Адміністративне процесуальне право, як і будь-яка інша га­лузь права, має власну внутрішню будову, елементами якої є юридичні норми та інститути, спрямовані на забезпечення до­ступного і зручного розуміння правових приписів під час роз­гляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ, а також вивчення і усвідомлення механізму правового регулю­вання процесуальних правовідносин. Ознаками системи ад­міністративного процесуального права є:

а)  структурність — тобто система складається з визначених 
елементів — процесуальних норм;

б)  об´єднаність цих норм, розташованих іноді в різних дже- 
релах процесуального права, в правові інститути (підгалузі), що 
регулюють предметні якісно однорідні суспільні відносини;

в)  логічність об´єднання та єдність взаємозв´язків між нор- 
мами і правовими інститутами (підгалузями), в результаті чого 
одні й ті самі норми (інститути) можуть впливати на суспільні 
відносини в різноманітних провадженнях на їх різних стадіях;

г)  предметність і сфера регулювання суспільних відносин, за 
якою визначається галузева належність права;

ґ) цілісність системи, яка внаслідок динамічності якісно не втрачає властивостей її елементів.

Отже, система адміністративного процесуального права може бути визначена як сукупність процесуальних норм та інсти­тутів, об ´єднаниху логічній послідовності і необхідних взаємозв ´язках щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ у сфері публічних відносин та (визначення) встановлення механізму правового регулювання процесуальних відносин.

Серед усієї сукупності процесуальних норм виділяються норми, які мають універсальний характер і розраховані на за­стосування у всіх видах і стадіях адміністративного процесу (су-
 

дочинства). Ці норми складають Загальну частину адміністра­тивного процесуального права. Вони визначають завдання і сутність адміністративного процесу.

Загальна частина адміністративного процесуального права по­єднує правові норми та теоретичні положення, що розкривають:

— поняття адміністративного процесуального права та його основні категорії;

—  принципи адміністративного процесуального права;

—  адміністративні процесуальні відносини;

—  сутність адміністративного процесу та його зміст;

—  коло суб´єктів і учасників адміністративних проваджень;

—  докази в адміністративному процесі;

—  процесуальні строки та їх значення;

— заходи процесуального примусу та відповідальності в ад­міністративному процесі тощо.

Однак специфіку кожного виду провадження (судочинства) відображають окремі норми, їх комплекси — правові інститути. Такі норми складають Особливу частину адміністративного процесуального права. Вони розкривають сутність та зміст ок­ремих видів проваджень:

— провадження за заявою суб´єкта звернення щодо визнан­ня, реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів та визначення кола обов´язків;

—  провадження за ініціативою органа владних повноважень;

—  провадження за скаргою суб´єкта звернення;

—  провадження з адміністративного судочинства;

— провадження у справах про адміністративні правопору­шення.

Зміст Загальної і Особливої частин адміністративного про­цесуального права є взаємозалежним і складає єдине ціле. Нор­ми та інститути Загальної частини мають значення для усіх видів адміністративних проваджень та їх стадій. Наприклад, норми, що визначають поняття доказів, їх належність і види та покладення обов´язку доказування, застосовуються у всіх ви­падках при розгляді й вирішенні конкретної адміністративної справи і, навпаки, провадження за заявою чи скаргою суб´єкта звернення або за позовом чи в справах про застосування заходів примусу ґрунтуються на певних, відповідних доказах. Ті самі приклади можна навести з дотримання процесуальних строків, принципів провадження, застосування заходів процесуального примусу, встановлення наявності правовідносин та ін.

Разом із тим, норми адміністративного процесуального пра­ва взаємодіють і з нормами інших процесуальних і матеріальних галузей права.