На відміну від сільськогосподарського сектору, текстильний не був предметом будь-якого спеціального режиму в ГАТТ-47, він регулювався нормами загального права, що застосовувалося до всієї міжнародної торгівлі товарами. Тим не менше, на початку 60-х років ХХ ст. текстильний сектор вийшов за рамки ГАТТ і опинився у правовому режимі звільнення від зобов'язань по ГАТТ, що тим самим ілюструє явище "ГАТТ за бажанням".

Конференція міністрів, що проходила в Пунта-дель-Есте у вересні 1986 р., як завдання майбутніх переговорів поставила інтегрування текстильного сектору до системи ГАТТ, посилення правового режиму в цьому секторі з перспективою лібералізації торгівлі текстильними товарами. Це завдання і було виконане з укладенням Угоди про текстиль та одяг, що увійшла до групи багатосторонніх угод по торгівлю товарами, як Додаток до Марракеської Угоди про заснування СОТ. Таким чином, текстильний сектор, що начебто вийшов із системи ГАТТ, тепер повинен був повернутися до системи СОТ.

Поворотним моментом у регулюванні торгівлі текстильними товарами стало завершення Уругвайського раунду переговорів ГАТТ. Складовою частиною Заключного акту стала Угода про текстиль та одяг [182; С. 78-130]. Вона повернула ГАТТ цей важливий сектор торгівлі. Ця Угода передбачає поетапну ліквідацію кількісних обмежень протягом 10 років у ході чотирьох етапів інтеграції торгівлі текстилем у загальну систему ГАТТ-94. Угода про текстиль та одяг містить чіткий перелік товарів, на які поширюється її дія та встановлює десятирічний перехідний період (до 2005 р.), протягом якого торгівля текстилем та одягом буде переведена з положень МФА на принципи ГАТТ. Лібералізація торгівлі на 51% (до рівня імпорту 1990 р.) мала завершитися до кінця 2001 р., а решта - до кінця 2004 р. Відповідно до ст. 2 Угоди створено Орган моніторингу торгівлі (ОМТ). Усі країни повинні передавати цьому органу інформацію про обмеження, що ними застосовуються.

Угода про текстиль та одяг застосовується між усіма країнами-членами СОТ. Угода про текстиль та одяг не є кінцевою угодою, вона має тимчасовий характер та спрямована на встановлення перехідного режиму, протягом якого специфіка секторального підходу має стертися, щоб торгівля текстильними виробами та одягом увійшла до загально-правового режиму СОТ. Тому зрозуміло, чому Угода встановлює строки переходу, упродовж яких зберігатимуться традиційні для текстильного сектору особливості - власна система захисних заходів і, особливо, інституціональні структури.

Угода про текстиль та одяг, інтегрована до СОТ, замінивши собою усі попередні угоди у цій галузі, з точки зору терміну дії обмежена. Вона має перехідний характер і спрямована на спростування обмежень, що існують у міжнародній торгівлі текстильними товарами, які охоплюються Угодою (перелік таких товарів наводиться в Додатку) упродовж 10 років, тобто не пізніше 1 січня 2005 р. В Угоді навіть не передбачена можливість її подовження (ст. 9).

Система, що склалася, заснована на кількісних обмеженнях, погоджених двосторонніми угодами про добровільні обмеження експорту з урахуванням щорічних темпів приросту виробництва. Щоб мати можливість контролювати ситуацію, інформація про всі обмеження має передаватися до Органу моніторингу текстилю, який доводить цю інформацію до відома країн-членів (тобто усіх країн-членів СОТ) (ст. 2 (1) та (2)).

Обмеження, про які зроблено повідомлення, як уже зазначалося вище, стають пов'язаними (правило standstill). Жодне нове обмеження у відповідній сфері не може бути введене, крім випадків, передбачених загальними положеннями ГАТТ-94 (ст. 2 (4)).

Процес поступової лібералізації триває у двох паралельних та взаємодоповнюючих напрямах. Перший напрям пов'язаний для країн-членів з інтегруванням до системи ГАТТ-94 певної та зростаючої частки імпорту текстильної продукції (ст. 2 (6), (7), (8)). Ця частка має становити не менше 16% на першому етапі (з 01.01.1995 р. по 31.12.1997 р.), 17% - на другому етапі (з 01.01.1998 р. по 31.12.2000 р.), а останні 49% - не пізніше 01.01.2005 р., коли має завершитися повне інтегрування міжнародної торгівлі текстильними товарами до системи СОТ і, відповідно, входження цього сектору в загальний правовий режим.

Виконання цього графіка інтегрування супроводжується паралельним процесом, пов'язаним із коефіцієнтами приросту контингентів і спрямованим на їх ліквідацію до 01.01.2005 р. У доповнення до цієї запрограмованої лібералізації країни-учасники зобов'язалися не використовувати процедури обходу (ст. 5 Угоди про текстиль та одяг) і будь-чим протидіяти їм.

Встановлений механізм є досить складним, але він дає змогу через два взаємопов'язані процеси забезпечити поступову інтеграцію текстильного сектору в юридичні рамки СОТ, а також спростувати усі кількісні обмеження.

В центрі постійної уваги всіх угод з текстилю завжди були питання щодо неорганізованості текстильного ринку і засобів протистояти цьому за допомогою відповідних правил про захисні заходи, точніші та ефективніші, ніж правила ст. ХІХ ГАТТ. Ця система захисних заходів зберігається і в перехідний період на строк дії Угоди (ст. 6). Окремо слід зазначити, що всі умови застосування захисних заходів були уточнені як в окремих питаннях, які слід брати до уваги, так і особливо щодо термінів їх дії.

Нарешті, найголовніше: можливі обмеження щодо імпорту можуть мати селективний характер, і при тому вони можуть застосовуватися стосовно держав-учасниць без дотримання правила про найбільш сприятливу націю. Останній момент особливо важливий тому, що будь-яка селективність заборонена; так було як раніше - в епоху ГАТТ, так і зараз - в часи СОТ у тому, що стосується застосування обмежувальних заходів (незалежно від того, чи йдеться про кількісні обмеження, чи про захисні заходи в силу ст. ХІХ ГАТТ). Загальне правило міжнародної торгівлі надає, таким чином, пріоритет формально-юридичній рівності, а не економічній логіці та ефективності, легалізуючи застосування у періоди криз положення про найменш сприятливу націю. Отже, можна зробити висновок, що селективний підхід до застосування торговельних обмежень у кризових випадках (тобто обмежень тільки щодо "авторів труднощів"), традиційно використовуваний у міжнародній торгівлі текстильними товарами, має однозначну перевагу, як з точки зору справедливості, так і з точки зору ефективності.

Таким чином, Угода про текстиль та одяг виступає як пряме продовження угод її попередників. Реалізація Угоди на практиці організується власною структурою - Органом моніторингу текстилю, що складається з 11 членів, призначених Радою з торгівлі товарами (ст. 8 (1)). Новий Орган з торгівлі текстилем мав повноваження, як це було завжди у цьому секторі, "наглядати за застосуванням" Угоди. Саме до цього Органу держави зобов'язані надсилати повідомлення, що вимагалися, також в його компетенцію входить розробка зауважень та рекомендацій.

Орган моніторингу текстилю відіграє також важливу роль у питаннях вирішення торговельних спорів (ст. 8 (4) та (10)). Так, на першій стадії процес розгляду суперечки справді є предметом суто внутрішнього розгляду в рамках Угоди, і саме Орган моніторингу текстилю дає "відповідні рекомендації" країнам-членам, що беруть участь у спорі. Тільки у разі невдачі у вирішенні спору, на другій стадії, сторони мали право звернутися до процедур, що витікають із загального права на основі аналогічних положень ГАТТ-94 (ст. ХХІІІ ГАТТ) і Домовленості про правила та процедури врегулювання суперечок [182; С. 370-396].

Однак ні сьогодні в рамках СОТ, ні раніше під егідою ГАТТ не вдалося розв'язати усі торговельні конфлікти у текстильному секторі вже на першій специфічній стадії провадження з примирення [185; Р. 772-774].

Звичайно, більшість спорів (близько 80%) вирішувалися в рамках Угоди та її Органу, однак у складніших випадках держави-учасниці виходили за її рамки і зверталися до механізму вирішення спорів СОТ (так, зі 100 справ, розглянутих Органом врегулювання суперечок СОТ станом на 01.08.1997 р., 9 стосувалися торгівлі текстильними виробами та одягом, що належали до сфери дії Угоди про текстиль та одяг). У деяких випадках держави зверталися навіть до Апеляційного органу [182; С. 370], бо така можливість не була передбачена специфікою "текстильної юрисдикції" (наприклад, справа про обмеження імпорту верхнього бавовняного одягу та товарів із синтетичних та штучних тканин ("нижня білизна") Коста-Ріки та США, а також справа про заходи, що стосуються імпорту сорочок, блузок та халатів з вовняних тканин походженням з Індії та США).

Отже, торговельні заходи щодо текстилю або мають бути приведені у відповідність до ГАТТ протягом одного року, або упродовж шести місяців має бути надана програма поетапного зняття обмежень. Фактичне поетапне зняття обмежень може тривати до 2004 р. Якщо такі двосторонні угоди про обмеження мають обумовлений термін тривалості, то ці обмеження мають закінчуватися в кінці зазначеного строку. Будь-яке нове обмеження має відповідати Угоді про захисні заходи або спеціальним перехідним захисним механізмам Угоди про текстиль та одяг. Угода про захисні заходи забороняє будь-яку нову угоду про самообмеження експорту. Захисний захід має відповідати передбаченій процедурі та застосовуватися до всіх експортерів.

Існує вірогідність того, що великі торговельні партнери намагатимуться отримати від України пріоритетні зобов'язання щодо добровільних самообмежень експорту на строк, що витікає з нинішньої Угоди. Аргументом може бути те, що прийняття Україною такого пріоритетного зобов'язання під час вступу є нерозумним, воно порушило б букву та дух Угоди про текстиль та одяг і не відповідало б Угоді про захисні заходи, яка забороняє усі майбутні добровільні угоди про самообмеження експорту.

Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою [4; С. 347-355] є необов'язковою для приєднання в рамках ГАТТ/СОТ, але можна очікувати, що великі торговельні партнери в ході переговорів про вступ до СОТ можуть спробувати переконати Україну приєднатися до даної Угоди.

Основною рисою Угоди про торгівлю цивільною авіатехнікою є те, що її учасники домовилися скасувати усі мита та інші збори на конкретну продукцію, що використовується та включається у ході виготовлення, ремонту, обслуговування, переробки, модифікації або конверсії цивільних літаків; крім того, скасовано всі мита та інші збори, пов'язані з ремонтом цивільних літаків. Стосовно закупівлі цивільних літаків записано, що організації-покупці мають свободу вибору постачальників на основі комерційних та технологічних факторів.

За Угодою наразі проводяться повторні переговори між зацікавленими членами СОТ, причому існує вірогідність введення нових процедур та поширення сфери її дії. Україна повинна провести детальне дослідження необхідності застосування мита та субсидій, а також інших форм підтримки внутрішньої промисловості, з урахуванням перспективи можливого збільшення українського експорту цивільних літаків та їх компонентів до інших країн.

Утворення Світової організації торгівлі (СОТ) у січні 1995 року означало появу глобальної економічної системи, в основі якої лежать прості і зрозумілі ідеї, які сьогодні так само актуальні, як були вони актуальними й наприкінці 40-х років ХХ ст.

По-перше, відкрита міжнародна торговельна система має бути істотним елементом економічного процвітання і добробуту, зміцнення міжнародного миру і стабільності, а створений на її основі економічний порядок - основою нового політичного каркасу системи міжнародної безпеки.

Світове співтовариство перед другою світовою війною пройшло через економічні потрясіння періоду Великої депресії, результатом якої було падіння виробництва і торгівлі. Повоєнна система світового устрою стала єдиним шляхом до економічної реконструкції та відновлення, що відбуваються у напрямі вільного ринку і ліберальної торгівлі.