Традиційно склалося, що адміністративно-процесуальні норми складають окремий правовий інститут, який входить до системи адміністративного права, предмет якого складає су­купність правових відносин у сфері публічного (державного і громадського) управління або у сфері публічної діяльності1.

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Гнтер, 2005. — С. 23; Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право Ук­раїни: Підручник. — К.: Юрінком Гнтер, 2003. — С. 34.

2 Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під­ручник. — К.: Юрінком Гнтер, 2003. — С. 31.

Адміністративне право характеризується як одна з най-рельєфніших галузей публічного права2, оскільки управлінські процеси «пронизують» усі сфери життєдіяльності суспільства. На цей час до системи адміністративного права відносять пра­вові норми та інститути, які регулюють суспільні відносини, що виникають:

• в процесі здійснення публічного (державного і громадсь­кого) управління;
• при здійсненні делегованих повноважень у сфері держав­ного управління;

— при забезпеченні внутрішньоорганізаційного розвитку управлінських систем;

— у зв´язку з наданням адміністративних послуг;

• у зв´язку з розглядом і вирішенням заяв і скарг фізичних та юридичних осіб щодо реалізації та захисту їх прав і законних інтересів;
• у зв´язку з притягненням особи до адміністративної від­повідальності, що, до речі, в літературі юридично не виправда­но визначається як здійснення правосуддя у формі адміністра­тивного судочинства1, адже притягнення до відповідальності не входить у сферу адміністративного судочинства (ст. 17 КАСУ);
• у зв´язку зі зверненням фізичних чи юридичних осіб до суду з позовом щодо захисту їх прав, свобод і законних інтересів та ін.

Отже, якщо перші три види правовідносин споріднює їх управлінська діяльність, в якій застосовуються ідентичні фор­ми і методи, то інші зазначені види правовідносин до управ­лінських можна зарахувати з певною часткою умовності. Саме ці обставини ставлять під сумнів твердження, що адміністра­тивне право регулює якісно однорідні відносини суспільного життя. Проте існування на сьогодні цих правовідносин у складі адміністративного права на теоретичному рівні особливого значення може і не мати, зате на прикладному рівні для суб´єктів публічної адміністрації створюються умови для збере­ження необмеженого адміністративного розсуду, неминуче може перетворитися на джерело беззаконня.

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,

2005. — С. 24.

Зрозуміло, адміністративне право і адміністративний процес мають достатньо спільних ознак: вони виникають у результаті уп­равлінської діяльності з реалізації публічних інтересів; у них обов´язково бере участь суб´єкт, наділений державно-владними повноваженнями; для них характерні відносини владності тощо. Водночас вони мають значну змістовну відмінність. Норми ад­міністративного права спрямовані на цілеспрямований, організу­ючий вплив у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності з метою
 

планомірно і владно впливати на суспільні системи, норми ж ад­міністративного процесуального права спрямовані на забезпечен­ня реалізації прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, розгляд і вирішення конкретних адміністративних справ.

Автори підручників та іншої літератури адміністративно-правового спрямування одностайно вказують на одну із ознак адміністративного процесу — це вирішення конкретної ад­міністративної справи. На законодавчому рівні поняття ад­міністративної справи визначається стосовно до адміністратив­ного судочинства (ст. 3 КАСУ). Але, враховуючи різноманітність сфери публічних відносин, таке визначення адміністративної справи буде неповним, адже за визнанням, вирішенням та за­хистом своїх прав, обов´язків та інтересів громадяни, фізичні чи юридичні особи звертаються не тільки до суду, а й до інших органів владних повноважень, зокрема до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо. Тому, на нашу думку, адміністративна справа — це вирішення органами ад­міністративної юрисдикції (в тому числі й адміністративними су­дами) питання про визнання, реалізацію та захист прав, обов ´язків, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб у публічно-правових відносинах, у яких хоча б однією із сторін є орган вико­навчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа або інші суб´єкти, які на основі законодавства уповноважені роз­глядати і вирішувати порушені у справі питання.

У цьому зв´язку, на наше переконання, адміністративне право має регулювати відносини публічної адміністрації і пуб­лічні інтереси, а адміністративне процесуальне право — відно­сини визнання і забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, у тому числі й держави.

1 Авер´янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особ­ливості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер´янова. — К.: Факт, 2003. — С. 41.

Отже, йдеться про наявність поряд із усталеним адміністра­тивним правом окремої самостійної галузі — адміністративного процесуального права. Щоправда, провідні фахівці визнають цілком безпідставними будь-які спроби обґрунтувати самостійне існування адміністративного процесуального права, що регулю­вали б таке кореспондуюче адміністративному праву явище як «адміністративний процес»1. З цією тезою погодитися навряд чи можна. По-перше, поняття «адміністративний процес» і «ад­міністративне право» не ідентичні. Адміністративний процес — як зазначалося раніше, — це урегульована нормами адміністра­тивного процесуального права система відносин щодо визнання, забезпечення та реалізації і захисту прав, свобод і законних інте­ресів фізичних чи юридичних осіб у процесуальній формі, а ад­міністративне право — це системне об´єднання юридичних норм, якими регулюються державно-владні, організуючі су­спільні відносини, що виникають у зв´язку з реалізацією вико­навчо-розпорядчих функцій. По-друге, припустимо, що цілісно­го явища як адміністративний процес в реальності не існує1, але можемо говорити про різні його форми, які утворюють систем­не, об´єктивне юридичне поняття незалежно від наукових по­глядів (підходів) дослідників. По-третє, адміністративний про­цес і адміністративне процесуальне право можуть не кореспон­дувати і не мусять, як на нашу думку, кореспондувати адміністративному праву за аналогією кримінального та цивіль­ного процесу. В цьому і виявляється особливість адміністратив­ного процесуального права та його відмінність від кримінально­го і цивільного аналогів, що його нормами регулюється застосу­вання не тільки матеріальних норм адміністративного права, а й інших матеріальних галузей права (трудового, цивільного, бан­ківського, фінансового, господарського, земельного, лісового та ін.). Наявність різноманітних проваджень саме й відрізняє ад­міністративний процес від усіх інших юридичних процесів.

1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо­нографія. — К.: Юрінком Гнтер, 2004. — С. 358.

2 Авер ´янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особли­вості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративної теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер´янова. — К.: Факт, 2003. — С. 42; Кузь­менко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка, 2005. — С. 159; Комзюк А. Т, Бевзенко В. М, Мельник Р. С. Адміністра­тивний процес України: Навч. посібник. — К.: Прецедент, 2007. — С. 6—7.

Визнання адміністративного процесуального права як само­стійної галузі права в правовій системі України знімає і дис­кусійне питання щодо місця адміністративної юстиції в системі юридичних процесів. Адже і В. Б. Авер´янов, і О. В. Кузьменко та інші автори сходяться на думці, що адміністративна юстиція не входить до системи адміністративного права2, що цілком ло­гічно і вірно. На нашу думку, місце адміністративної юстиції як підгалузі права — саме в системі адміністративного процесуаль­ного права (зауважимо: яке не є складовою адміністративного права та не обов´язково може кореспондувати йому, оскільки адміністративна юстиція — це судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації, а діяльність суду не розглядається і не може розглядатися як продовження діяльності адміністрації)1.

Адміністративне процесуальне право України як системне об´єднання юридичних норм і правових інститутів являє собою складне реально існуюче юридичне утворення, основними за­вданнями якого є:

1. створення умов для реалізації суб´єктивних прав, свобод і інтересів фізичними чи юридичними особами, а також вико­нання ними суб´єктивних юридичних обов´язків;
2. забезпечення захисту в процесуальній формі прав, сво­бод та інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом: а) уп­равлінської (адміністративної) діяльності через виконання за­вдань і функцій органами владних повноважень, їх посадовими особами; б) поновлення порушеного права органами владних повноважень, їх посадовими особами в судовому порядку за позовом;
3. розгляд і вирішення правових спорів чи спорів про право шляхом: а) розгляду і вирішення індивідуальних адміністратив­них справ органами владних повноважень, їх посадовими осо­бами у порядку підлеглості, підвідомчості та компетентності, тобто в адміністративному порядку; б) розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ адміністративними су­дами в порядку судового позову щодо захисту прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері державного управління (публічних відносин).

1 Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. В. П. Тимощук. — К.: Факт, 2003. — С. 17.

Ці завдання адміністративного процесуального права, по-перше, визначають предмет правового регулювання суспільних відносин; по-друге, обумовлюють існування двох форм (видів) процесуальної діяльності або двох форм проваджень і на теоре­тичному рівні об´єднують два різні за обсягом явища: а) ад­міністративну (управлінську) форму процесуальної діяльності (провадження); б) судочинську форму процесуальної діяльності (провадження) одночасно і як форму контролю за діяльністю публічної адміністрації. Спільним у адміністративній і судо-чинській процесуальній формі можна, на наш погляд, вважати сферу відносин — публічне (державне і громадське) управління.

Підсумовуючи викладене, можна вважати, що предмет адмі­ністративного процесуального права становить система суспіль­них правовідносини, які виникають між органом владних повнова­жень, їх посадовими особами, судом, з одного боку, та фізичними чи юридичними особами, з іншого, щодо визнання, реалізації і захисту прав і законних інтересів особи і держави у сфері публічних відносин та розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, визна­ченому адміністративним процесуальним законодавством.