх законних інтересів. Якщо він вважає за доцільне звернутися в прокуратуру за захистом своїх законних інтересів, це його право. Тим більше, що прокуратура таку допомогу в ряді випадків може надати значно швидше, ніж суд..." [23, с. 51].

Із закріпленням у ст. 40 Конституції України того, що "усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади" та того, що "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб" (ст. 55) [2], звернення до суду для захисту своїх порушених прав стало носити універсальний характер. Втім, маючи вибір, більшість громадян все ж таки віддає перевагу прокуратурі. За всіх своїх переваг судовий порядок захисту прав має істотний недолік: він практично виключає можливість оперативного втручання для усунення порушень через сам характер судової процедури.

Нині суду надані широкі повноваження з нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. При цьому судді на шкоду належному виконанню своїх прямих обов'язків відволікаються на вирішення питань, не пов'язаних з виконанням функції правосуддя й об'єктивно віднесених до функції прокурорського нагляду.

Відтак, вважаємо за доцільне відновлення в повному обсязі й повноважень прокурора у здійсненні нагляду за додержанням законів органами, що провадять дізнання і досудове слідство, позбавивши суд невластивих йому функцій щодо втручання в діяльність вищезазначених органів, що сприятиме усуненню дисбалансу між прокурорською і судовою гілками влади.

Більш того, у зв'язку з розширенням повноважень судових органів постала інша проблема - зловживання з боку працівників органів правосуддя. Створюючи умови їх незалежності при здійсненні покладених на них обов'язків, законодавець не створив надійної системи захисту від використання суддями своїх повноважень на шкоду інтересам служби (правосуддя), що призвело до того, що система стримувань і противаг стосовно судової гілки влади зруйнувалась.

Таким чином, ми підтримуємо точку зору тих вчених, які обґрунтовують необхідність збереження за прокуратурою функції загального нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Як бачимо, завдання та функції органів прокуратури є відмінними (специфічними) від призначення усіх вищезазначених класичних гілок влади, сутність яких полягає в охороні та захисті прав і свобод людини і громадянина, незалежності, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи від будь-яких посягань, тобто здійснення правоохоронної та правозахисної функцій.

Завдання та функції прокуратури виконуються (реалізуються) за допомогою її повноважень, які здійснюються своєрідними правовими засобами, спрямованими на виявлення порушень закону і вжиття заходів щодо їх усунення. Органи прокуратури реалізують їх у формі актів, адресованих державним чи громадським суб'єктам для їх розгляду та вирішення.