- юридичні акти - правомірні земельно-процесуальні дії з метою настання юридичних наслідків. Наприклад, виникнення земельно-процесуальних правовідносин, пов'язаних із вибором земельних ділянок для розміщення об'єктів на певній території, зумовлено правомірною дією юридичної особи, яка заінтересована у відведенні земельної ділянки і звертається з клопотанням до відповідної сільської, селищної, міської ради, районної, або до Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень котрої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки;

- юридичні вчинки - передбачені законом земельно-процесуальні дії без настання юридичних наслідків;

2) неправомірними, тобто не відповідають процесуальним приписам норм земельного права і дістають вияв у порушенні земельного законодавства (забруднення чи засмічення земель тощо).

Земельне законодавство передбачає документальне оформлення юридично значимих дій. Якщо вимоги до такого оформення не дотримані, то передбачені законом процесуальні наслідки не настають.

Так, при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель повинен скласти протокол про адміністративне правопорушення [124] (його зразок затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах України від 12 грудня 2003 р. № 312 "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" [128], який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за № 1223/8544), інакше порушення не потягне відповідальності.

Підсумовуючи викладене в даному розділі, можна сформулювати такі висновки:

1) суб'єктами земельно-процесуальних правовідносин є громадяни, юридичні особи, у тому числі іноземні, держава, органи державної влади та місцевого самоврядування, іноземні держави та міжнародні організації, які здійснюють права на землю, а також забезпечують регулювання земельних правовідносин;

2) суб'єкти земельно-процесуальних правовідносин поділяються на дві групи: громадяни, юридичні особи та держава, які безпосередньо заінтересовані у вирішенні земельно-правової справи; органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують державно-правове регулювання у сфері земельних відносин;

3) основним об'єктом земельно-процесуальних правовідносин виступає послідовно здійснювана земельно-процесуальна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб та інших суб'єктів цих правовідносин, спрямована на реалізацію їх функцій, повноважень, прав і юридичних обов'язків щодо конкретної земельної ділянки, яка розглядається як додатковий елемент у структурі об'єкта цих правовідносин;

4) зміст земельно-процесуальних правовідносин складають передбачені законом функції, повноваження, права і юридичні обов'язки відповідних суб'єктів цих правовідносин у сфері здійснення прав на землю і регулювання земельних відносин;

5) у змісті земельно-процесуальних правовідносин треба розрізняти основні, допоміжні та додаткові функції, повноваження, права і юридичні обов'язки;

6) за різними ознаками юридичні факти земельно-процесуальних правовідносин можна поділити на певні видові групи: за юридичними наслідками (правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі); за складом (прості, складні); за тривалістю в часі (одноактні, триваючі); залежно від волі суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин (події, земельно-процесуальні дії);

7) земельно-процесуальна норма - це встановлене або санкціоноване державою загальнообов'язкове правило поведінки, що визначає порядок діяльності уповноважених суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин із застосування матеріальних норм земельного права;

8) земельно-процесуальна правосуб'єктність - це така властивість суб'єктів земельно-процесуальних правовідносин, що дозволяє їм бути носіями функцій, повноважень, прав і юридичних обов'язків і надає можливість вступати в земельно-процесуальні правовідносини.