Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

3. Завдання, функції криміналістики та її принципи і закони

Криміналістика не розкриває і не розслідує злочинів. Вона тільки сприяє працівникам правоохоронних органів у цій діяльності.

У цьому саме й полягає головне завдання криміналістики, як вважає більшість науковців і практиків, а саме - сприяти боротьбі зі злочинністю.

Однак, у такому загальному вигляді сприяння боротьбі зі злочинністю є завданням усіх наук, що вивчають злочинність.

Тому завдання криміналістики повинно виражатися через щось таке, що й буде вирізняти її внесок у боротьбу з названим суспільним злом.

Саме таким виступає розроблення засобів, способів і методів збирання, дослідження й використання доказової інформації з метою розкриття, розслідування й попередження злочинів.

Звідси головне завдання криміналістики можна сформулювати як - забезпечення боротьби зі злочинністю відповідними для потреб практики засобами, способами та методами отримання й використання доказової інформації.

Окрім цього, криміналістика виконує ще й певні спеціальні завдання:

  • вивчення закономірностей слідоутворення, збору та використання доказової інформації;
  • вивчення практики розкриття й розслідування злочинів, зокрема: досвід і новації інших держав;
  • вироблення теоретичних основ діяльності щодо виявлення, збирання, дослідження й використання доказової інформації;
  • напрацювання практичних рекомендацій технічного і методичного характеру;

•  розроблення заходів і засобів попередження злочинів. Спеціальні завдання криміналістики, своєю чергою, через

їхні динамічність, взаємообумовленість із соціальними змінами у суспільстві й потребою слугувати практиці боротьби зі злочинністю, зміцненню законності й правопорядку, - реалізуються і через конкретні завдання, які визначаються конкретними, сьогоденними потребами практики (конкретні завдання - завдання певного періоду, яке вирішує криміналістика).

Наприклад, посилення боротьби з організованою злочинністю внесло до порядку денного створення нових структурних підрозділів правоохоронних органів, розроблення нових технічних засобів, удосконалення нормативної й технічної бази діяльності цих органів.

Розроблення спеціальних засобів звуко- та відеозапису, нових ідентифікаційних методик ототожнення джерел звукової інформації - все це є одним із конкретних завдань сучасної криміналістики.

Боротьба з організованою злочинністю, рекетом, охорона власності в ринкових умовах окреслили ще одне окреме завдання - розробити методи й технічні засоби експлуатації вибухонебезпечних об'єктів, які стали часто використовуватися мафіозними структурами.

Сучасна боротьба зі злочинністю вимагає використання нетрадиційних джерел доказової інформації про сліди запаху, звуку, дослідження трасологічних відбитків на молекулярному і атомарному рівнях; існує загальна потреба у розробленні методики нетрадиційних методів і засобів, йдеться про можливість застосування поліграфа, гіпнорепродукування, візуальної психодіагностики - все це висуває нові конкретні (окремі) завдання перед криміналістикою України, яка використовує останні досягнення природничих і технічних наук, пристосовує ці методи й засоби до криміналістичної практики.

> До функцій криміналістики (а функції - це основні напрямки діяльності) у загальному вигляді можна віднести:

методологічну - забезпечення правильного розуміння предмета і змісту криміналістичної науки, її ролі у процесі пізнання та практичної діяльності; дає можливість правильно визначити співвідношення науки і практики;

синтезуючу - криміналістика відображає у собі загальні процеси інтеграції наукового знання. Завдяки криміналістиці відбувається впорядкування накопиченого емпіричного матеріалу способом його синтезу, яке виявляє внутрішню єдність отриманих відомостей (тобто, відбуваються систематизація та узагальнення емпіричного матеріалу як передумова його синтезу), інколи цю функцію називають статичною (закріпляючою);

прогнозуючу - криміналістика прогнозує форми практичного використання своїх положень у майбутньому. Іншими словами, криміналістика слугує основою для теорії прогнозування. Інколи прогнозуючу ще називають динамічною.

Як і кожна наука, криміналістика також має специфічні закони свого розвитку.

Закони розвитку науки - це відображення тих чинників, умов, принципів, які визначають напрям і зміст науки, її змін у конкретних умовах існування суспільних явиш, і форм їх пізнання.

У найбільш загальному, синтезованому вигляді, бо і з цього питання в теорії криміналістики немає єдииоприйнятої позиції. У До законів розвитку криміналістики можна віднести:

  • закон зв'язку та успадковапості між існуючими і такими, що виникають, криміналістичними концепціями (це легко про-слідковується дослідженням концепції про предмет криміналістики тощо);
  • закон активного творчого пристосування сучасних досягнень для потреб практики тих наук, розроблення яких не можуть бути прямо, безпосередньо використані у судочинстві без їх спеціального пристосування, оброблення, диференціації, інтеграції;
  • закон обґрунтування, обумовлення криміналістичних рекомендацій потребами практики судочинства і вдосконалення цієї практики на ґрунті досягнень криміналістичної науки;
  • закон прискорення темпів розвитку криміналістики на базі науково-технічного прогресу у сфері як криміналістики, так і суміжних наук.

Причинами таких прискорених темпів розвитку науки криміналістики є:

  • зростаючий обсяг фундаментальних досліджень у криміналістиці;
  • інтенсивний розвиток суміжних із криміналістикою галузей знань;
  • підвищення суспільної значущості криміналістики зі зростаючою актуальністю проблеми боротьби зі злочинністю;
  • об'єктивно зростаючий завдяки науково-технічному прогресу потенціал криміналістики як науки.

Під принципами криміналістики зазвичай розуміють певні вихідні положення, керівні ідеї.

Вивчаючи кримінальний процес, ви, принаймні, вже вели мову про принципи кримінального судочинства і знаєте ознаки принципів, відмінність їх від правових норм, рекомендацій чи інших категорій механізму кримінально-процесуального регулювання.

Оскільки в теорії криміналістики, як, до речі, і в теорії кримінального процесу, існує різнобій у підходах науковців до питання про принципи криміналістики, потрібно, насамперед, визначитись у тому, що мова в цьому разі йтиме про принципи науки, а не як певного виду діяльності (криміналістичного).

Якщо ці категорії не розмежовувати, то через багатозначність поняття "принцип" дійти до якогось прийнятого показника неможливо.

Тому, по-перше, ми ведемо мову про принципи криміналістики як науки;

по-друге, класифікаційною рубрикою, тобто підставою групування за видами, виступають ті вихідні положення, що визначають гносеологічну (пізнавально-динамічну) направленість криміналістичних наукових досліджень.

> До принципів криміналістики як науки можна віднести:

-   принцип можливості пізнання матеріального світу - означає, що світ є пізнаванним, тобто що всі факти, явища і процеси, які стають об'єктами вивчення криміналістики, є пізнаванними;

принцип об'єктивності - виражає незалежність криміналістичних наукових прикладних досліджень від будь-яких політичних позицій, мотивів, наявність заінтересованості у досягненні максимально точного відображення закономірностей і процесів реального світу;

принцип історизму - відображає діалектичну вимогу розглядати предмет криміналістики, її зміст, функції, зв'язки з іншими науками під кутом зору їх виникнення та зміни у динаміці історії;

принцип системності науки - передбачає такий підхід до предмета криміналістики, за якого вона в цілому, а також окремі її розділи і напрями, об'єкти, що нею вивчаються, явища тощо розглядаються як взаємопов'язані та взаємозалежні частини одного цілого, які між собою утворюють взаємообу-мовлену систему.

Сподіваємося, що на цей час вам уже відомі вимоги, що ставляться до побудови систем будь-яких категорій, це - взаємозв'язок і взаємообумовленість елементів системи, індивідуальність, винятковість і т. д.

Іншими словами, криміналістика утворює побудовану за всіма правилами наукову систему складових її предмета, а не звичайне об'єднання категорій, понять, рекомендацій, правил тощо.

Повертаючись до питання про принципи, можна ще сказати, що коли йдеться про принципи криміналістики як виду практичної діяльності, то можна назвати такі:

-    принцип законності;

-    принцип пріоритету закону над рекомендаціями;

-    принцип зв'язку науки і практики;

 

  • принцип раціональної організації розслідування, побудови і перевірки версій, криміналістичної реконструкції;
  • принцип творчого підходу до вирішення практичних завдань тощо.