Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

2. Причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності

Тривалий час у радянській кримінології існування службових злочинів пояснювалося наявністю дефектів у психології індивідів і соціальних спільнот, тобто службова злочинність пояснювалася виключно суб´єктивними факторами. Об´єктивні ж фактори, пов´язані з економічним буттям суспільства, роллю і становищем службових осіб у системі суспільних відносин, розглядалися лише як умови службових злочинів.

Такий погляд на причини службових злочинів зустрічається іноді й нині. Він уявляється нам недостатнім. Зрозуміло, що соціально-психологічні моменти відіграють важливу роль у генезі індивідуальної злочинної поведінки, але визнавати їх головними є помилкою, адже у взаємодії суспільного буття і суспільної свідомості визначальною є роль суспільного буття. Таке тлумачення причин службової злочинності не може і правильно пояснити зміни у динаміці цих злочинів, і гарантувати цінність практичних рекомендацій щодо боротьби з ними, яка обмежується переважно рекомендаціями морально-виховного характеру або посиленням кримінально-правової репресії.

Глибокий кримінологічний аналіз причин службових злочинів можливий передусім з урахуванням базисних економічних процесів і становища службових осіб у системі існуючих суспільно-економічних відносин. Криміногенні фактори, які визначають причини і умови службових злочинів, досить численні, різноманітні і визначені наперед істотними змінами у соціально-економічному житті суспільства. За сутнісною характеристикою їх можна розподілити на п´ять основних груп: політичні, економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, правові фактори.

Специфіка дії політичних факторів в Україні обумовлюється радикальним переходом суспільства від партійно-тоталітарної системи до демократичної, соціальної, правової держави. При цьому гіпертрофовані командно-адміністративні методи і функції управління різними сферами суспільного життя (закритість державного апарату, відсутність ефективного громадського контролю за його діяльністю, тотальність державного регулювання тощо) не були змінені відповідно до обраного шляху реформування політичного та соціально-економічного життя держави.

Стратегічні помилки, допущені в процесі переходу від бюрократично-планового регулювання економіки до регулювання, що базується на ринкових відносинах, призвели до специфічних проявів корпоративного та локального регулювання, які не вдалося вчасно усунути або нейтралізувати. Вплив на економічні і політичні процеси в суспільстві почали здійснювати корпоративно-бюрократичні структури (клани), що призвело до дисбалансу в системі розподілу ресурсів і,            як наслідок, до появи сфер діяльності з надприбутками (бізнес у сфері виробництва та торгівлі металобрухтом, енергоносіями, банківська діяльність тощо) та сфер з низькою концентрацією ресурсів (сільськогосподарське виробництво, виробництво товарів народного споживання тощо).

Наслідком цього стала активізація економічних факторів службових злочинів: виникнення сфер економіки з одержанням надприбутків; утворення монопольних об´єднань і надання їм переваг у фінансуванні та кредитуванні з боку державних чиновників; створення фінансових структур для обслуговування економічної діяльності, пов´язаної з надприбутками; протиправне перекачування державних ресурсів недержавним суб´єктам підприємницької діяльності; створення фінансової бази для організації корпоративно-бюрократичних структур; перекоси в ціноутворенні; значний спад виробництва у сфері економіки з низькою концентрацією ресурсів; наявність великих нефіксованих коштів в організованих злочинних угруповань, що використовуються для підкупу осіб, уповноважених виконувати функції держави.

Обрані способи приватизації та її фактичне здійснення призвели до перерозподілу державної власності на користь корпоративно-бюрократичних структур. У результаті відбулися різке зменшення валового національного продукту та відповідне зменшення прибуткової частини бюджету, що зумовило потребу збільшувати видатки на соціальний захист осіб з низькими доходами, кількість яких неухильно зростала. Для вирішення цих проблем були обрані не зовсім виправдані шляхи, а саме: посилення податкового пресу на суб´єктів підприємницької діяльності; значне розширення цільових фондів; збільшення кількості контрольно-фінансових органів.

Ці та інші обставини зумовили різке розшарування суспільства за рівнем доходів, що призвело до знецінення чесної праці, поляризації населення за соціальним статусом, появи нової соціальної верстви надбагатих людей і відповідно зростання їх впливу на політичну сферу, включаючи їх безпосереднє проникнення у владні структури.

Зазначені обставини не дали можливості створити ефективну систему політичних, економічних і соціальних інститутів, а навпаки, призвели до ще більшого загострення суперечностей, які сприяли значному зростанню злочинності, у тому числі й службової.

До організаційно-управлінських факторів, що безпосередньо зумовлюють службові злочини в Україні, належать недоліки механізму функціонування системи державного управління та формування його апарату, а саме:

-                      система державного управління залишається спрямованою на державне регулюванням широких сфер суспільного життя, особливо в економіці, без реальної на те необхідності;

-                      діяльність державного апарату здійснюється без належної її регламентації, що в багатьох випадках дає можливість службовим особам використовувати свої повноваження всупереч інтересам служби;

-                      у нормативних актах необґрунтовано закріплюється альтернативність при прийнятті того чи іншого рішення без чітко визначених критеріїв такого вибору;

-                      управлінська вертикаль формується за принципом особистої відданості працівників;

-                      відсутня система детального регламентування підбору та розстановки кадрів апарату управління на конкурсних засадах з урахуванням їх професійного рівня та належних моральних якостей;

-                      недооцінюються механізми, які б обмежували можливість робити політичну кар´єру лідерам і членам злочинних угруповань і відповідно впливати на управлінський апарат держави;

-                      відсутній механізм постійної ротації та горизонтального переміщення державних службовців.

Соціально-психологічні фактори виявляються, зокрема, в тому, що:

-                      система соціального контролю за діяльністю органів державної влади і місцевого самоврядування, їх службових осіб не є дійовою і не забезпечує виконання покладених на неї функцій;

-                      система державного контролю розвивається екстенсивним шляхом;

-                      фактично поза державним контролем залишається діяльність службових осіб у таких важливих сферах, як формування і використання бюджету, приватизація, ліцензування, діяльність митних і податкових, правоохоронних і судових органів;

-                      у системі державних органів, покликаних здійснювати соціальний контроль, має місце тенденція до створення замкнутого середовища з певною системою взаємопідтримки та самозбереження, корупційними зв´язками контролюючих і контрольованих органів;

-                      відсутній належний механізм залучення громадян до здійснення соціального контролю за діяльністю службових осіб органів влади і місцевого самоврядування;

-                      засоби масової інформації недостатньо виконують у сфері громадського контролю притаманні їм функції «четвертої влади».

Соціально-психологічна обстановка в суспільстві сприяє зростанню корупції і характеризується такими явищами, як наявність негативних поглядів у груповій та індивідуальній свідомості щодо можливості лише шляхом корупції добитися певних благ; деморалізація значної частини державних службовців та працівників правоохоронних органів і, що особливо небезпечно, деморалізація тих, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище; зміна стереотипів поведінки багатьох державних службовців, їх готовність без вагань порушити закон, норми моралі та професійної честі за винагороду; девальвація в суспільстві низки моральних цінностей та втрата соціально-вартісних орієнтирів; невіра громадян у здатність органів державної влади і органів місцевого самоврядування розв´язувати їх проблеми і зумовлене цим намагання вирішувати їх незаконним шляхом; суперечності між потребами державних службовців, зумовленими їх соціальним статусом, та можливостями їх задоволення офіційним шляхом.

Правові фактори - це перш за все недосконалість чинного законодавства, яка знаходить свій вияв у тому, що воно не передбачає цілісної системи заходів протидії корупції, необхідного впливу на її причини та умови; окремі чинні правові норми мимоволі сприяють хабарництву; відсутні спеціальні правові норми, які б передбачали відповідальність юридичних осіб за їх участь у службових злочинах; залишаються неврегульованими відносини особи з державою у сфері контролю за доходами та видатками, у тому числі відсутній обов´язок особи доводити правомірність одержаних доходів; мають місце значні недоліки в діяльності правоохоронних органів щодо виявлення, розслідування та судового розгляду фактів корупції.

Причини та умови службових злочинів відображають як загальний стан суспільства, об´єктивно існуючі в ньому суперечності, так і суб´єктивні фактори, у тому числі недостатність політичної волі керівних найвищих органів державної влади вести рішучу боротьбу з цим негативним соціальним явищем.