Відповідно до ст. 276 КпАП справи про адміністративні правопорушення   передбачені, ст. 177 та ст. 178 КпАП, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання правопорушника. Строки розгляду справ регламентуються ст. 277 КпАП. Загальний строк розгляду справ про адміністративне правопорушення - 15 днів з дня одержання  протоколу та інших матеріалів справи. В названий строк має бути розглянута справа щодо правопорушення передбаченого ст. 177. Крім цього, справи про деякі правопорушення, визначені ст. 277, розглядаються в 7-денний, 5-денний та 3-денний строк. Ще коротший строк - одна доба - встановлено для розгляду справ про дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, злісну непокору, виявлення неповаги до суду та деякі інші. З цього ми можемо зробити висновок, що справи, розгляд яких входить в компетенцію дільничного інспектора а саме - правопорушення передбачені, ст.ст. 177 та 178 КпАП, мають розглядатися в 15-денний та добовий термін відповідно.

В КпАП закріплено детальну процедуру розгляду справ. Відповідно до ст. 279 розгляд розпочинається з представлення дільничного інспектора, який вирішує справу. Після цього дільничний інспектор, який розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду та хто притягається до адміністративної відповідальності. Всім учасникам провадження роз'яснюються їх права та обов'язки. Далі оголошується протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого, як зазначалося, певною мірою нагадує звинувачувальний акт.

Дослідження доказів в справі здійснюється відповідно до вимог ст. 280 КпАП, в якій визначаються обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Це входить до обов'язків дільничного інспектора, який повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Обов'язково встановлюється, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на  основі яких у визначеному законом порядку дільничний інспектор з'ясовує вище вказані обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (наприклад, різними довідками, характеристиками, протоколами про адміністративне затримання, особистий огляд чи огляд речей тощо). Дільничний інспектор вирішує питання про достовірність доказів на основі всебічного, повного і  об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.ст. 251-252 КпАП).

Вирішенню завдань боротьби з адміністративними правопорушеннями, їх попередженню сприяє виявлення причин та умов вчинення цих правопорушень. Саме тому під час розгляду справи цьому питанню має бути приділено значну увагу. Закон (ст. 282 КпАП) вимагає від дільничного інспектора, який розглядає справу, вносити у відповідний державний орган, громадську організацію чи посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення зазначених причин та умов. Гарантією дієвості таких пропозицій є закріплення обов'язку повідомлення протягом місяця дільничному інспектору, який вніс пропозиції, про вжиті заходи.

Питання розгляду справ про адміністративні правопорушення тісно пов'язані з визначенням кола та правового статусу безпосередніх учасників провадження.

Центральною постаттю в провадженні є особа, яка притягується до адміністративної відповідальності. Як уже зазначалося, в ст. 268 КпАП визначено, що ця особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися при розгляді справи юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі. Слід мати на увазі, що рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Г.І. щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 КПК України, статей 268, 271 КпАП України (справа про право вільного вибору захисника) положення ч. 1 ст. 268 КпАП, за яким обмежується право на вільний вибір особою, що притягується до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, визнано неконституційним, що потягло втрату ним чинності з дня ухвалення зазначеного рішення. Таким чином, Конституційний Суд України визнав право особи, що притягується до адміністративної відповідальності, користуватися юридичною допомогою не тільки адвоката, але і іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Слід звернути увагу також на той факт, що в наш час адвокат чи інший фахівець може брати участь лише у розгляді справи про адміністративний проступок, тобто бути присутнім на засіданні. Разом з тим з метою реального захисту прав громадян слід було б забезпечити його участь з моменту складання протоколу або затримання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Врегульовано також важливе питання щодо участі особи, яка притягується до відповідальності, в розгляді справи. Справа про адміністративні правопорушення, віднесені до компетенції дільничних інспекторів (ст. 177 та ст. 178 КпАП), обов'язкової присутності  особи при розгляді не потребують. В ст.ст. 269-274 КпАП вичерпно дано перелік процесуальних прав та обов'язків інших учасників провадження - потерпілого, законних представників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і потерпілого, адвоката, свідка, експерта і перекладача. Так, потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, надається право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі. Його може бути також опитано як свідка.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники) представляють інтереси особи, що притягується до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, оскаржувати рішення у справі.

Адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, може знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені приносити скарги на рішення у справі. Його  повноваження на участь у розгляді справи посвідчуються відповідним документом, який підтверджує право на надання правової допомоги.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню по даній справі. Свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час на виклик дільничного інспектора, який розглядає справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі і відповісти на поставлені запитання.

Експерт призначається дільничним інспектором, який розглядає справу, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Він зобов'язаний з'явитися на виклик і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, з дозволу дільничного інспектора  ставити особі, яка притягується до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи, бути присутнім при розгляді справи.

Перекладач, який також призначається, в разі необхідності, дільничним інспектором, який розглядає справу, зобов'язаний з'явитися на виклик останнього і зробити повно і точно доручений йому переклад.

Розгляд справи закінчується винесенням постанови. Постанова остаточно оцінює поведінку особи, яка притягується до відповідальності, встановлює її винність, або, навпаки, не винуватість, визначає захід адміністративного впливу.

Відповідно до ст. 284 КпАП, дільничний інспектор міліції виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, або закриття справи. Остання виноситься в разі оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадськості, прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання, а також за наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити ряд відомостей та реквізитів. Перш за все, зазначається найменування органу внутрішніх справ, звання, прізвище та ініціала дільничного інспектора міліції, який виніс постанову, дата розгляду справи, відомості про особу, щодо якої вона розглядалася, викладаються обставини, встановлені під час розгляду справи, зазначаються нормативний акт (ст. 177 або 178  КпАП), який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, та прийняте по справі рішення. В разі необхідності в постанові відображається вирішення питання щодо вилучених речей.   Будь-яка постанова повинна містити вказівку на порядок і строк її оскарження. Постанова має бути підписана дільничним інспектором. Постанова, відповідно до ст. 285 КпАП, оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, а також потерпілому на його прохання.

Третьою (факультативною) стадією провадження у справі про адміністративне правопорушення є оскарження (опротестування) постанови і перегляд справи.

Право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення є однією з гарантій захисту прав особи, забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 287 КпАП України постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Крім цих осіб, від їх імені скаргу можуть подати законні представники або адвокат. Скарги від осіб, які не мають права на оскарження, мають бути повернені скаржникові.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлено ст. 288 КпАП. Постанову може бути оскаржено  в адміністративному, або в судовому порядку. Стосовно справ, віднесених до компетенції дільничних інспекторів, скарга спочатку повинна бути подана у вищий орган (вищій посадовій особі), після чого, якщо його рішення не задовольняє скаржника, - в районний (міський) суд, рішення якого є остаточним. Цей порядок в наш час не відповідає вимогам Конституції України, яка гарантує кожному право на судове оскарження будь-яких дій і рішень державних органів та посадових осіб, і тому потребує перегляду. Крім цього, слід переглянути, на нашу думку, положення про остаточність постанови районного (міського) суду (судді).