Предмет будь-якої науки - це властивості й відносини навколишнього світу, що вирізнені у процесі практики й перетворень у об'єкт дослідження для розкриття їхніх спеціальних закономірностей.

Слід зазначити й повторити, що саме австрієць Г. Гросс запропонував вирізнити криміналістику як самостійну науку з циклу кримінальііо-правових наук, у надрах яких вона зародилася. Він першим спробував визначити предмет криміналістики, коли писав, що криміналістика за своєю природою починається лише там, де кримінальне право, також за своєю природою, припиняє свою роботу: матеріальне кримінальне право має своїм предметом визначення злочинного діяння та покарання за нього, формальне кримінальне право (процес) містить у собі правила застосування матеріального права.

Але яким способом вчиняються злочини?

Як дослідити ці способи і розкрити їх, які були мотиви в такому вчиненні, яка переслідувалася мета - про все це нам не каже ні кримінальне право, ні процес!

Ці питання утворюють предмет криміналістики.

До теперішнього часу вчені-криміналісти не дійшли єдиної думки про визначення предмета криміналістики.

Початково криміналістику визначали як науку про розкриття злочину. І це певною мірою відповідало завданням і рівню її розвитку на конкретному історичному розвитку.

Потім, коли було накопичено значний емпіричний матеріал, коли почали формуватися теоретичні основи криміналістики, коли виникли і почали розвиватися криміналістична тактика і методика, це визначення вже не відповідало природі та змісту криміналістики: по-перше, через те, що не тільки криміналістика, як уже наголошувалося, працює над забезпеченням розкриття злочинів, а, по-друге, з тієї причини, що воно не містило змістовного результату криміналістичних пошуків - створення засобів і методів діяльності щодо розкриття й розслідування злочинів.

Ось чому від 50-х років XX ст. почалося корегування визначення предмета криміналістики.

У підручнику "Криміналістика" 1950 р. видання А. І. Він-берг увів оптимальне на той час визначення, що криміналістика - це наука про спеціальні способи й методи виявлення, збирання, фіксації дослідження доказів, що використовуються для розкриття злочинів.

Але й це визначення не розкривало в усьому обсязі змісту й суті того, що таке криміналістика, бо, відображаючи результат криміналістичних досліджень, не зачіпало основ і витоків їх виникнення, тобто об'єктивних закономірностей, що вивчаються криміналістикою.

Тому в 1968 р. Р. С. Бєлкін дав визначення, яке стало етапним у розвитку науки криміналістики. Криміналістика - це наука про закономірності виникнення, збирання, дослідження та використання доказів і розроблених на ґрунті цих закономірностей спеціальних засобів і методів судового дослідження й запобігання злочинів.

Але й з таким визначенням предмета криміналістики не всі науковці погоджуються, намагаючись зробити це по-своєму.

О. М. Васильєв у 1980 р., І. Ф. Пантелеев у 1988 р., М. П. Яб-локов у 1990 р., О. О. Ексарпохуло в 1995 р., В. О. Образцов і А. В. Дулов 1996 р. та ін. пропонували свої позиції з цього питання.

Далі розглянемо другу частину питання, а саме назвемо і проведемо аналіз об'єктів криміналістики. Об'єктами криміналістики є:

а)  злочинна діяльність;

б)  діяльність щодо розкриття, розслідування, судового роз- 
гляду злочину та його попередження (по-іншому, умовно - це 
криміналістична діяльність).

Зрозуміло, що основною із позицій криміналістики та її завдань є перший її об'єкт - злочинна діяльність, як основа, що визначає зміст діяльності щодо судочинства.

Аналіз злочинної діяльності (не плутайте зі злочинністю, яка є об'єктом вивчення кримінології, статистики, соціології тощо) передбачає розгляд таких її елементів, що утворюють її зміст:

-    ціль;

-    об'єкт;

-    суб'єкт;

-    засоби діяльності;

-    процес діяльності (зовнішній вираз).

Ціль злочинної діяльності - забезпечення умов для існування осіб-злочинців: збагачення, помста, слава, соціальний протест тощо.

Об'єкт злочинної діяльності - предмети матеріального світу, люди, правові відносини.

Суб'єкт злочинної діяльності - фізична особа, зазвичай з ан-тисуспільною установкою на вчинення злочину, дії якої характеризуються здебільшого (для умисної злочинної діяльності) прихованим характером .дій; притаманність злочинного досвіду, спеціальні "підготування" тощо.

Засоби злочинної діяльності - специфічний набір засобів і способів, знарядь реалізації. Всі засоби визначаються метою, умовами вчинення, конкретними видами злочину тощо. Вони можуть поділятися на: а) матеріальні предмети (знаряддя, інструменти, зброя, транспорт тощо); б) нематеріальні - засоби психологічного або іншого характеру, що застосовуються для злочинної мети (обман, навіювання, погрози тощо).

Процес злочинної діяльності - сам акт злочинної діяльності сукупно з іншою діяльністю для забезпечення життя злочинця або його кола:

• створення умов для злочину (формування злочинних груп, підготування "кадрів", розв'язання проблеми "спеціалізації", розподіл "сфер впливу", організація розвідки, контррозвідки тощо);

-    підготування і вчинення злочину (акти конкретного злочину);

• маскування злочину та його наслідків, реалізація злочинно набутого;

-    організація протидії;

• виконання дій на забезпечення життєздатності злочинних організацій (фонди допомоги тощо).

Зрозуміло, що злочинна діяльність може бути різною, якщо розглядати злочин як одинарний акт, тим паче злочин з необережності, і якщо вести мову про організовану злочинну діяльність.