У ході обшуку вказані способи можуть застосовуватись у різних комбінаціях - поєднаннях, залежно від наявних ситуацій обшуку (про це ще йтиме мова згодом). Навіть більше, часто слідчий або оперативний працівник декілька разів досліджує той самий предмет, ділянку. Такий спосіб (підхід) сприяє бути впевненим, що поза увагою не опиниться жодна демаскувальна деталь.

На цьому оглядовому етапі (статичному) ще потрібно: з'ясувати, ким і які з приміщень і сховищ реально використовуються мешканцями чи службовцями, де ключі від них; визначити місце майбутнього складування об'єктів, що підлягатимуть вилученню, в разі відшукання таких, а також призначити особу для їх охорони.

Пошуковий (динамічний) етап робочої стадії - найскладна, об'ємна і відповідальна частина обшуку. Вона полягає в проведенні детального обслідування обшукуваного приміщення, місцевості чи особи. Від якості виконання цього етапу залежить досягнення мети слідчої дії. Особливе значення відіграють такі загальні тактичні положення обшуку, про які вже згадувалося: планомірність, цілеспрямованість обшуку, використання даних етики і психології, врахування ситуації та ін., а особливо вміння правильно вибрати потрібні за конкретних ситуацій тактичні прийоми та відповідну комбінацію останніх.

Як видається, є сенс зупинитися на деяких аспектах аналізу тактичних прийомів обшуку, оскільки з цього приводу криміналістична наука містить суперечливі положення, що в жодному разі не сприяє ефективній реалізації застосування тактичних рекомендацій у вирішенні завдань кримінального судочинства.

Це питання доречно розпочати з класифікації тактичних прийомів обшуку, що реалізуються саме в ході його пошукового етапу.

1. За функціональною спрямованістю:

а) тактичні прийоми, що виконують пошукову функцію:

-   аналіз обстановки окремих ділянок приміщення,

-   зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку,

-   орієнтація на професійні навички обшукуваної особи;

б) тактичні прийоми, що викопують комунікативну функцію .і обшукуваним:

-    роз'ясненим неправильно зайнятої обшукуваним позиції.

-    постановка обшукуваному контрольних запитань,

-    застосування навіювання у формі наказу тощо.

2. За об'єктом спрямованості:

а)  тактичні прийоми, спрямовані па створення впливу на об- 
шукуваного:

-    розмова на сторонню тему,

-    розвідка словами,

-    пояснення мети обшуку та ін.;

б)  тактичні прийоми, направлені на дослідження матеріаль- 
ної обстановки:

-    аналіз виявлених слідів та їхніх ознак,

-    аналіз ознак предметів пошуку,

-    використання можливостей типових аналогів тощо.

3. За об'ємом (широтою) використання:

а)   тактичні прийоми, що використовуються тільки під час 
обшуку:

-    розвідка словами,

-    орієнтація па професійні навички обшукуваного;

б)  тактичні прийоми, що застосовуються під час проваджен- 
ня різних слідчих дій:

-    контрольні запитання, постановка різноманітних запитань,

-    розмова на сторонню тему,

-   роз'яснення потреби допомогти органам розслідування та ін.

1 За особливостями реалізації:

а)  'тактичні прийоми, що реалізуються безпосередньо і осо- 
бисто слідчим:

б)  тактичні прийоми, що реалізуються через розподіл ролей 
між учасниками слідчо-оперативної групи.

5. За характером використовуваної інформації:

а)  тактичліі прийоми, що базуються на словесній (вербаль- 
ній) інформації:

-    розмова на сторонню тему,

-    постановка нейтральних запитань тощо;

б)  тактичні прийоми, застосування яких поєднане з викорис- 
танням матеріалізованої інформації:

-   показ обшукуваному аналога предмета пошуку,

в)  тактичні прийоми, що базуються па логіко-мисленнєвій 
інформації:

-    аналіз ознак предмета пошуку,

-    моделювання минулої події толю.

(і. За характером слідчої ситуації, що може утворюватися на робочій стадії обшуку.

Наукою криміналістикою напрацьовано такі типові блоки ситуацій обшуку:

1. Ситуації обшуку, що визначаються обсягом інформації:

а)  ситуації обшуку, що характеризуються достатнім обсягом 
інформації;

б)  ситуації обшуку, які характеризуються обмеженим 
обсягом інформації.

2. Ситуації обшуку, що є сприятливими для спілкування з 
обшукуваною особою (близькі до безконфліктних):

а)  ситуації обшуку, що пов'язані з допомогою з боку обшу- 
куваного у провадженні пошукових дій;

б)  ситуації, що характеризуються можливістю отримання ін- 
формації від обшукуваного;

в)  ситуації, що характеризуються можливістю здійснення 
психологічного виливу па обшукуваного та зміни його психіч- 
ного етапу.

3. Конфліктні ситуації обшуку (наявна подія проведення 
слідчої дії):

а)  ситуації вчинення збройного опору в ході обшуку;

б)  ситуації створення "перешкод" у процесі обшуку;

в)  ситуації демонстрації відмови від спілкування зі слідчим 
тощо.

4. Ситуації, що визначаються рівнем інформативності про 
предмет пошуку:

а)  ситуації проведення обшуку (пошукових дій) за наявнос- 
ті достатньо повної та чіткої інформації про предмет пошуку;

б)  ситуації здійснення пошукових дій, коли наявна лише 
наближена орієнтовна інформація про предмет пошуку.

5. Ситуації обшуку, що обумовлюються ступенем і обсягом при- 
пущення про спосіб зберігання (приховання) предмета пошуку:

а)  ситуації, за яких існує припущення про звичний (природ- 
ний) спосіб зберігання предмета пошуку;

б)  ситуації, за яких будується припущення, що предмет по- 
шуку видозмінений або знищений;

в)  ситуації, за яких існує припущення, що предмет пошуку 
міститься у спеціальних тайниках;

г)  ситуації, коли існує припущення, що предмет пошуку за- 
хований у важкодоступпих, неприродних місцях.

6. Ситуації обшуку, що можуть виникати на різних етапах обшуку:

а)  ситуації, що виникають після пропозиції добровільної ви- 
дачі шуканого;

б)  ситуації, що виникають, власне, на пошуковому (динаміч- 
ному) етапі обшуку.

Додаткову і найсвіжішу інформацію про місцеперебування шуканого можна отримати і під час самого обшуку, спостерігаючи за поведінкою обшукуваного, його реакцією на перебіг подій.

Емоції обшукуваних (хвилювання, страх, радість, апатія) можуть указувати на ті місця, де сховано шукані об'єкти. Так, наприклад, хвилювання обшукуваних зростає мірою наближення слідчого (чи учасника слідчо-оперативної групи) до місця схованки.

Інколи неабиякий позитивний результат дає вже неодноразово згадувана "розвідка словами", що полягає у звучному називанні слідчим чергового об'єкта обшуку, поєднаного зі спостереженням за реакцією обшукуваного. Щоб це спостереження було якомога ефективнішим, його доцільно доручити спеціально виділеному досвідченому оперативному працівникові.

Необхідна інформація може бути отримана і в ході спостереження не лише за обшукуваним чи іншими особами, які є на місці проведення слідчої дії, а й за поведінкою домашніх тварин, птахів, навіть комах, які можуть орієнтувати на місцеперебування об'єктів пошуку, передусім тваринного і рослинного походження, або про їх переховування, здійснене безпосередньо перед обшуком.

Інформацію про місця знаходження тайників можна отримати і за умови правильного оцінювання психології, професійних знань, навичок і вмінь того, хто причетний до виготовлення (будови) схованки, ким здебільшого є сам обшукуваний.

Використовуючи ретроспективну і перспективну рефлективність, проводячи пошук, ставлячи себе на місце обшукуваної особи, слідчому необхідно враховувати його розрахунок на прояв з боку учасників обшуку таких психологічних факторів:

• розрахунок на втомлюваність і автоматизм (заховання документів у книжках, розміщених у середині книжкових полиць);
• розрахунок на гидливість (заховання в помийному відрі, ямі для нечистот, смітнику, купці гною тощо);
• розрахунок на прояв із боку слідчого такту, делікатності та інших благородних спонукань (заховання шуканого в ліжко хворого, в дитячий одяг чи речі тощо);
• відкрита (очевидна) недбалість у захованні предмета пошуку (залишення на виду, у квітах тощо);
• відволікання уваги виготовленням порожніх "тайників-двійників";
• виготовлення тайника із подвійним дном, із розрахунком па поверхневе обслідування під час його виявлення;
• розрахунок на провокування конфлікту під час обшуку з метою знищення, пошкодження у ході відволікання уваги слідчого від конкретних об'єктів та ін.

Коли шафи, валізи, комірчини або інші сховища закрито на замок, слід запропонувати господареві обшукуваного приміщення чи предмета відчинити їх. У разі відмови сховища відчиняють примусово, але слідчому треба уникати зайвих пошкоджень.

Вашій увазі пропонується перелік деяких випадків, коли порушення цілісності предметів (злам запиральних пристроїв, злам підлоги тощо) вважаються вмотивованими:

• коли є прямі вказівки на наявність тайника в матеріалах справи (протоколах допитів конкретних осіб);
• коли в матеріалах оперативних заходів містяться вказівки па наявність у конкретному місці тайника;
• якщо господар обшукуваного приміщення очевидно і неадекватно поводить себе, що зафіксовано спостереженням або "розвідкою словами";

-    коли покази приладів свідчать про наявність тайника;

• якщо виявлено негативні ознаки, що свідчать про наявність тайника (різниця у відтінку фарбування предметів, ділянок стіни, підлоги, наявна різниця між внутрішніми і зовнішніми розмірами стін тощо, специфічні відзвуки простукування предметів та об'єктів тощо);
• коли виявляються прямі ознаки тайника (не закріплена у стіні цегла, свіжокопана земля, дошка підвіконня хитається та ін.).

Окрім іншого, діяльність слідчого щодо виявлення шуканого полягає у виявленні демаскувальних ознак тайника і з'ясування їхнього значення. Практично слідчий сприймає масу предметів, слідів, але якщо він не розуміє їхнього зв'язку з діями злочинця, вони за суттю минуть його увагу і виявляться некорисними, даремними для нього.

Демаскувальні ознаки тайника інколи доволі примітивні, а інколи майже відсутні.

Ознаки, що можуть указувати на наявність тайника під поверхнею підлоги, є такими:

-    зрушення плінтусів;

• ум'ятини між /юшками або паркетними плашками від інструмента, яким вони виймалися;

-    дошки складаються з окремих частин;

-    відсутність між дошками і паркетинами пазового бруду;

• закріплення дощок великою кількістю цвяхів, інколи з іншим характером головок;

-    закріплення цвяхами паркетин (паркетних дощок, плашок);