Історія розвитку і становлення адміністративного процесуаль­ного права України характеризується неоднозначністю і супереч­ливістю в розумінні науковцями поняття, змісту та юридичної природи адміністративного процесу зокрема, та адміністративного процесуального права в цілому. В юридичній літературі викорис­товуються різноманітні підходи до усвідомлення і визначення цього цілком матеріального, реально існуючого юридичного яви­ща: від визнання адміністративного процесу як засобу розв´язання суперечок між сторонами адміністративних правовідносин — «вузької» концепції адміністративного процесу до управлінської «широкої» концепції адміністративного процесу, якою охоп­люється вся діяльність суб´єктів владних повноважень із приводу реалізації матеріальних норм не тільки адміністративного права, а й інших галузей права1 та визнання адміністративного процесу лише виключно діяльністю органів судової влади2.

Поява в правовій системі нового правового інституту, підга-лузі чи галузі права обумовлюється багатьма чинниками еконо­мічного, соціального, політичного, юридичного характеру, по­требами будівництва громадянського суспільства та є об´єктив­ною закономірністю розвитку держави. Соціальна спільність держави має якісно нову правову систему забезпечення і захис­ту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

1 Детальніше див.: Кузьменко О. В., Гуржій Т. О. Адміністративно-про­цесуальне право України: Підручник / За ред. О. В. Кузьменко. — К.: Аті-ка, 2007. — С. 5—14.

2 Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С. Адміністративний процес України: Навч. посібник. — К.: Прецедент, 2007. — С. 6—7.

3 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 210—212; Голосніченко I. П., Стахурськаий М. Ф. Адміністратив­ний процес: Навч. посібник / За заг. ред. І. П. Голосніченка. — К.: ГАН, 2003. — С. 7—25; 21. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 266, 278—279, 296; Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моногра­фія. — К.: Атіка, 2005. — С. 101, 130—131; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мо­вою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 14, 17—20; Кузьменко О. В., Гуржій Т. О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / За ред. О. В. Кузь-

менко. — К.: Атіка, 2007. — С. 126, 132.

Проте і на сьогодні провідні науковці у галузі дослідження процесуальних відносин — Ю. П. Битяк, I. П. Госніченко, В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, М. М. Тищенко та інші — під адміністративним процесом розуміють: порядок, правила, за якими реалізуються матеріальні норми адміністративного пра­ва; діяльність виконавчих органів щодо реалізації адміністра­тивного та інших галузей права; щодо адміністративних про­ваджень належать нормотворчі, установчі, дисциплінарні, ви­конавчі, контрольні провадження та провадження з діловодства тощо; що провадження у справах про адміністративні правопо­рушення є різновидом виконавчо-розпорядчої діяльності3.

Величезна сила історичної традиції «широкого» і «вузького» розуміння адміністративного процесу тримає дослідників у по­лоні віднесення всієї управлінської діяльності до сфери адміністра­тивного процесу. За такого підходу можна дійти висновку, що вся сфера публічних відносин є суцільним адміністративним проце­сом, а норми, що його регулюють — адміністративним процесу­альним правом. Якщо пов´язувати адміністративний процес зі всією управлінською діяльністю адміністративних органів, вклю­чаючи як внутрішньоорганізаційні питання, завдання, функції, форми і методи управлінської діяльності, так й розгляд і вирішен­ня адміністративних справ, втрачається головна соціальна цін­ність адміністративного процесуального права — це визнання та забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, фізичних і юридичних осіб. Адже головне призна­чення адміністративного процесуального права — регулювання публічних і приватних інтересів у сфері публічних відносин, а не процеси державного управління.

Разом із тим, згадані дослідники погоджуються в тому, що адміністративне процесуальне право має право на існування як самостійне юридичне утворення. В. К. Колпаков ще у 1999 р. у підручнику «Адміністративне право України» виділив окрему главу «Адміністративно-процесуальне право»1.

Традиційно в теорії права вважається, що головними озна­ками будь-якої галузі права є:

— певний масив як кодифікованих, так і некодифікованих правових норм;

— чітко визначені предмет та метод правового регулювання;

— правові принципи, притаманні лише конкретній галузі права;

—    власна внутрішня структура (система) цих норм, об´єднана в правові інститути і підгалузі;

—  наявність взаємодії з іншими галузями права;

—  власні джерела галузі права.

1 Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 312—356.

Попередній аналіз соціального призначення адміністратив­ного процесуального права, його предмета, методу, принципів, системи норм та порівняння з наведеними вимогами до галузі права дає всі підстави вважати, що адміністративне процесуаль­не право є самостійною, однією з провідних галузей права у вітчизняній правовій системі. Воно становить складне юридич­не утворення, в якому відображається комплекс різноспрямова-них правових інститутів, (зачіпає) регулює матеріальні, особисті, ідеологічні, моральні та інші відносини в публічній сфері. Сфор­моване у межах певних завдань, адміністративне процесуальне право можна розглядати: як галузь права; як галузь законодав­ства; як галузь юридичної науки; як навчальну дисципліну.

Адміністративне процесуальне право як галузь права — ста­новить систему правових норм, інститутів, принципів, методів і форм діяльності, за допомогою яких забезпечується визнання, реалізація та захист прав і законних інтересів фізичних чи юри­дичних осіб у сфері публічних відносин.

Адміністративне процесуальне право як галузь законодав­ства — це система (вся сукупність) нормативно-правових ак­тів, що містять норми адміністративного процесуального пра­ва, викладені у формі кодифікованих і поточних законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інструкцій, правил, методик та інших підзаконних норматив­них актів, які видані на підставі законів та на їх розвиток.

Адміністративне процесуальне право як галузь юридичної науки — це сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про адміністративне процесуальне право, адміністративний процес, адміністративні провадження, адміністративні проце­дури, розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ; його правові інститути, історичні аспекти становлення і перспективи розгляду, предмет і метод правового регулювання та сферу застосування. Предметом адміністративного процесу­ального права як юридичної науки є належне визначення по­няття і змісту основних категорій, всебічне дослідження ме­ханізму правового регулювання суспільних відносин, розкриття і пояснення складних процесів та визначення правового стату­су суб´єктів відносин.

Адміністративне процесуальне право як навчальна дисциплі­на являє собою системне викладення теоретичного і приклад­ного матеріалу відповідно до навчальної програми з курсу цієї галузі права. Такий матеріал утворює відповідну систему прак­тичного та теоретичного засвоєння норм адміністративного процесуального права як соціально-юридичного явища, забез­печує підготовку кваліфікованих кадрів, здатних розглядати і вирішувати адміністративні справи на належному законодавчо­му та науковому рівні.