До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: 1) управління об’єктами житлово-комунального господарства; 2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; 3) сприяння розширенню житлового будівництва, надання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; надання допомоги власникам квартир (будників) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об’єднань; 4) реєстрація житлово-будівельних кооперативів; здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону; 5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; 6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; 7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; 8) видача ордерів на заселення жиої площі в будинках державних та комунальних організацій.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду від 22 грудня 2006 р. № 525-У органи місцевого самоврядування: приймають рішення щодо вилучення (викупу), передачі земельних ділянок у зв’язку з проведенням комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) із заміною застарілого житлового фонду для задоволення суспільних потреб; сприяють розвитку житлового будівництва і реконструкції, заміні житлового фонду за рахунок усіх джерел фінансування; визначають на конкурсних засадах інвестора-забудовника та укладають з ним інвестиційний договір на виконання інвестиційного проекту комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду; інформують населення про перспективи забудови та виконання місцевих програм з реконструкції, заміни житлового фонду; здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства щодо надання житлового та иежитлового фондів на праві власності чи оренди власникам (наймачам), житловий (иежитловнй) фонд яких підлягає реконструкції відповідно до Закону; визначають порядок і терміни переселення мешканців, звільнення житлового та нежитлового фондів, а також порядок і терміни знесення будівель застарілого житлового фонду; вирішують в установленому законом порядку всі спірні питання, пов’язані з відселенням наймачів та власників житла; вирішують інші питання, пов’язані з реконструкцією, заміною житлового фонду відповідно до законодавства.

Органи місцевого самоврядування відповідно до ст. 9 Закону «Про житловий фонд соціального призначення»: 1) створюють за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших джерел фінансування житловий фонд соціального призначення; 2) здійснюють управління житловим фондом соціального призначення, організовують його належне обслуговування та ремонт, упорядкування та утримання прибудинкових територій; 3) здійснюють контроль за використанням соціального житла за призначенням, визначають виконавця житлових та комунальних послуг порядку, встановленому законом, вживають заходів щодо забезпечення збереження житлового фонду соціального призначення незалежно від форми власності; 4) встановлюють плату за соціальне житло; 5) приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання нежилих будинків у жилі або знесення непридатних для проживання жилих будинків з житлового фонду соціального призначення; 6) забезпечують пристосування жилих будників до потреб інвалідів та дітей-інвалідів, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під’їздів, сходових площадок та житла, займаного інвалідами чи сім’ями, в яких є інваліди та/або діти-інваліди; 7) ведуть облік громадян, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, приймають рішення про надання цим громадянам соціального житла; 8) ведуть щорічний моніторинг сукупного доходу громадян, які перебувають на соціальному квартирному обліку або вже отримали таке житло; 9) укладають та розривають договори найму соціального житла; 10) затверджують у межах своїх повноважень місцеві програми розвитку соціального житла, здійснюють контроль за їх виконанням; 11) здійснюють інші повноваження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, фейєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних чинників.

Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999  р. № 586-ХІV виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Вони зобов’язані забезпечувати виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади.

Місцеві державні адміністрації відповідно до закону: 1) забезпечують виконання державної політики з питань формування й утримання житлового фонду соціального призначення та здійснюють контроль за її реалізацією; 2) беруть участь у розробленні загальнодержавної програми розвитку соціального житла; 3) забезпечують спільно з відповідними органами місцевого самоврядування виконання затверджених загальнодержавної та місцевих програм розвитку соціального житла; 4) здійснюють інші повноваження у цій сфері.

Для прикладу можна навести розпорядження київської міської державної адміністрації «Про заходи щодо поліпшення житлових умов багатодітних сімей» від 6 лютого 1998 р. № 229; «Про гуртожитки в жилих будинках м. Києва» від 28 травня 1999 р. № 813; «Про будівництво житла для молодих сімей та одиноких молодих громадян за кошти довгострокового пільгового кредиту від 22 травня 1999 р. № 779; «Про будівництво жилих будинків житлово-будівельних кооперативів» від 22 травня 1999 р. № 780; рішення Київської міської ради «Про плату за землю під багатоповерховою житловою забудовою» від 29 жовтня 1998 р. № 34/135 тощо.

З урахуванням положень Житлового та Цивільного кодексів України, законів України «Про житловий фонд соціального призначення», «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції органів місцевого самоврядування у житловій сфері слід віднести: облік комунального житлового фонду; щорічний моніторинг доходів наймача та членів його сім’ї для визнання їх соціально иезахшценими для надання за договорами соціального найму житла комунального житлового фонду; облік громадян, які мають право на отримання соціального житла; визначення порядку надання жилих приміщень муніципального спеціалізованого житлового фонду; надання житла соціально иезахищеним громадянам за договором соціального найму житла; погодження перепланування і переобладнання житла; визнання жилих приміщень непридатними для проживання; здійснення контролю за використанням житлового фонду; визначення відповідності жилих приміщень встановленим санітарним і технічним правилам і нормам.

Відповідно до Цивільного кодексу право власності та інші речові права на нерухоме майно, в тому числі й жилі приміщення, їх виникнення, перехід, обмеження і припинення підлягають державній реєстрації. Слід відрізняти державну реєстрацію нерухомості від державного обліку житлового фонду.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно і правочинів із ним – це юридичний акт визнання і підтвердження державою виникнення, обмеження, переходу або припинення прав на нерухоме майно відповідно до Цивільною кодексу України. Вона здійснюється за місцем знаходження майна.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 р. № 19522-ІV регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно: а) право володіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного користування земельною ділянкою; г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських погреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік; 3) обмеження речових прав. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) – обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлені відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень.

Державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об’єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.