Приватизація майна радгоспів та інших державних сільсько­господарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств (далі — держгоспи) здійснюється відповідно до статей 5—8 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромис­ловому комплексі», а також Положення про порядок приватизації май­на радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженого на­казом Фонду держмайна України від 17 серпня 2000 р. № 1718, за­реєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2000 р. за № 666/4887.

Поняття «радгосп» є скороченням словосполучення «радянське господарство», яке застосовувалось для позначення назви державних сільськогосподарських підприємств. Звичайно, це поняття є рудимен­том радянської системи господарювання, але воно увійшло у широкий вжиток старшого покоління на рівні підсвідомості, коли звичні слова сприймають, не замислюючись над їхньою сутністю. Крім того, сього­дні ці назви стали відомими як в Україні, так і за її межами бренда- ми, наприклад, «Радгосп-завод «Коктебель», «Радгосп-завод «Лівадія», «Радгосп «Гурзуф», «Радгосп-завод «Алушта», «Шовкорадгосп «По- логівський» та ін.

Згідно зі ст. 115 ГК України орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майново­го комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (струк­турної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємниць­кої діяльності. Орендарем при цьому є юридична особа, утворена чле­нами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об´єктом оренди. У агропромисловому комплексі та­кож існують орендні підприємства, які через свого значимість для еко­номіки держави не підлягають приватизації, але оренда яких не забо­ронена. Це орендні підприємства «Одеський коньячний завод», «Оде­ський виноробний завод», «Одеський завод шампанських вин» та інші.

Приватизації підлягає майно радгоспів та інших державних сіль­ськогосподарських підприємств і організацій, а також створених на їх базі орендних підприємств, які за основним напрямом своєї господар­ської діяльності здійснюють виробництво сільськогосподарської про­дукції. Об´єктом приватизації є майно цих підприємств як цілісних майнових комплексів. При цьому державний житловий фонд, об´єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди кому­нального господарства, включаючи побудовані за рахунок коштів фон­ду соціального розвитку, передаються органами приватизації в кому­нальну власність за згодою власників підприємств. Заклади фізкуль­турно-спортивного призначення можуть передаватися на таких самих умовах, без зміни їх профілю, сільським спортивним товариствам. Об´єк­том приватизації орендних підприємств, створених на базі радгоспів, є частка майна, що належить державі.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогоспо­дарських підприємств здійснювалася шляхом перетворення їх на ко­лективні сільськогосподарські підприємства або на відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених). При цьому таке колективне сільськогосподарське підприємство або відкри­те акціонерне товариство ставало правонаступником майнових прав та зобов´язань радгоспу, що приватизувався.

Радгоспи, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міні­стрів України або створені на базі міжгосподарських підприємств, за­снованих колгоспами та іншими недержавними сільськогосподарськи­ми підприємствами, радгоспами, а також орендні підприємства, створе­ні на базі радгоспів, підлягали приватизації шляхом їх перетворення на відкриті акціонерні товариства, якщо вартість їх майна достатня для його створення. У протилежному разі вони перетворювалися на колек­тивні сільськогосподарські підприємства.

Такий порядок існував раніше. Нині у разі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, організацій­но-правові форми підприємств, на які необхідно перетворити привати­зовані підприємства, будуть дещо іншими, ніж раніше, внаслідок зміни законодавства. По-перше, незважаючи на чинність Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», цей вид госпо­дарювання втратив свою практичну значимість внаслідок реформуван­ня, здійсненого на підставі Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економі­ки» від 3 грудня 1999 р. Це означає, що створення КСП навіть на ба­зі приватизованого державного сільськогосподарського підприємства уявляється хоча й можливим, але досить проблематичним. Після ство­рення КСП виникатиме проблема реформування його у іншу організа­ційно-правову форму, визначену наведеним Указом Президента Украї­ни. Замість по суті подвійного створення і державної реєстрації сіль­ськогосподарського підприємства простіше було б внести зміни до відповідного законодавства про заміну КСП на іншу організаційно-пра­вову форму, наприклад сільськогосподарський виробничий коопера­тив, який не має суттєвих відмінностей з КСП. Проте за умови відсут­ності внесення зазначених змін до приватизаційного законодавства, бу­демо виходити із положень, які вимагають при перетворенні державних підприємств обрання форми саме КСП.

По-друге, чинним Законом України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. змінено поділ акціонерних товариств з відкри­тих та закритих на публічні акціонерні товариства та приватні акціо­нерні товариства. Цілком природним є те, що приватизовані державні сільськогосподарські підприємства підлягатимуть перетворенню саме на приватні акціонерні товариства. Водночас таке перетворення ви­кликатиме певні труднощі, адже кількісний склад акціонерів приват­ного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів, а колектив працівників державних сільськогосподарських підприємств, що приватизуються, є значно більшим. Як тимчасовий вихід можна запропонувати створення декількох приватних акціонерних товариств у межах одного майнового комплексу, але це порушуватиме техноло­гічні зв´язки між окремими складовими майнового комплексу держав­ного підприємства, що приватизується. Іншим виходом є викуп час­тиною засновників приватного акціонерного товариства (не більше 100 осіб) майнових часток, що належать іншим працівникам держав­них сільськогосподарських підприємств, що підлягають процедурі при­ватизації.

Може виникнути закономірне запитання: чому законодавець об­рав саме такі організаційно-правові форми, як колективне сільськогос­подарське підприємство і акціонерне товариство? Цьому є раціональне і цілком логічне пояснення. Справа в тому, що саме КСП і ВАТ найоп- тимальніше відповідають моделі правового регулювання, закладеній у процедуру приватизації державних сільськогосподарських підприємств. Обрання конкретної форми (КСП чи ВАТ) залежить від можливості працівників приватизувати державне сільськогосподарське підприєм­ство безоплатно.

Держава передала майно колишніх колективних сільськогосподар­ських підприємств працівникам цих підприємств шляхом паювання, тобто розподілу вартості пайового фонду на окремі майнові частки (паї) кожному працівнику КСП залежно від його трудового внеску. Керуючись принципом соціальної справедливості законодавець вирі­шив урівняти у майнових правах і можливостях колишніх працівни­ків КСП і радгоспів та інших державних сільськогосподарських під­приємств. Відповідно до ст. б Закону України «Про особливості при­ватизації майна в агропромисловому комплексі» дозволена безоплатна передача кожному члену колективу працівників державного сільсько­господарського підприємства майна цього підприємства у розмірі се­редньої по області майнової частки (паю), які припали кожному чле­ну КСП. Розмір середнього майнового паю по області розраховується досить просто. Загальна кількість майна (що підлягало паюванню) усіх розпайованих КСП по області ділиться на сумарну кількість ко­лишніх працівників цих КСП, які взяли участь у розпаюванні. Одер­жана величина і відображатиме розмір середнього майнового паю по області.

Якщо помножити величину середнього майнового паю на кількість працівників конкретного держгоспу, буде одержано певну грошову су­му, на яку держава дозволила безоплатну приватизацію (так звані при­ватизаційні пільги). Тут можливими є два варіанта: 1) розмір сумарно­го безоплатного приватизаційного фонду (пільг) є більшим або дорів­нює вартості майна держгоспу, що приватизується; 2) сумарна кількість приватизаційних пільг працівників для безоплатної приватизації є мен­шою за вартість майна держгоспу, що приватизується. У першому ви­падку можливість безоплатної приватизації (пільг) повністю покриває вартість майна радгоспу, тому доцільно перетворити його на колектив­не сільськогосподарське підприємство, адже майновий пай кожного засновника цього підприємства вже визначено. При цьому в разі пере­вищення розміру пільг, що надаються працівникам держгоспу та при­рівняним до них особам, над вартістю майна держгоспу, що приватизу­ється, виплата державою компенсації за таке перевищення не передба­чається.

У випадку коли гтри розробці проекту плану приватизації держгос­пу шляхом перетворення на колективне сільськогосподарське підпри­ємство виявляється, що розміру пільг його працівників та прирівняних до них осіб недостатньо для безоплатного одержання всього майна держ­госпу, що приватизується, комісія з приватизації може запропонувати працівникам держгоспу відстрочку платежів недостатньої суми термі­ном до 5 років (без нарахування відсотків, але з урахуванням змін цін на момент викупу).

У разі відсутності згоди загальних зборів (зборів уповноважених) щодо здійснення таких платежів, комісія з приватизації пропонує орга­ну приватизації прийняти рішення щодо приватизації цього держгоспу шляхом перетворення його на акціонерне товариство. Не викуплена таким чином частка майна держгоспу залишається у власності держави і обмінюється на відповідну кількість акцій, роблячи державу в особі відповідного територіального органу Фонду держмайна України акціо­нером новоствореного сільськогосподарського підприємства у формі акціонерного товариства. У подальшому ці акції підлягають вільному продажу.

У історії аграрного законодавства є період, коли радгоспи ство­рювалися замість існуючих збиткових колгоспів. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 3 травня 1957 р. було затверджено Положення про порядок передачі радгоспам земель і громадського май­на колгоспів при перетворенні їх на радгоспи і про порядок розрахун­ків з колгоспниками. Цим положенням передбачалася процедура пере­дачі колгоспного майна радгоспам без викупу. Лише у разі коли части­на членів колгоспу, що припиняв свою діяльність, вступала до іншого колгоспу, перерахуванню цьому колгоспові підлягала пропорційна час­тина коштів неподільного і пайового фондів.