Судовий розгляд справи в юридичній літературі розгля­дається як інститут права і як стадія процесу1. З прийняттям і введенням в дію Кодексу адміністративного судочинства Ук­раїни сформована система норм права, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими особами, які беруть участь у розгляді й розв´язанні адміністративної справи по суті. Тим са­мим утворено новий інститут права, про який з впевненістю можна стверджувати, що це інститут адміністративного проце­суального права України, оскільки регулює умови справи у сфері публічних відносин.

Судовий розгляд справи як інститут адміністративного про­цесуального права України — це система норм, що регулюють суспільні відносин між судом та іншими учасниками адміністра­тивного судочинства щодо розгляду і розв´язання адміністра­тивних справ по суті, які виникають із публічно-правових від­носин. Судовий розгляд як інститут права разом з іншими пра­вовими інститутами адміністративного судочинства та адміністративних проваджень утворюють окрему галузь права — адміністративне процесуальне право України.

1 Чорнооченко С. I. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 151; Кодекс адміністративного судо­чинства України: Науково-практичний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. I. Харитонової / С. В. Ківалов, О. I. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Ара­келян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. — С. 282.

Судовий розгляд як стадія адміністративного процесу — це послідовність вчинення процесуальних дій судом та іншими учасниками адміністративного судочинства щодо розгляду і ви­рішення конкретної адміністративної справи, спрямованих на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від пору­шень з боку органів владних повноважень чи їх посадових осіб. На стадії судового розгляду досліджуються докази, з´ясовуються фактичні обставини справи, заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, здійснюється допит свідків, заслухо­вуються пояснення експертів, спеціалістів, вирішуються кло­потання осіб, які беруть участь у справі тощо.

Здійснення цих дій характеризує стадію судового розгляду як головну стадію, оскільки в ній найбільш рельєфно відбива­ються завдання адміністративного судочинства. Саме на цій стадії найбільш повно реалізуються принципи адміністратив­ного судочинства: верховенства права; законності; змагальності сторін; офіційного з´ясування обставин; гласності та відкри­тості процесу.

Незалежно від того, яке буде прийнято рішення — закриття справи провадженням, зупинення та поновлення провадження у справі; задоволення адміністративного позову повністю або частково, зобов´язання відповідача вчинити певні дії — судо­вий розгляд обов´язково повинен відбутися, а тому він є обов´язковою стадією адміністративного судочинства. Судовий розгляд справи складається з кількох етапів: 1) підготовка та відкриття судового засідання; 2) розгляд справи по суті; 3) су­дові дебати; 4) винесення і оголошення судового рішення.

Підготовка та відкриття судового засідання. Судове засі­дання проводиться у залі засідань у спеціально обладнаному приміщенні. Окремі процесуальні дії у разі необхідності мо­жуть вчинятися за межами приміщення суду (ч. 4 ст. 122 КАСУ). Такі дії можуть бути пов´язані з дослідженням доказів, допитом свідків, оглядом доказів на місці (статті 145, 147 КАСУ) та ін. Водночас варто звернути увагу на те, що законодавець не перед­бачає можливості вчинення так званих виїзних судових засі­дань у справах, що мають широкий громадський інтерес, на підприємства, в установи та заклади. Отже, ідеологічно-вихов­на функція адміністративного суду здійснюється у приміщенні суду, а не поза його стінами. Законодавець надає адміністра­тивному суду більш вагомого, державно-владного значення як окремої гілки влади.

Частиною 1 ст. 122 КАС України встановлюється, що ад­міністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі, в той час, як на підготовку справи до судового розгляду (ч. 2 ст. 110 КАСУ) та на попереднє судове засідання (ч. 1 ст. 111 КАСУ) законодавець певного строку не встановлює, а лише зазначає, що вони мають бути здійснені протягом розумного строку.

При провадженні в окремих категоріях справ установлю­ються більш скорочені строки розгляду цих справ. Наприклад, у справах щодо оскарження нормативно-правових актів (ч. 7 ст. 171 КАС України) строк розгляду справи встановлюється в один місяць; у справах щодо оскарження рішень, дій або без­діяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій вирішення справи встановлено у п´ятиденний строк, але не пізніше ніж за дві години до початку голосування (ч. 11 ст. 172 КАСУ); у справах щодо уточнення списку виборців — за два дні до дня голосування, а якщо заява надійшла за два дні до голосування, то невідкладно (ч. 4 ст. 174 КАСУ); про до­строкове припинення повноважень народного депутата Украї­ни в разі невиконання ним вимог щодо несумісності — вирі­шується протягом семи днів після відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 180 КАСУ); у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця — десять днів після від­криття справи (ч. 5 ст. 181 КАСУ); у справах про обмеження права на мирні зібрання — три дні після відкриття проваджен­ня (ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КАСУ) та ін.

Судовий розгляд справи здійснюється з обов´язковим викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення під­готовчого провадження, тобто коло осіб визначається на стадії підготовки справи до судового розгляду. Але особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Однак участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Письмове провадження — це нова інституція. Законодавець визначає письмове провадження як розгляд і вирішення ад­міністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та прове­дення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинс­тва України (п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС). У цьому зв´язку уявляється, що провадження відбувається за наступною процедурою:

1)  про письмове провадження суд постановляє ухвалу;

2)  розгляд справи і ухвалення рішення відбувається за за- 
гальними правилами і повинні відповідати вимогам, передба- 
ченим статтями 159—160 КАС України;

3)  справа розглядається за наявними в ній матеріалами;

1. фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами та веденням журналу судового засідання;
2. викладення позиції відсутньої особи, яка бере участь у справі, здійснюється в письмових поясненнях.

Забезпечення повного, всебічного і об´єктивного з´ясування обставин справи, спокійної робочої обстановки і належного порядку в судовому засіданні здійснюється головуючим у судо­вому засіданні, процесуальне положення якого визначається ст. 123 КАС України. Головуючим у судовому засіданні, при розгляді справи судом першої інстанції, є суддя, який здійсню­вав підготовче провадження.

Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового за­сідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчи­нення процесуальних дій. Він має право:

а)  усувати із судового розгляду все, що не має значення для 
вирішення судової справи;

б) вживати необхідних заходів для забезпечення в судовому 
засіданні належного порядку;

в) вимагати від учасників процесу здійснення ними їх про- 
цесуальних справ і виконання ними обов´язків;

г)  давати розпорядження, які є обов´язковими для учасни- 
ків адміністративного процесу та інших осіб, присутніх у судо- 
вому засіданні.

Відкриття судового засідання переслідує встановлення можливості розгляду справи в даному судовому засіданні, у складі даного суду, при наявних учасниках процесу та наявних доказах. Підготовка та відкриття судового засідання реалізу­ються шляхом послідовного здійснення процесуальних дій:

1)  головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка 
справа розглядається, хто позивач, відповідач та заінтересована 
особа і пропонує їм займати встановлені для них місця (ст. 124

КАСУ);

1. секретар судового засідання доповідає судові про явку учасників процесу та причини їх неприбуття, а також встанов­люються особи і перевіряються повноваження посадових осіб та процесуальних представників;
2. перевіряється можливість даного суду розглядати конк­ретну адміністративну справу щодо відводу (самовідводу) судді, секретаря та повторної участі судді у розгляді адміністративної справи (статті 27—29 КАСУ);
3. перевіряється можливість розглядати конкретну справу за наявності даних доказів (гл. 6 КАСУ);
4. головуючий роз´яснює перекладачеві, експертові, спе­ціалістові та особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов´язки (статті 125, 130—132, 134 КАСУ), а перекладача та експерта приводить до присяги і попереджає їх про криміналь­ну відповідальність (ст. 385 КК) за завідомо неправильний пе­реклад, чи завідомо неправильний висновок або ухиляння від виконання покладених на них обов´язків;

6)  секретар судового засідання повідомляє про здійснення 
певного фіксування судового засідання, а також про умови 
фіксування судового засідання (ст. 126 КАСУ);

7)  із зали судового засідання видаляються свідки;

8)  особи, присутні у залі судового засідання, при вході до 
нього суду та виході суду зобов´язані встати.

Особи, які беруть участь у справі, дають показання, від­повідають на запитання та задають запитання стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Пос­танову суду особи заслуховують стоячи, звертаються до судді «Ваша честь». Документи та інші матеріали передаються голо­вуючому в судовому засіданні через судового розпорядника. Це певною мірою виховує повагу до суду, який здійснює правосуд­дя іменем України (ст. 134 КАСУ).

Судовий розгляд справи по суті характеризується з´ясуванням фактичних обставин справи шляхом дослідження засобів дока­зування, наявності чи відсутності юридичних фактів, що скла­дають предмет доказування сторін.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовують­ся позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущеного строку для звер­нення до суду та ін.) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення цих обставин у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показань свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Судовий розгляд справи по суті теж передбачає послідовне здійснення комплексу процесуальних дій: