Зазначена Інструкція передбачає також можливість застосування засобів зв'язування, які за своїм впливом на правопорушника практично не відрізняються від наручників. Зв'язування проводиться засобами, що виключають можливість заподіяння тілесних ушкоджень затриманому (спеціальними ременями з брезентової тканини), і застосовується для припинення буйства та безчинства затриманих і заарештованих, коли іншими заходами припинити ці дії неможливо, а також для затримання і конвоювання злочинців, коли є підстави для побоювання, що вони намагатимуться вчинити втечу або напад на працівника міліції чи громадян, так само як і завдати собі каліцтво або покінчити життя самогубством. Перебування у зв'язаному стані, як і в наручниках, не повинно перевищувати 2 годин. Про кожен випадок зв'язування складається акт із зазначенням, коли, де, проти кого і за яких обставин застосовано цей захід, тривалість перебування особи у зв'язаному стані, а також прізвища та адреси понятих. Зауважимо, що можливість застосування зазначеного заходу передбачено тільки відомчою Інструкцією, що не можна визнати правильним, його також слід було б врегулювати згаданими Правилами, адже вони, підкреслимо, встановлюють вичерпний перелік спеціальних засобів.

При застосуванні сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх в межах зони ураження в період дії цих речовин. Окремі речовини ("Черемуха-1", "Черемуха-4", "Черемуха-12", "Сирень-3" та "Облако") можуть застосовуватися тільки на відкритій місцевості. Варто зазначити, що в діяльності міліції ці речовини застосовуються дуже рідко. Інструкція про порядок придбання, зберігання, видачі і застосування газових пістолетів і балончиків, затверджена наказом МВС України від 30 грудня 1992 р. № 751, передбачає, що ці засоби застосовуються, виходячи із тактико-технічних даних спеціального засобу, але не ближче одного метра від правопорушника. Світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната "Заря" та світлошумовий пристрій "Пламя") застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини.

Обмежено також відстань при застосуванні патронів з гумовою кулею "Волна-р". Вона має бути не меншою ніж 40 метрів. Крім цього, це повинні бути кулі ударної непроникливої дії, стрільба якими дозволяється тільки по нижній частині ніг порушників.

Водомети застосовуються з єдиною метою - для розосередження учасників масових безладь. Відстань при цьому значення не має, однак температура повітря повинна бути не нижчою ніж 0° С.

Єдина додаткова вимога щодо застосування пристроїв для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками (малогабаритних підривних пристроїв "Ключ" та "Імпульс"), - це те, що в цих приміщеннях не повинно бути заручників. Однак, на думку дисертанта, не можна використовувати ці засоби також у випадках, коли це може завдати шкоди іншим стороннім особам. Більш детально врегульовано правила застосування пристроїв для примусової зупинки автотранспорту, ці засоби застосовуються у випадках, коли є дані, що транспортний засіб: використовується зі злочинною метою або викрадений; перебуває під керуванням водія, який залишив, порушуючи встановлені правила, місце дорожньо-транспортної пригоди, причетним до якої він є; використовується водієм, який не виконує вимоги працівників міліції про зупинку. По суті, в цьому відомчому акті названо підстави застосування зазначеного спеціального засобу, які в Законі "Про міліцію" не передбачено, тому його слід привести у відповідність до законодавчих норм.

В разі надходження інформації про рух зазначеного транспортного засобу працівник міліції вживає заходів до зупинки усіх транспортних засобів, які рухаються на даній ділянці вулиці чи шляху, використовуючи для цього наявні тимчасові знаки "В'їзд заборонено", шлагбауми, світлофори, патрульний транспорт із ввімкнутими спеціальними світловими сигналами тощо. Після цього працівник міліції, безперервно подаючи сигнал про зупинку, перегороджує проїжджу частику пристроєм для примусової зупинки. Варто зазначити, що для примусової зупинки автотранспорту міліція може використовувати не тільки спеціальні пристрої типу "Еж", а й інші засоби (наприклад, шлагбауми, важку техніку тощо. О.М. Бандурка наводить випадок з практичної діяльності міліції Харківської області, коли дільничний інспектор для зупинки автомобіля, на якому намагався втекти озброєний злочинець, розібрав дерев'яний міст [18,с.107]). Спеціальні ж пристрої використовуються в крайніх випадках, тому й кількість випадків їх застосування загалом невелика.

Правила застосування спеціальних засобів встановлюють ряд обмежень для використання зазначених пристроїв. Так, забороняється застосовувати їх для зупинки автотранспорту, що здійснює перевезення людей, в тому числі вантажних автомобілів; автотранспорту, який належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах  та у тунелях.

Службові собаки, для того щоб їх можна було використовувати з метою охорони громадського порядку, повинні пройти відповідний курс дресирування, бути визнаними придатними для службового користування і перебувати в штатах підрозділів службового собаківництва. Право застосовувати службових собак мають працівники міліції, які несуть з ними службу. Собаки, залежно від обстановки, застосовуються на короткому і довгому повідках, без повідка, в наморднику і без нього. При затриманні правопорушника за допомогою собаки має бути забезпечено безпеку сторонніх осіб.

Як зазначалося, перелік спеціальних засобів, визначених Кабінетом Міністрів України, вичерпний, його не може бути розширено. Однак МВС України може вводити в дію нові модифікації спеціальних засобів, які не тягнуть за собою змін їх тактико-технічних властивостей.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, яка склалася, характеру правопорушення і особи порушника. Рішення про застосування спеціальних засобів приймає посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Якщо ж працівник міліції діє індивідуально, він приймає таке рішення самостійно, звичайно, з урахуванням наявності в нього цих засобів. Про застосування зазначених засобів вони в письмовій формі доповідають безпосередньому начальникові.

Вогнепальна зброя може застосовуватися працівниками міліції як крайній захід в чітко визначених випадках. Про винятковість цього заходу свідчить кілька обставин. Перш за все, наслідки його застосування порівняно з наслідками всіх інших заходів найбільш суворі. Підстави застосування зброї визначено детально і вичерпно. Про всі випадки її застосування негайно повідомляється прокуророві для забезпечення перевірки законності дій працівників міліції, з цією метою проводиться службове розслідування. Відразу зазначимо певну невизначеність щодо розуміння терміна "вогнепальна зброя". По суті, мова тут іде про всі види табельної вогнепальної зброї, прийняті на озброєння міліції (автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети, револьвери тощо). Але якщо розглядати цю проблему ширше, то до вогнепальної зброї, яка може бути потенційно застосована для вирішення внутрішніх питань держави, тобто проти власних громадян, слід віднести майже всі види армійської стрілецької зброї, гранати, артилерію, а також встановлені на бойову техніку збройні комплекси, тобто все, чим укомплектовані спеціальні підрозділи міліції, які мають право застосовувати вогнепальну зброю на тих самих правових засадах, що й міліція. Зупинимось детальніше на аналізі окремих підстав застосування вогнепальної зброї, яких Закон "Про міліцію" (ст. 15) встановив шість.

По-перше, зброя може застосовуватися для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров'ю, а також для звільнення заложників. Слід звернути увагу на неодноразове використання в законі терміна "заложники", хоча в українській мові вірніше було б говорити про заручників. Як видно із сказаного, в п. 1 ч. 1 ст. 15  названо не одну, а дві підстави. Захист від нападу здійснюється в рамках інституту необхідної оборони, тобто допускається захист від суспільно небезпечного, наявного, дійсного нападу на громадянина [104]. При звільненні заручників певною мірою також здійснюється захист від нападу, тільки цей напад тягнеться більш-менш тривалий час і пов'язаний з обмеженням волі громадян, а також із загрозою застосування насильства.

По-друге, передбачено можливість застосування зброї для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека. Груповий напад має місце у випадках, коли його вчиняють двоє і більше осіб. В разі збройного нападу нападник використовує вогнепальну або холодну зброю. Він може бути як груповим, так і поодиноким. Інший напад може створювати небезпеку для життя або здоров'я зазначених осіб у випадках, коли нападник значно перевищує фізичною силою потерпілого (наприклад, дитину, жінку), коли нападник застосовує різні небезпечні предмети (крім зброї) тощо. Цей пункт ч. 1 ст. 15 надає право застосовувати вогнепальну зброю для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї. В Законі "Про міліцію" не пояснюється, хто належить до членів сім'ї працівника. В чинному законодавстві це питання також вирішується неоднаково. Наприклад, Кодекс про шлюб та сім'ю України (ст.204) крім подружжя та дітей до членів сім'ї відносить діда, бабу, братів, сестер, вітчима, мачуху, а також інших осіб, які постійно виховують і утримують дитину (ст. 95). Житловий кодекс України (ст. 64) визнає членами сім'ї наймача другого з подружжя, їх дітей, батьків та інших осіб, які постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Закон України "Про пенсійне забезпечення"[145,ст.10] називає ще ширше коло членів сім'ї годувальника: це друге з подружжя, їх батьки, діти, брати, сестри, онуки, дід і бабуся, усиновителі і усиновлені, вітчим і мачуха, пасинок і падчірка (ст.ст. 37, 38, 40, 41). Є й інші законодавчі визначення членів сім'ї. На думку дисертанта, працівник міліції має право захищати життя і здоров'я всіх членів сім'ї, тобто осіб, які перебувають з ним в шлюбі чи родинних зв'язках, на його утриманні або проживають разом з ним і ведуть спільне господарство. Тим більше, що правом (і обов'язком) працівника міліції є застосування зброї для захисту всіх громадян. З огляду на останнє зауваження п. 2 ч. 1 ст. 15 можна навіть визнати зайвим з точки зору визначення підстав застосування вогнепальної зброї. Його значення полягає в акцентуванні посиленого характеру охорони життя і здоров'я працівників міліції і членів їх сімей.

По-третє, міліції надано право застосовувати зброю для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення. В п. 3 ч. 1 ст. 15 йдеться про  застосування зброї для захисту (відбиття будь-якого нападу - групового чи одноособового, збройного чи без зброї - або звільнення від правопорушників) дуже широкого кола об'єктів. Це як об'єкти, що охороняються (причому, вони можуть охоронятися не тільки працівниками міліції), так і приміщення громадян та організацій незалежно від того, охороняються вони чи ні.