Не підлягають оскарженню в апеляційному порядку судові рішення щодо «виборчих спорів», які були прийняті у період від двадцять четвертої години дня, що передує дню голосуван­ня, до шостої години дня голосування. Такі рішення набира­ють законної сили з моменту проголошення (ч. 4 ст. 177 КАСУ). Це положення пояснюється тим, що до голосування зали­шається обмаль часу для оскарження, і відтягування строку на­брання рішенням суду законної сили шляхом подання апеляції може позбавити сенсу і мети судового захисту. Це стосується рішень, які ухвалені за наслідками розгляду судами першої ін­станції справ щодо: оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій (ст. 172 КАСУ); оскарження рішень, дій або бездіяльності ор­ганів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, за­собів масової інформації... (ст. 174 КАСУ); оскарження рішень, дій або бездіяльності кандидатів, їх довірених осіб, партії (бло­ку), їх посадових осіб ... (ст. 175 КАСУ).

Законодавець встановлює деякі особливості перегляду су­дових рішень у справах щодо оскарження нормативних актів. По-перше, із загального правила, що будь-яка особа може звернутися до апеляційного суду, якщо рішенням суду першої інстанції порушені її права, свободи чи інтереси, є виключен­ня. Зміст цього виключення зводиться до наступного: щоб уникнути масових звернень з апеляційними скаргами про ос­карження одного і того самого рішення суду першої інстанції, законодавець встановлює правило, за яким оскаржити судове рішення першої інстанції з питань чинності чи нечинності нормативних актів надано право лише особам, які брали участь у справі. По-друге, з метою поширення інформації про оскар­ження того чи іншого нормативно-правового акта у суді пер­шої інстанції і щоб кожна заінтересована особа могла взяти участь у розгляді справи запроваджено обов´язкове повідом­лення в офіційному виданні про відкриття провадження не піз­ніш як за сім днів до судового розгляду (частини 3—5 ст. 171 КАСУ). По-третє, якщо оголошення опубліковане своєчасно, встановлюється, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Однак, якщо особа не брала участі у цій справі, вона втрачає право на апеляційне оскарження, незважаючи на те, що судове рішення може сто­суватися її прав, свобод та інтересів. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду (ч. 6 ст. 171 КАСУ).

Цей механізм перегляду судових рішень щодо оскарження нормативно-правових актів, з одного боку, ніби надає мож­ливість особі захищати свої права за умови її участі у справі й це позитивно для діяльності судів, а з іншого боку, зводить до міні­муму можливість апеляційного перегляду судових рішень. Адже не кожна особа, права якої порушені нормативно-правовим ак­том, має можливість знайомитися з офіційними виданнями. На підтвердження цієї точки зору є наочні приклади щодо правил паркування транспортних засобів у м. Києві, підвищення та­рифів на комунальні послуги, які засобами масової інформації надшироко коментуються, але ніхто їх не бачив оприлюднени­ми в офіційних виданнях, і, до речі, спроба вирішення цих про­блем у судовому порядку, скажемо відверто, проводилася, в ре­зультаті чого питання вирішення їх перейшло в політичну пло­щину, побудовану не на нормах права, а на емоціях, суперництві лідерів політичних партій, блоків, коаліцій. Добре, що хоча б таким шляхом вирішуються наболілі суспільні питання.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду пер­шої інстанції, їх відповідність фактичній та юридичній стороні адміністративної справи. При цьому об´єктом перегляду є пра­вильність встановлення фактів і оцінки доказів, а також тлума­чення і застосування норм матеріального і процесуального пра­ва у тому самому обсязі, що й суд першої інстанції (див. зміст ст. 196 КАСУ).

Реалізація права на апеляційне оскарження з додержанням зазначених у законі умов призводить до відкриття апеляційно­го провадження. Апеляційне провадження має неабияке зна­чення для реалізації та захисту прав, свобод, інтересів, а також уточнення обов´язків фізичних та юридичних осіб. По-перше, перегляд рішення суду першої інстанції в касаційному порядку може відбуватися лише після того, як справа переглядалася в апеляційному порядку (ст. 211 КАСУ), і, по-друге, апеляційне провадження є останньою інстанцією, яка може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні першої інстанції, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскільки ці питання не входять у межі перегляду судом каса­ційної інстанції (ст. 220 КАСУ), а отже, апеляційна інстанція є останньою інстанцією, яка розглядає ці питання.

В юридичній літературі апеляційне провадження визна­чається як нормативно врегульований комплекс взаємопов´я­заних і взаємообумовлених процесуальних дій з перегляду адмі­ністративної справи та судових рішень судів першої інстанції за апеляційними скаргами правомочних осіб щодо оцінки доказів і встановлених фактів у справі чи застосування матеріального та процесуального права1.

Апеляційне провадження складається з кількох стадій (еле­ментів, операцій, частин):

1)  апеляційне оскарження та відкриття апеляційного про- 
вадження;

2)   підготовка справи до апеляційного розгляду;

3)   апеляційний розгляд справи у судовому засіданні;

4)   судові рішення та їх ухвалення (постановлення).

Апеляційне оскарження та відкриття апеляційного прова­дження здійснюється шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (ч. 2 ст. 186 КАСУ).

1 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич­ний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. I. Харитонової / С. В. Ківалов, О. I. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей,

2005. — С. 371.

Копія апеляційної скарги одночасно з поданням скарги надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстан­ції, що, на нашу думку, створює певну систему контролю за проходженням оскаржуваного судового рішення зокрема та ад­міністративної справи у цілому.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява, у якій зазначаються:

• найменування адміністративного суду апеляційної інс­танції, до якої подається заява;
• ім´я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також засоби зв´язку, їх номер, адреса електронної пошти, якщо такі є;

—         постанова або ухвала, що оскаржується. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеля­ційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої ін­станції є новелою у національному процесуальному праві. Цьо­го інституту до прийняття Цивільного процесуального кодексу України 18 березня 2004 р. та Кодексу адміністративного судо­чинства України 6 липня 2005 р. не було в судочинстві.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої ін­станції характеризується самостійністю, є важливим, хоча і не основним, не єдиним елементом апеляційного провадження, за призначенням виконує кілька функцій:

1. попереджає суд першої інстанції про намір реалізувати суб´єктивне право на оскарження, інформує його про те, що судове рішення буде оскаржене, а отже, не можна робити звер­нення щодо його виконання;
2. забезпечує прискорення набрання судовим рішенням за­конної сили, якщо ніхто не має наміру оскаржувати його;
3. прискорює виконання судових рішень. Адже неподання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції або апеляційної скарги у строки, встановлені законом, свідчить про те, що сторони погоджуються з рішенням суду і не збира­ються його оскаржувати і рішення набирає законної сили.

Подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги через суд першої інстанції, а не безпосередньо до суду апеляційної інстанції зумовлене тим, що матеріали справи знаходяться у суді першої інстанції, до них приєднуються всі апеляційні скарги або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилаються разом зі спра­вою до адміністративного суду апеляційної інстанції (ст. 188 КАСУ), тим самим скорочується час на витребування ма­теріалів справи.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої ін­станції є важливим, але не єдиним засобом відкриття апеляцій­ного провадження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, але скарга повинна бути подана у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (ч. 5 ст. 186 КАСУ).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої ін­станції подається протягом десяти днів із дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України — з дня складення постанови в пов­ному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції по­дається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеля­ційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інс­танції подається протягом п´яти днів із дня проголошення ух­вали, а якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскаржен­ня обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне ос­карження.

Таким чином, законодавець чітко встановлює строки апе­ляційного оскарження і порядок їх обчислення. Проте питання про обчислення строків із дня проголошення рішення чи про те, щоб запропонувати законодавцю ввести обчислення строків із дня отримання копії рішення залишається дискусійним. З одного боку, отримання копії сприятиме виваженому складан­ню апеляційної скарги, а з іншого боку, створюватиме переду­мови для затягування в набранні чинності та виконанні судо­вого рішення.

Пропуск зазначених строків практично припиняє право за­інтересованих осіб на апеляційне оскарження рішень суду пер­шої інстанції, а подані заяви чи апеляційні скарги залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку. У разі наведення заінтересованою особою поважних причин пропус­ку строку суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про по­новлення строку за правилами ст. 102 КАС України.

Отже, виходячи із наведеного, суд першої інстанції зобов´язаний приймати заявки про апеляційне оскарження, а також апеляційні скарги незалежно від наявності порушених строків звернення з апеляційним оскарженням, оскільки про­довження чи поновлення процесуальних строків — це компе­тенція суду апеляційної інстанції (ч. 6 ст. 186 КАСУ).

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга по­даються у письмовій формі, зміст яких визначається ст. 187

КАСУ.

Адміністративна справа разом з апеляційною скаргою реєструється в день її надходження до адміністративного суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-доповідачу.