Формування і суспільний розвиток будь-якої науки залежать від того, наскільки правильно буде виявлений і точно описаний її предмет. Він не тільки характеризує основний зміст конкретної науки, визначає її місце в системі інших наук, але і дає можливість більш чітко сформулювати її цілі й завдання перспективних досліджень, окреслити їх розумні межі, утвердитись у виборі методики цих досліджень.

До предмета кримінології належить ряд взаємопов´язаних проблем, деякі з них є головними, центральними, а інші - допоміжними, похідними, проте, такими, що мають суттєве значення для глибокого і всебічного пізнання змісту цієї науки.

До головних проблем, що створюють серцевину предмета кримінології, належать: 1) злочинність; 2) окремі злочини як конкретні прояви злочинності; 3) особистість злочинця; 4) фактори злочинності, причини і умови окремих злочинів; 5) запобігання злочинності й окремим злочинам.

Компонентами предмета кримінології слід вважати «фонові явища злочинності», віктимну поведінку громадян і прогнозування злочинності. У подальших розділах підручника усі зазначені головні і додаткові проблеми, що становлять предмет кримінології, зазнають всебічного розкриття і більш докладного аналізу і вивчення.

Вважаємо за потрібне відзначити той факт, що кримінологія не може бути замкненою в межах будь-якої з існуючих наук, тому що вона є наукою комплексною. При вирішенні властивих їй завдань вона спирається на правові та суспільні науки. До них належать: кримінальна політика, кримінальне право, кримінально-виконавче право, кримі­нальний процес і криміналістика.

Вивчення всіх кримінологічних проблем неможливе без глибокого проникнення у галузі суспільного життя, а, отже, без широкого використання досягнень різних суспільних наук, що вивчають закономірності соціального розвитку і закони поведінки людей. Цією обставиною пояснюється взаємодія кримінології з науками про суспільство і людину, зокрема з філософією, соціологією, прикладною економічною теорією, педагогікою, психологією та іншими науками цієї спрямованості.

Філософія, як відомо, є загальнометодичною базою для всіх наук про природу і суспільство. У цій ролі вона виступає і щодо кримінології, яка користується багатьма філософськими категоріями і законами. Вона конкретизує їх стосовно свого предмета.

Особливо тісний зв´язок простежується між кримінологією і соціологією. Соціологічна галузь знань має своїм предметом життя суспільства. Окрім суспільства взагалі, вона вивчає окремі сторони цього складного організму, а саме: соціологію особистості, умови формування її поглядів, соціологію сім´ї, соціальних груп, проблеми зайнятості, освіти, дозвілля, міграції тощо. Істотне місце в ній належить соціальній патології: проблемам алкоголізму, наркоманії, безробіттю, негативній ролі окремих напрямів засобів масової інформації та іншим соціальним аномаліям. Викладене має, безсумнівно, велике значення для кримінології.

Завершуючи розгляд питання про взаємозв´язки кримінології з правовими, суспільними і природничими науками, слід висловити декілька підсумкових зауважень з тим, щоб застерегти від можливих неправильних думок про характер їх співвідношення між собою.

Кримінологія не втручається у сферу зазначених наук, механічно не поглинає їх. Втім вона не розчиняється в цих знаннях, а лише синтезує різні дослідження з питань злочинної поведінки, що проводяться представниками інших наук, реципує окремі їх положення і досягнення, що стикаються деякою мірою з проблемами злочинності, творчо адаптує подібні запозичення для своїх потреб. Спираючись на все це, кримінологія формулює і обґрунтовує свої власні висновки, положення і рекомендації.

Незважаючи на широкий комплексний підхід при вивченні кримінологічних проблем, кримінологія має свій предмет, досліджує певну галузь суспільних відносин, не пориваючи зі своїм юридичним підґрунтям, має чіткі рамки при розмежуванні з суміжними галузями знань.

І,         нарешті, кримінологічні знання не є ізольованими, замкненими. Вони використовуються іншими науками при розгляді питань стосовно злочинності та її подолання.