Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов´язаних із розглядом справи.

За звернення до адміністративного суду фізична або юри­дична особа сплачує судовий збір. Відповідно до перехідних положень КАСУ до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

За подання адміністративного позову сплачується судовий збір у розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян, що на даний час становить 3 грн 40 коп. (відповідно до підпункту «б» п. 1 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 р.). Проте, якщо в адміністративному позові од­ночасно заявлено й майнові вимоги про стягнення грошових коштів, то сума судового збору становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше ніж на 1700 грн (п. 3 Розді­лу «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ).

За обґрунтованим клопотанням (воно може бути викладене в самій позовній заяві), вирішуючи питання про відкриття про­вадження в адміністративній справі, суд може звільнити пози­вача від сплати судового збору або розстрочити його сплату на підставі ст. 88 КАСУ.

Аналіз норм щодо сплати і повернення судового збору дає можливість зробити наступні висновки.

1. Встановлення судового збору за здійснення адміністра­тивного судочинства певним чином примушує сторони більш виважено вирішувати спірні питання і утримуватися від не-обґрунтованих позовів.
2. Сплата судового збору покладена законом на осіб, що мають зацікавленість у справі — позивача, відповідача та третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
3. У разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявле-ними обставинами або скарги, а також у разі відмови у відкрит­ті провадження у справі чи залишення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням), су­довий збір за клопотанням особи, яка його сплатила, їй повер­тається. До витрат, пов´язаних із розглядом справи, належать:

1. витрати на правову допомогу — витрати, пов´язані з оп­латою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, який надає правову допомогу за договором. Ці витрати несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомо­ги, передбаченої законом;
2. витрати сторін та їх представників, що пов´язані із при­буттям до суду (витрати, пов´язані з переїздом до іншого насе­леного пункту, найманням житла). Ці витрати також поклада­ються на сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб´єктом владних повноважень, та її пред­ставнику сплачуються іншою стороною добові, компенсація за втрачений заробіток;
3. витрати, пов´язані із залученням свідків, спеціалістів, пе­рекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спе­ціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Пере­кладачам, свідкам, спеціалістам, експертам оплачується проїзд, добові у разі переїзду до іншого населеного пункту, винагорода за виконану роботу.
4. витрати, пов´язані з провадженням огляду доказів на міс­ці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.

Розподіл судових витрат, пов´язаних з розглядом справи, залежить від обставин:

а)  на чию користь ухвалене рішення;

б)  хто є позивачем;

в)  обсягу задоволення вимог;

г)  умов вирішення справи (шляхом відмови позивача від 
позову чи примиренням сторін).

Отже, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб´єктом владних повноважень — всі здійснені стороною і до­кументально підтверджені судові витрати сплачуються з бю­джету, а якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб´єктом владних повноважень, усі здійснені нею і докумен­тально підтвердженні судові витрати суд присуджує стягнути з іншої сторони.

У справах, в яких позивачем є суб´єкт владних повнова­жень, а відповідачем — фізична чи юридична особа, судові ви­трати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому пропорцій­но задоволеним його вимогам.

У разі відмови позивача від адміністративного позову поне­сені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його ви­мог після звернення до суду, за заявою позивача суд всі поне­сені позивачем витрати стягує з відповідача.

Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат.