Як свідчить узагальнення матеріалів кримінальних справ, органи дізнання, слідчі, встановивши, що суспільно небезпечне діяння, вчинено особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, автоматично відмовляють в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. Це не зовсім правильно, тому що: по-перше, у діянні неповнолітнього може бути відсутня подія злочину, що є підставою у відмові в цивільному позові. По-друге, неповнолітньому на момент вчинення суспільно небезпечного діяння може не виповнитися одинадцяти років. На моє переконання, у разі, якщо підліток посягає на суспільні відносини, які не охороняються кримінальним законом, його дії не заподіюють або не створюють загрозу заподіяння шкоди об¢єкту злочину, або в його діях відсутня вина, відмовляти в порушенні кримінальної справи необхідно на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Ця обставина є реабілітуючою та не повинна нести ніяких правових наслідків для неповнолітнього. Відмовляючі в порушенні кримінальної справи щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку (п. 5 ч. 1 ст. 6 КПК України), компетентний державний орган повинен довести про це до відома органів і служб у справах неповнолітніх, які візьмуть підлітка на профілактичний облік та будуть здійснювати з ним виховну роботу.

Стаття 991 КПК України надає право оскаржити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи особі, інтересів якої це стосується, або її представнику. Аналіз норм КПК України дозволяє автору зробити висновок, що суб¢єктами оскарження можуть бути і неповнолітній, який вчинив суспільно небезпечне діяння, його захисник та законний представник. Зазначені особи можуть оскаржувати відповідному прокурору та суду підстави (обставини) відмови в порушенні справи.

Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні підлітка адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, компетентний державний орган вправі відмовити в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадської організації, служби в справах неповнолітніх, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.

Орган, який приймає рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, повинен вирішити питання про предмети та документи, які отримані у ході попередньої перевірки, передати матеріали у відповідні установи, що ведуть профілактичний облік неповнолітніх правопорушників.

Нагляд за законністю порушення кримінальної справи здійснює прокурор, якому не пізніше доби слідчий і орган дізнання повинні направити копію постанови про порушення чи відмову  в порушенні   кримінальної справи (ст. 100 КПК України). Мета цього нагляду полягає у тому, щоб забезпечити виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомленнь про вчинені злочини. Здійснюючи нагляд за законністю порушення кримінальної справи щодо неповнолітніх, прокурор у межах своєї компетенції може перешкодити незаконному та необґрунтованому порушенню кримінальної справи, слідити за додержанням строків в стадії порушення кримінальної справи, оперативно реагувати на будь-яке порушення   прав і свобод неповнолітнього у початковій стадії процесу. Досягнення названої мети можливе лише на підставі своєчасного та правильного застосування прокурором відповідних заходів реагування [16, с. 47]