Отже, на думку Г.І. Тіктіна публічне господарство відрізняється від приватного, зокрема, тим, що має особливий порядок фінансування публічних - "колективних" потреб членів суспільства. Далі Г.І. Тіктін зазначає, що "система складного публічного господарства, яка панує на найвищих рівнях історичного розвитку, характеризується недиференційованістю джерел покриття, поєднаною з диференційованістю самих засобів покриття колективних потреб. Ця система є системою публічних фінансів"[253].

Наведене вище визначення публічного господарства та публічних фінансів абсолютизує роль та значення процесу колективізації людських потреб у виокремленні публічного господарства та публічних фінансів. Але, на нашу думку, якщо відкинути таку абсолютизацію, це визначення містить надзвичайно важливий крок у новому розумінні публічних фінансів як суспільних відносин, що виникають не лише в процесі господарювання виключно держави або інших "публічних союзів", а виникають насамперед у процесі задоволення суспільного публічного інтересу, який розуміється Г.І. Тіктіним як "суто колективізовані потреби членів колективу".

На жаль, у подальшому ця думка Г.І. Тіктіна не була підтримана і не розвивалася в Радянському союзі з причин, розглянутих нами раніше. Після 30-х рр. минулого століття термін "публічні фінанси" та його похідні майже зовсім зникають з економічної та фінансово-правової літератури СРСР. І тільки наприкінці минулого та початку цього століття як в економічній, так і в юридичній літературі поряд з терміном "фінанси" знову почав з'являтися термін "публічні фінанси". При цьому деякі автори вживають його як синонім терміну "фінанси" (або ж замість терміна "фінанси"). Інші автори розуміють під "публічними фінансами" різновид фінансів, тобто - лише частину всіх фінансів, які існують у державі. Наведемо кілька прикладів.

У навчальному посібнику українських юристів-фінансистів академіка Л.К. Воронової та доктора юридичних наук М.П. Кучерявенка, виданого в 2003 р., зауважується: "Дуже важливо підкреслити, що предметом фінансового публічно-правового регулювання є не фінанси взагалі як вичерпна сукупність всіх грошових коштів у державі, а лише публічні фінанси, тобто ті, власником яких є держава та територіальні громади" [27][254].

У короткому навчальному курсі з фінансового права, виданому відомими російськими юристами-фінансистами М.В. Карасьовою та Ю.О. Крохіною, зазначається: "Центральне місце в системі фінансів займають публічні фінанси, до яких належать фінанси держави та муніципальних утворень. Державні (публічні) фінанси - це система грошових відносин з приводу акумулювання, розподілу та використання фондів грошових коштів з метою матеріального забезпечення виконання державних функцій та завдань" [52][255].

У роботі ще одного відомого російського юриста-фінансиста О.М. Козиріна, опублікованій у 2002 р., знаходимо: "Загальний інтерес, на захист якого спрямовані публічні фінанси, може бути виражений як у державній політиці, так і в діяльності органів місцевого самоврядування. У першому випадку мова йде про державні фінанси, у другому - про муніципальні. Державні фінанси у сукупності з муніципальними й утворюють публічні фінанси. Розмежування публічних фінансів на державні та муніципальні набуло особливого юридичного значення в Росії після прийняття Конституції 1993 р., яка виділила органи місцевого самоврядування із складу державного апарату" [55][256].

Як бачимо, юристи-фінансисти розглядають публічні фінанси як різновид фінансів, існуючих в державі, і відносять до них державні фінанси та фінанси місцевого самоврядування. На нашу думку, таке визначення публічних фінансів залишає неохопленими відносини, які виникають у суспільстві щодо задоволення визнаних державою публічних суспільних інтересів, які не збігаються з традиційними загальнодержавними і територіальними публічними інтересами (і які розглядалися нами раніше).

Водночас деякі науковці-економісти мають інші погляди на публічні фінанси. Так, наприклад, визначаючи "сфери та ланки фінансової системи країни", російський економіст Т. Брайчева у своїх роботах зазначає: "До першої сфери включаються публічні фінанси, які представлені бюджетною системою країни та державним кредитом" [18][257]. При цьому під бюджетною системою автор розуміє бюджетну систему Російської Федерації, до якої згідно з статтею 10 Бюджетного кодексу РФ входять: федеральний бюджет Російської Федерації та бюджети державних позабюджетних фондів; бюджети суб'єктів РФ та бюджети територіальних державних позабюджетних фондів; місцеві бюджети. А під державним кредитом автор розуміє відносини, які виникають з приводу мобілізації державою тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій та населення на основах платності та поворотності для фінансування державних видатків.

Слід зазначити, що запропонована Т. Брайчевою класифікація публічних фінансів є надзвичайно специфічною і може використовуватися, можливо, лише в Російській Федерації завдяки особливостям визначення бюджетної системи у Бюджетному кодексі цієї країни. При інших визначеннях бюджетної системи, які існують у законодавстві інших країн (зокрема, у ст. 5 Бюджетного кодексу України), запропоноване Т. Брайчевою визначення публічних фінансів не охоплює відносини щодо позабюджетних фондів держави та органів самоврядування, а також фондів обов'язкового соціального страхування, які не є державними чи комунальними фондами коштів. Отже, визначення Т. Брайчевої не відповідає принципу універсальності науково-теоретичних визначень.

Тепер наведемо власне визначення публічних фінансів, базуючись на ознаках публічності в суспільних відносинах та праві, а також на визначеннях поняття "фінанси", які були розглянуті нами вище. Визначаючи ознаки публічності в суспільних відносинах, ми дійшли висновку, що публічними відносинами є суспільні відносини, які:

1) виникають з приводу об'єктів, що перебувають у державній чи комунальній (муніципальній) власності, у спільній власності членів об'єднання громадян або у власності юридичних осіб, утворених відповідно до законів країни для здійснення загальнодержавних обов'язкових соціальних програм;

2) пов'язані із задоволенням одного із видів публічного інтересу, а саме - державного, територіального або суспільного інтересу, який визнано державою або органами місцевого самоврядування;

3) виникають з метою задоволення потреб держави, її адміністративно-територіальних утворень або суспільства;

4) виникають з приводу пристосування матеріального носія (об'єкта) відповідних суспільних відносин до спільного використання всіма членами суспільства або членами певного суспільного утворення;

5) регулюються шляхом встановлення владних приписів держави або органів місцевого самоврядування.

Визначаючи поняття "фінанси", ми спинилися на тому, що до фінансів слід відносити суспільні відносини, які виникають у процесі утворення, розподілу, перерозподілу та використання: 1) фондів коштів держави, 2) фондів коштів місцевого самоврядування всіх видів; 3) фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування. При цьому такі фонди можуть не бути державною чи комунальною (муніципальною) власністю; 4) фондів коштів підприємств, організацій та установ.

Поєднуючи визначення першого та другого поняття, отримаємо таке визначення публічних фінансів:

публічні фінанси - це суспільні відносини, які пов'язані із задоволенням усіх видів публічного інтересу і виникають у процесі утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів держави, місцевого самоврядування та фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, незалежно від форми власності таких фондів. Публічні фінанси регулюються шляхом встановлення владних приписів держави або органів місцевого самоврядування щодо утворення, розподілу (перерозподілу) та використання зазначених фондів коштів, а також щодо контролю за цими процесами.

Тепер розглянемо, яким чином трансформується поняття та визначення фінансової системи держави при виокремленні публічних фінансів як особливого різновиду фінансових суспільних відносин.