Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є; державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об’єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об’єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майиа до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначеві законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень.

Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: договору застави (іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Державна реєстрація прав зводиться до: 1) реєстрації документів; 2) правової експертизи і перевірки законності провочинів; 3) встановлення суперечностей між заявленими правами і зареєстрованими правами як підстава для відмови або призупинення державної рестрації прав; 4) видачі свідоцтва про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Юридичні особи також можуть виступати як уповноважений і зобов’язаний суб’єкт житлового права. Так, підприємство, установа, організація як уповноважений суб’єкт житлових правовідносин виступають у випадках, коли вони як юридичні особи володіють і надають житловий фонд своїм працівникам, виступають замовниками житлового будівництва розподілу житла, Як зобов’язальні особи вони можуть бути наймачем за договором найму житла.

Житлові і житлово-будівельні кооперативи, об’єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку виступають уповноваженими суб’єктами житлових правовідносин. Закон «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 р. № 2866-ІІІ визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку. Кооперативи та об’єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання та використання неподільного та загального майна. Вони є неприбутковою організацією і не мають на меті одержання прибутку.

За дорученням власників майна управитель, який є юридичною особою, може здійснювати управління неподільним та загальним майном житлового комплексу і забезпечує його належну експлуатацію тощо. Уповноваженою особою власника може бути юридична чи фізична особа, яка мешкає в цьому будинку, або запрошена зі сторони для роботи за трудовою угодою. Звичайно при цьому буде мати велике значення кваліфікація та професійні здібності фізичних осіб, які будуть здійснювати функції управителя чи представляти інтереси мешканців жилого буднику в силу спеціальних повноважень.

Носієм прав і обов’язків у кооперативі та об’єднанні співвласників багатоквартирного жилого будинку залишається кожний власник квартири. Як спосіб самоорганізації об’єднання можуть створюватися тільки знизу, оскільки необхідність створення об’єднань може позбавити мешканців можливості вибору найкращих рішень з приводу вирішення постійно виникаючих локальних побутових проблем.

Державний контроль, що здійснюється уповноваженими на те органами, які мають чітко визначені права і обов’язки, має свої правові рамки і тягне відповідні правові наслідки. Якщо вчииені протиправні діяння в житловій сфері, то цей контроль здійснюють правоохоронні органи.

Загальний контроль за додержанням і правильним застосуванням законодавства в житловій сфері здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють спеціальний контроль за додержанням законодавства. Міністерства, відомства, інспекції та органи нагляду можуть здійснювати відомчий та міжвідомчий контроль – кожен у певній, чітко визначеній сфері суспільного життя.

Так, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. № 1875-ІV визначає, що контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень. Вони можуть залучати до своєї роботи на громадських засадах представників органів самоорганізації населення та членів правлінь об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових комплексів тощо.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ установами та закладами Державної санітарно-епідеміологічної служби проводиться державна санітарно-епідеміологічна експертиза на відповідність вимогам санітарних норм (гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах та жилих приміщеннях, вимоги до жилих приміщень, захист населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних чинників.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров’я населення шуму та інших фізичних чинників зобов’язані: забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих майданчиках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в жилих будинках і прибудинкових територіях, лікувальних, санаторно-курортних закладах, будинках-інтернатах; готелях і гуртожитках. Шум при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об’єктах забороняються гучний спів і вигуки, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, фейєрверків, використання піротехнічних засобів.

Проведення на захищених об’єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні – цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.

Спеціальний контроль здійснюють також спеціально уповноважені державні органи – Антимонопольний комітет України є державним органом, покликаним забезпечувати відповідно до його компетенції державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень, органи санітарного нагляду тощо.

Основними завданнями Антимоиопольного комітету України, відповідно до Закону «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р. № 3659-XI, є захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень; сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Державний контроль в житловій сфері виявляється в проведенні юридично значимих дій з нагляду і перевірки відповідності виконання підконтрольними суб’єктами нормативно- правових приписів і недопущення та припинення неправових дій відповідними організаційно-правовими засобами. Здійснюється відповідно до закону, на основі права і тягне юридичні наслідки.

Загальний парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою захисту прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод тощо.

Для здійснення спеціального контролю в сфері приватизації житла Верховною Радою України створено спеціальну контрольну комісію з питань приватизації[60], місцеві контрольні комісії. Такі види спеціального контролю можуть здійснюватися епізодично або це може бути основною діяльністю організацій та їх органів.

Контроль органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Результати перевірок відповідності дотримання стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг та висновки, отримані в результаті роботи комісій, які створені з ініціативи або за участю органів місцевого самоврядування та/чи органів самоорганізації населення та членів правлінь об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових комплексів тощо, мають безперешкодно надаватися для ознайомлення цим представникам за їхнім зверненням.

У Російській Федерації в адміністративно-територіальних одиницях з метою захисту прав та законних інтересів громадян і держави при наданні житлових і комунальних послуг, використання і збереження житлового фонду незалежно від його форми власності створюються спеціальні державні житлові інспекції з окремими повноваженнями з контролю[61].