• погойдування або незначне прогинання дошки або паркетини під вагою людини;
• відмінність у відтінку фарбування окремих частин підлоги, пошкодження у шпаклівці;
• кріплення певної частини лінолеуму цвяхами і, навпаки, пезакріплеиість якогось шматка лінолеуму, виглядання з-під нього частини підлоги або його нерівності;
• нещільне кріплення керамічних плит підлоги, відсутність між ними пазового бруду, інший характер кріпильного роз-ч ипу,
• відсутність пилу за умови сильної запиленості (забруднення) всього іншого простору або, навпаки, сильна забрудненість чи запиленість окремої ділянки підлоги;
• місця, на яких або поблизу яких стоїть (сидить) обшукуваний, особливо коли вій змушений їх полишити, знову повертається па них та ін.

А ось наближений перелік ознак, що можуть указувати на тайники всередині пустотілих стін чи перегородок:

• відмінності у товщині аналогічних стін або в матеріалі, з якого їх виготовлено;

-    випуклість або вгнутість частини поверхні стін;

• відмінність у фарбі, якою покрито стіну, у штукатурці стіни або її обклейці шпалерами (шукані документи можуть бути під шпалерами);

• коливання (під натисненням) дощок підвіконня та рам вікон;
• слідив що свідчать про повторне кріплення або заміну облицювальних плиток;
• відмінна кладка стіни або інший характер швів між цеглинами (блоками) тощо;
• різна люмінесценція окремих ділянок стіни під опроміненням її ультрафіолетом тощо.

Ознаками, що можуть указувати на наявність тайника у льосі, підвалі, фундаментах будівель є такими:

• невідповідність між внутрішнім і зовнішнім розмірами підвальної частини будинку (з урахуванням товщини фундаменту і стіп);
• відсутність пилу і павутиння на окремій ділянці за умови загальної забрудненості всього підвалу (особливо в просторі між брусами і настилом);

-   неоднорідність цегляної кладки, штукатурки, розчину;

-   наявність кам'яних чи інших важких стіп на земляній (піщаній) підлозі підвального приміщення та іи.

Маючи на увазі все перелічене вище, слід мати па увазі також те, що шукані предмети можуть бути розібрані на частини і сховані в багатьох місцях.

Перед тим як перейти до аналізу останньої, завершальної стадії обшуку, стадії фіксації його результатів, резюмуємо тим, що на пошуковому (детально-динамічному) етапі цієї слідчої дії особливо важливо дотримуватися таких рекомендацій:

а) по можливості обслідувати об'єкт без порушення його ці- 
лісності, через простукування, проколювання, промацування, 
вимірювання, порівняння з аналогічними об'єктами, а також за 
допомоги відповідних науково-технічних засобів ( метал ошука- 
ча, ультра-, іпфраопроміпювача, інтроскопа, ультразвукового 
дефектоскопа, ендоскопа та багатьох інших);

б) обслідування зі зламом (частковим) об'єкта проводити 
тільки за наявності для цього достатніх підстав, але і в цьому 
випадку намагатися діяти раціонально (наприклад, якщо є 
можливість оглянути виявлену внутрішню пустоту крізь неве- 
ликий отвір, не варто повністю зламувати об'єкт; не варто зри- 
вати всі шпалери - досить вирізати їхні шматки, щоби згодом їх 
можна було приклеїти на свої місця;

в) під час вилучення предметів забезпечити цілісність 
ознак - слідів дотику до них обшукуваного;

г)  звергати увагу па відсутність предметів, про наявність яких 
в обшукуваного було відомо слідству або ж які повинні бути на 
місці обшуку, про що свідчать результати пошуку (відсутність 
коштовностей тощо за наявності їх письмового списку, значна 
кількість магнітофонних і відеокасет за відсутності самої апа- 
ратури тощо) і взагалі помічати прояви як матеріального, так і 
нематеріального характеру негативних обставин;

д)   перед завершенням пошукового етапу обшуку викона- 
ти повторний обхід і огляд об'єкта обшуку, аби переконатися, 
чи достатньо повно виконано слідчу дію (та інші рекомен- 
дації).

Останньою стадією обшуку є завершальна стадія, що полягає в закріпленні доказів зокрема і фіксації результатів обшуку взагалі.

Результати обшуку фіксуються у протоколі слідчої дії та додатках до нього. Від повноти і об'єктивності документування й відображення іншим способом ходу і результатів обшуку залежить доказове значення цієї дії.

Протокол повинен відповідати загальним, передбаченим ст. 85 КПК України, і спеціальним, передбаченим ст. 188 КПК України, вимогам.

Протокол доцільно складати після завершення обшуку і обов'язково на місці його проведення. Під час слідчої дії слідчому рекомендується вести чорнові записи або застосувати диктофон. Окрім цього, можуть застосовуватися фото-, кінознімання, відеозапис із дотриманням окремої процедури і тактичних рекомендацій.

З огляду на необхідність вручення обшукуваному копії протоколу його потрібно скласти не менш ніж у двох екземплярах.

Протокол обшуку, як і протоколи більшості слідчих дій, складається з трьох частин.

У вступній частині (шапці) протоколу зазначають:

-    місце і дату виконання слідчої дії;

-    час початку і завершення обшуку;

• посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, і кожного зі складу слідчо-оперативної групи, спеціалістам -роз'яснення прав та обов'язків;
• прізвище, ім'я, по батькові та домашню адресу кожного понятого, факт роз'яснення їм прав;
• дату складення постанови про проведення обшуку, ким складено, ким санкціоновано обшук (коли санкції та постанови немає, вказується чому, і робиться посилання на ч. 4 ст. 177 або ст. 184 КПК України);
• адресу приміщення, де проводився обшук, або місцерозта-шувапня, межі обшукуваної території;
• позначка про роз'яснення обшукуваному чи особам, які його заступають, права бути присутніми на місці виконання слідчим усіх дій, робити заяви щодо цих дій, що підлягають занесенню до протоколу;
• позначка про те, що перед початком обшуку слідчий запропонував добровільно видати шукане і якою була відповідь;
• позначка про доведення до відома про застосування факультативних засобів фіксації перебігу та результатів слідчої дії та інших технічних засобів пошуку.

Б описовій частині протоколу зазначається:

-   найменування знайденого або добровільно виданого об'єкта, описання його ознак (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, мітки, номери, пошкодження тощо), реквізити документів, що будуть вилучатися, серії та номери цінних паперів, сума грошей і купюри (у справах про хабарництво вказують номери купюр).

Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати й індивідуалізувати знайдений і згодом вилучений предмет, зафіксувати ознаки та особливості, що дозволять відрізнити його від інших схожих об'єктів, унеможливити його підміну. У випадку вилучення виробів із дорогоцінних металів у протоколі обшуку зазначають назву виробу його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин, наявність пробірних знаків. Не встановивши точного найменування знайденого металу або коштовного каміння, не варто називати їх "золотом", "платиною" або "смарагдами" тощо;

• де і в яких умовах зберігався кожен знайдений предмет; якщо в тайнику, тоді облаштування останнього, як його було виявлено, які конкретні технічні засоби для цього було застосовано;
• чи було вчинено опір учасникам слідчо-опсративпої групи, спроби сховати або знищити шукане;
• позначки про прояви негативних обставин (наявності чи відсутності, демаскувальні ознаки, дисимуляції);
• які пошкодження заподіяно різним об'єктам внаслідок пошуку і виявлення шуканого (злами замків, підлоги, стін; пошкодження обшивок, розкриття швів, злам меблів тощо).

У завершальній частині протоколу повинні міститися:

-   перелік вилучених конкретних предметів (документів) із вказівкою (повторною) їхніх індивідуальних ознак (кількість, вага, колір, особливі прикмети); вказівка на суми вилучених грошей, валюти.

Коли кількість вилученого є значною, можна оформити вилучення окремим описом, що долучається додатком до протоколу обшуку, про що в ньому робиться позначка;

-   вказівка на матеріал, спосіб упакування і опечатування вилученого;

-    перелік громіздких предметів, вилучити які на момент обшуку було неможливо і які передано на відповідальність зберігання власникові або його родичам чи представникам будин-коуправлінпя, місцевим органам влади;
 

 
- позначка про попередження вказаних осіб про відповідальність за незбереження переданого їм під відповідальність майна, про що відбирається відповідна (відмітка) розписка;

• заяви спеціалістів та їх пояснення щодо зроблених висновків;
• заяви (якщо вони надійшли) від обшукуваного та інших присутніх па обшуку осіб щодо дій слідчого та змісту протоколу;
• підписи учасників обшуку, обшукуваного чи осіб, які його заступають, про засвідчення ними правильності протоколу, а також підпис особи, якій було вручено копію протоколу.

У разі відмови від підпису обшукуваного чи осіб, що представляють його інтереси, цей факт фіксується в протоколі.

Література

Лстапкина С. М. Тактика обыска и выемки.- М., 1989.

Бідеичук П. Д. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2001.

Деииаок С. Ф. К вопросу о понятии и признаках обыска // Проблемы законности.- X., 1998.- Вып. 35.

Денисюк С. Ф. Сущность обыска и его функции в уголовно-процессуальной деятельности // Актуальні проблемі держави та права: 36. паук, пращ".- Одеса, 1998.- Вии. 5.

Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. "Обыск в системе следственных действий. Тактико-криминалистический анализ: Науково-практи-ческое пособие".- X., 1999.

Жбанков В. А. Организация и тактика групповых обысков при расследовании преступных структур.- М., 1995.

Коновалова В. Е., Шепитько В. 10. Обыск: тактика и психология.-X., 1997.

Ратинов А. Р. Обыск и выемка.- М., 1961.

Скригонюк М. \. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2007.

Тертышпик В. М. Обыск: Учебное пособие.- X., 1997.