1. Вступна частина — розпочинається найменуванням до­кумента та вказівкою на ім´я України, від якої воно постанов­ляється. У вступній частині зазначаються: дата, час та місце прийняття судового рішення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали судді (суддів) і секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які бе­руть участь у справі; предмета адміністративного позову (в пос­тановах суду першої інстанції).
2. Описова частина із зазначенням: короткого змісту позов­них вимог і позицій відповідача (вимог скарги); пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом (узагальнених вимог, доводів, позицій осіб, які беруть участь у справі); встановлених обставин. В описовій частині більш пов­но вказується: зміст вимог позивача та їх обґрунтування; запе­речення відповідача та їх обґрунтування; вимоги позивача про зміну позову і самостійні вимоги третіх осіб; вимоги прокуро­ра, органів державного управління, громадських організацій та інших осіб, а також вказуються розпорядчі дії сторін та суду.
3. Мотивувальна частина із зазначенням: встановлених су­дом обставин із посиланням на докази, а також мотивів невра-хування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прий­нятті постанови (ухвали), і положення закону, яким він керу­вався. У мотивувальній частині наводяться всі міркування суду, на яких ґрунтується судове рішення в адміністративній справі.
4. Резолютивна частина із зазначенням: висновку суду про задоволення адміністративного позову (клопотання, заяви, ви­моги, скарги) або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових ви­трат — в постанові місцевого суду; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання судовим рі­шенням законної сили та його оскарження.

Проте слід звернути увагу на те, що законодавець з ураху­ванням особливостей розгляду адміністративних справ у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, зміст постанови і ухвали відповідним чином закріплює в законі (статті 163—166, 206—208, 231— 233 КАСУ).

Повноваження суду при вирішенні справи закріплено ст. 162 КАС України. Зазначені заходи у ч. 2 у разі задоволення позову щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних чи юридичних осіб є найбільш типовими у судовій практиці. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб´єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку суб´єктів владних повноважень. Проте заслуговує на увагу повноваження суду щодо скасування або визнання нечинним рішення суб´єкта владних повноважень, яке є дієвим механіз­мом реалізації правового установлення «Особа проти держави», заради чого й створено в державі адміністративне судочин­ство.

Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засі­данні роз´яснює зміст рішення, порядок і строк його оскаржен­ня. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухва­лив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця своєю ухвалою роз´яснює рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Заява про роз´яснення подається до суду, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк для примусового виконання. Суд розглядає заяву протягом десяти днів. Про роз´яснення рішення повідомляються особи, які звернулися із заявою, а та­кож особи, які беруть участь у справі.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов´язковими до виконання на всій території України (ст. 14 КАСУ). Суть обов´язковості полягає в тому, що: а) рішення суду не можуть бути скасовані або змінені будь-яким органом державної влади чи громадської організації; б) органи державної влади не мо­жуть приймати актів, що суперечать рішенню суду, навіть якщо при пускається неправильність цього рішення; в) жоден орган, крім вищестоящого суду, не може скасувати рішення суду, що набрало чинності.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідаль­ність, установлену законом, а саме ст. 1856 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невжиття заходів щодо ок­ремої ухвали суду чи окремої постанови судді, а також ст. 382 КК установлена кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення.