Як позитивний момент відмітимо те, що діяльність Антимонопольного комітету України не зосереджується лише на каральних заходах. Поряд з контролем за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України виконує свої завдання через надання іншим державним органам пропозицій, висновків та рекомендацій з питань розвитку конкуренції. Це здійснюється, як правило, шляхом внесення змін до проектів нормативних актів, що надсилаються на розгляд Антимонопольного комітету України, або за ініціативою самого Антимонопольного комітету України шляхом внесенням пропозицій до чинних актів законодавства.

Таким чином, Антимонопольний комітет України - це державний орган із спеціальним статусом, який уповноважений попереджувати та присікати зловживання монопольним становищем та підтримувати і розвивати добропорядні конкуренційні відносини в економіці. Це орган, який уповноважений приймати рішення про допущення або недопущення об'єднань суб'єктів господарювання, тим самим контролюючи створення монопольного становища на ринку, причому у разі зловживання монопольним становищем Антимонопольний комітет України може ліквідувати монопольне утворення (ст. 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції") але крім випадків неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць або наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці) [9].

Але, за даними Антимонопольного комітету України, існує проблема яка полягає у тому, що об'єктивно існує група ринків які мають, у значній кількості випадків, ключове, системоутворююче значення для національної економіки, але за своєю природою не можуть бути демонополізовані. Йдеться про ринки природних монополій - транспортування нафти і газу трубопроводами, передача та розподіл електроенергії, користування залізничними коліями, зв'язок загального користування та інші [100, с. 4].

Велика кількість виявлених зловживань монопольним становищем припадає саме на суб'єктів природних монополій. Але оскільки застосувати до суб'єкта природної монополії примусовий поділ неможливо, то за наявної системи державного регулювання на ринках природних монополій, не можна гарантувати відсутність порушень з їх боку. Причому ці порушення та зловживання можуть створювати істотні бар'єри для вступу на ринки нових суб'єктів господарювання, у першу чергу малих та середніх підприємців.

Антимонопольний комітет України не може з метою створення конкуренційного середовища ліквідувати монополію, що виникла легальним шляхом і не допускає зловживання на ринку (це не передбачено законодавством України). Хоч за законодавством України у даному випадку немає ніяких заборон щодо існування монополій, але домінуюче становище такого утворення може суттєво обмежувати можливості інших конкурентів щодо виходу на певний ринок товарів або послуг, а це гальмує розвиток конкурентних відносин. Ініціатива ж Антимонопольного комітету України щодо демонополізації економіки країни певним чином обмежена Державною програмою демонополізації економіки. Тому вважаємо, що було б доцільно надати право Антимонопольному комітету України з власної ініціативи розпочинати демонополізацію тієї чи іншої галузі економіки (це будуть заходи по обмеженню монополізму в економіці).

1. СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ

Антимонопольного комітету України

У ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" [6] та у п. 4 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції [66] закріплені повноваження п'яти органів Антимонопольного комітету України, які наділені повноваженнями щодо розгляду справ, акими органами є:

•  Комітет як вищий колегіальний орган;
•  Постійно діюча адміністративна колегія Комітету;
•  тимчасова адміністративна колегія Комітету;
•  державний уповноважений Комітету;
•  адміністративна колегія територіального відділення.

Очолює антимонопольні органи Голова Антимонопольного

комітету України. Тому ми спочатку проаналізуємо повноваження цієї посадової особи. Так, відповідно до ст. 106 Конституції України [4] та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" [6], Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України, строк повноважень Голови, згідно із ч. 2 ст. 9 Закону, становить сім років, і він не може призначатися на цю посаду більше, ніж на два строки підряд [6].

Діючи в межах повноважень, наданих йому Законом України "Про Антимонопольний комітет України", зокрема ст. 9 [6], він: очолює Антимонопольний комітет України та спрямовує його діяльність, головує на засіданнях Антимонопольного комітету України; утворює територіальні відділення в межах кошторису, тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України для розгляду питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України; видає накази, затверджує положення, інструкції та інші акти, обов'язкові для працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень; представляє Антимонопольний комітет України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування; має право за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, поданням органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення або з власної ініціативи витребувати будь-які матеріали, що перебувають на розгляді органу Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення, та передати їх на розгляд іншому органу Антимонопольного комітету України чи голові територіального відділення, за винятком заяв і справ, віднесених до виключної компетенції Комітету як вищого колегіального органу; затверджує структуру Антимонопольного комітету України; здійснює інші дії, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого та має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. Він має заступників, які за його дорученням виконують окремі функції і заступають Голову Комітету у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень. Причому, згідно з останніми змінами до Закону, призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України [6].

Перших заступників та заступників Голови Антимонопольного комітету України з числа державних уповноважених призначає на посади та звільняє з посад Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, яке вноситься на підставі пропозицій Голови Антимонопольного комітету України. У разі відсутності перших заступників і заступників обов'язки Голови Комітету виконує державний уповноважений Антимонопольного комітету України (ч. 1 ст. 10 Закону) [6].

Маючи статус державного уповноваженого, Голова Антимонопольного комітету України має право розглядати справи, які підвідомчі державним уповноваженим (відповідно до п. 6 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції) [66].

Голова Антимонопольного комітету України на вимогу Верховної Ради України, але не рідше одного разу на рік, звітує перед Верховною Радою України про діяльність Антимонопольного комітету України [6].

Комітет як вищий колегіальний орган складається з десяти державних уповноважених та Голови Антимонопольного комітету.

У Правилах розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції вживається скорочена назва - Комітет (п. 4 Правил) [66], йдеться про колегіальний орган, який уповноважений розглядати справи.

Свою роботу Комітет проводить у формі засідань, на яких відповідно до ст. 13 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розглядає питання, що віднесені законодавством виключно до компетенції Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу [6]. Зокрема, це питання щодо надання дозволу або заборони узгоджених дій; перевірки рішень, що прийняті державними уповноваженими та адміністративними колегіями Комітету; перевірки законності та обґрунтованості постанов про адміністративні правопорушення; перегляд рішень, прийнятих Антимо- нопольним комітетом України, у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; затвердження власних нормативно-правових актів; затвердження Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України; утворення постійно діючих адміністративних колегій та інші питання. Комітет як вищий колегіальний орган має право розглянути будь-яке питання, що належить до компетенції його органів (ст. 13 Закону) [6].

Згідно з п. 9 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Комітету як вищому колегіальному органу підвідомчі справи про порушення у вигляді антикон- курентних дій центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування відповідного рівня, а також справи, матеріали яких пов'язані із забезпеченням національної безпеки, оборони, суспільних інтересів або містять державну таємницю. Розгляд цих справ відноситься до виключної компетенції Комітету. Разом з тим, Комітет як вищий колегіальний орган може прийняти до свого провадження і розглянути будь-яку справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції [66].

Процесуальну діяльність Комітету як вищого колегіального органу врегульовано Регламентом засідань Антимонопольного комітету України [101]. Звернемо увагу на те, що згідно з цим нормативним актом засідання є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п'яти членів Комітету як вищого колегіального органу. Але якщо засідання правомочне за наявністю не менше п'яти членів Комітету, а всього до складу Комітету входить 11 державних уповноважених, то у такому випадку, при прийнятті рішень на засіданні шляхом голосування, за присутності 6, 8 або 10 державних уповноважених, можливий рівний розподіл голосів. На нашу думку, для усунення цього необхідно передбачити, що "за умови рівного розподілу голосів - голос Голови є вирішальним".

У засіданні беруть участь члени Комітету як вищого колегіального органу, тобто державні уповноважені, особи яких запросили для участі у розгляді кожного окремого питання. Також у засіданнях Комітету мають право брати участь голови територіальних відділень з правом дорадчого голосу, які за процесуальним статусом прирівнюються до державних уповноважених, а також представники сторін у справі [101]. На нашу думку, тут може виникнути наступне питання: якщо голови територіальних відділень наділені лише правом дорадчого голосу, а це по суті - ніяких прав, то для чого їх прирівнювати за статусом до державних уповноважених? Адже прирівняння означає повну рівність прав та обов'язків.

Перелік питань, що виносяться на розгляд, затверджується Головою Антимонопольного комітету України, проект складається начальником структурного підрозділу або головою територіального відділення.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданні, вважається прийнятим якщо за нього проголосувала більшість членів Комітету, присутніх на засіданні, але не менше чотирьох членів Комітету. Контроль за виконанням протокольних рішень здійснює загальний відділ, який регулярно готує для Голови Комітету інформацію про стан виконання доручень [101].