У разі примирення сторін суд, згідно зі ст. 157 КАСУ, поста­новляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксу­ються умови примирення. Ця ухвала може бути оскаржена. Про­те, якщо суд прийняв ухвалу про закриття провадження у справі на підставі досягнення примирення сторонами, то повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Невиконання умов примирення однією зі сторін дає право іншій стороні звернутися до суду з клопотанням про поновлен­ня провадження у справі, а суд про поновлення провадження постановляє ухвалу, в якій зазначається, що провадження у справі продовжується (поновляється) зі стадії, на якій воно було зупинене.

Важливою дією судді у підготовчому провадженні є уточ­нення позовних вимог та визначення складу осіб, які беруть участь у справі. Власне, уточнення позовних вимог відбуваєть­ся вже під час з´ясування: чи не відмовляється позивач від ад­міністративного позову, чи визнає відповідач адміністративний позов. Питання про сторони у процесі суддя з´ясовує під час відкриття провадження в адміністративній справі, а питання щодо уточнення осіб, які беруть участь у справі, вирішує на стадії підготовки справи до судового розгляду. Суддя повинен вирішити питання щодо залучення до справи третіх осіб від­повідно до ст. 53 КАС України, а у випадках, встановлених законом, вирішити питання залучення до справи Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини, прокурора, ор­ганів державної влади і органів місцевого самоврядування, ін­ших осіб відповідно до статей 60—61 КАС України. Суддя та­кож вирішує питання про виклик свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів для участі у розгляді адміністративної справи.

З метою визначення межі доказової діяльності суддя розв´язує питання щодо предмета доказування, визначає фак­ти, які необхідно встановити для вирішення спору, які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати. Аналіз цих фактів надає судді можливість точно визначити коло доказів. Суддя з´ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтувати свої доводи чи заперечення, і роз´яснює сторонам правила про те, що кожна з них повинна представити докази для обґрунту­вання своїх вимог і заперечень, та установлює строки надання цих доказів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знахо­дяться. Суддя, в такому разі, приймає рішення про сприяння витребуванню цих доказів.

У попередньому судовому засіданні суддею можуть бути вчинені інші процесуальні дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду. Такими діями можуть бути доручення судді про збирання доказів у іншому місці (ст. 115 КАСУ), повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час і місце
 

судового засідання, про об´єднання і роз´єднання адміністра­тивних справ, відповідно до ст. 116 КАС та ін.

З метою створення найбільш сприятливих умов для реалі­зації прав і законних інтересів законодавець встановлює, що попереднє судове засідання може бути відкладене за заявою хоча б однієї зі сторін про неможливість прибуття до суду, а суд визнав ці причини поважними. Разом із тим, попереднє судове засідання проводиться у тій справі, де суддя визнає це доціль­ним. Найчастіше — коли предмет і характер спору свідчать про те, що вони можуть бути вичерпані уже на цій стадії або, якщо у справі необхідно встановити чимало обставин, про які мо­жуть свідчити найрізноманітніші докази1.

Забезпечення адміністративного позову. Звісно, що кінце­вою метою кожного позивача є намір домогтися того, щоб його вимога була задоволена. Однак інколи складається така ситуа­ція, коли під час судового розгляду у позивача виникають сум­ніви, що позитивний судовий розгляд призведе до бажаних на­слідків, оскільки в окремих випадках продовження дії, напри­клад, правового акта може створити реальну небезпеку правам, свободам та інтересам позивача. У таких випадках виникає не­обхідність застосування заходів, що забезпечить його виконан­ня. Без сумніву, такі заходи є однією із гарантій захисту прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб.

Заходи забезпечення адміністративного позову здійсню­ються на підставах, якщо:

1. є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди пра­вам, свободам та інтересам позивача;
2. захист прав, свобод і інтересів до ухвали рішення в ад­міністративній справі стане неможливим без вжиття таких за­ходів;
3. для відновлення захисту прав, свобод та інтересів, без вжиття заходів забезпечення позову, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;
4. очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб´єкта владних повноважень.

Рішення суду про забезпечення адміністративного позову може бути ініційовано позивачем за його клопотанням або за власною ініціативою суду. Причому таке рішення може бути прийняте судом першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження — то судом апеляційної інстанції до постанов-лення судом рішення по суті адміністративної справи. Це по­ложення випливає зі змісту ч. 2 ст. 117 КАС України.

Враховуючи те, що, за загальним правилом, подання ад­міністративного позову, а також відкриття провадження в ад­міністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішен­ня суб´єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 117 КАСУ), суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповід­ною ухвалою зупинити дію рішення суб´єкта владних повнова­жень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала про забезпечення адміністративного позову негайно надсилається до суб´єкта владних повноважень (відповідача) і є обов´язковою для виконання. Не допускається забезпечення прозову шляхом зупинення рішень Національного банку України (ч. 5 ст. 117 КАСУ). Разом із тим, адміністративний позов також може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч. 4 ст. 117 КАСУ).

Таким чином, до заходів забезпечення адміністративного позову належать:

а)   ухвала суду про припинення дії рішення суб´єкта влад- 
них повноважень, крім рішень Національного банку України 
щодо призначення та здійснення тимчасової адміністрації або 
ліквідації банку;

б)  ухвала суду про заборону вчиняти певні дії.

Отже, законодавець інших заходів забезпечення адміністра­тивного позову не визначає, на відміну від заходів забезпечен­ня позовів, передбачених цивільним процесуальним та госпо­дарським процесуальним законами (ст. 152 ЦПК, ст. 67 ГПК), у яких, крім зазначених заходів, передбачені накладення ареш­ту на майно або грошові кошти, передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам тощо. В цьому зв´язку уяв­ляється, що, враховуючи особливості провадження в адміністра­тивному судочинстві, де поряд з вимогами публічно-правового характеру можуть бути висунуті вимоги щодо стягнення з від­повідача коштів на відшкодування заподіяної шкоди (ст. 162 КАС України), не виключено, що для забезпечення такого по­зову можуть бути застосовані заходи, передбачені ст.  152

ЦПК.

Таким чином, забезпечення позову — це вжиття судом (суд­дею) за клопотанням позивача або з власної ініціативи суду, в провадженні якого знаходиться справа, заходів охорони ма­теріально-правових інтересів позивача з метою гарантування реального виконання позитивно прийнятого рішення суду.

Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається в досить стислий строк — не пізніше наступного дня після його одержання і у разі його обґрунтованості вирі­шується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та ін­ших осіб, які беруть участь у справі. В такий самий строк роз­глядається і клопотання відповідача або іншої особи, яка бере участь у справі, про заміну одного способу забезпечення ад­міністративного позову іншим або скасування заходів забезпе­чення адміністративного позову. Таке клопотання у разі обґрун­тованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі (треті особи, представники сторін та третіх осіб).

Зі змісту частин 1 та 2 ст. 118 КАС України можна зробити висновок, що клопотання про забезпечення адміністративного позову, заміну одного способу забезпечення іншим або скасу­вання заходів забезпечення здійснюється терміново без прове­дення судового засідання, а тому не повідомляються сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Їм лише надсилаються ухвали суду, виконання яких є негайним у порядку, встановле­ному законом для виконання судових рішень (статті 14, 256

КАСУ).

Розгляд зазначених клопотань у судовому засіданні вирі­шується з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Про­те неприбуття їх, якщо були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена, однак оскарження ухвали не зупиняє її вико­нання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, підготовка справи до судового розгляду яв­ляє собою сукупність процесуальних дій суду (судді), спрямо­ваних на забезпечення всебічного та об´єктивного розгляду і правильного вирішення справи в судовому засіданні.

За наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу щодо:

1)   залишення позовної заяви без розгляду;

2)   зупинення провадження у справі;

3)   закриття провадження у справі;

4)    закінчення підготовчого провадження і призначення 
справи до судового розгляду.

Отже, підготовче провадження є обов´язковою стадією роз­гляду адміністративної справи, здійснення якого тягне за со­бою певні правові наслідки, які набувають форми однієї із за­значених у ст. 121 КАС України ухвал.