Під взаємодією ДІМ із слідчими й органами дізнання, як на нашу думку, варто розуміти засновану на законі і скоординовану за метою, місцем і часом діяльність не підпорядкованих в адміністративному відношенні посадових осіб, що використовують свої методи і засоби для попередження, припинення, розкриття і розслідування злочинів.

Можна відзначили такі форми взаємодії:

• провадження органом дізнання слідчих і розшукових дій за вказівками і дорученнями слідчого, які є обов'язковими для виконання;
• сприяння слідчим у здійсненні ними слідчих дій, у тому числі здійснення приводу;
• повідомлення слідчому про результати оперативно-розшукових заходів щодо встановлення осіб, які вчинили злочин.

Процесуальні форми взаємодії ДІМ і слідчого, на відміну від організаційних форм, характеризуються наявністю відносин, врегульованих нормами кримінально-процесуального законодавства. Організаційні форми взаємодії процесуальними нормами не передбачені і складаються по-різному. Характер, зміст і обсяг організаційних форм взаємодії залежить від умов, складності розслідуваного злочину і часу, необхідного для їхнього виконання в кожній конкретній слідчій ситуації. До них можна віднести:

• спільний аналіз і обговорення інформації, які містяться в заявах і повідомленнях про злочин;
• спільне чергування і виїзд у складі слідчо-оперативної групи на місце події;
• забезпечення охорони місця події;
• участь у розкритті злочину до приїзду слідчого і повідомлення про отримані результати;
• погоджене планування і спільне обговорення слідчих і оперативно-розшукових даних при рішенні питання про порушення кримінальної справи;
• взаємний обмін інформацією в процесі розкриття і розслідування злочинів;
• складання загальних планів проведення слідчих і пошукових дій по конкретних кримінальних справах;
• спільна діяльність у слідчо-оперативній групі, створеної для розслідування кримінальних справ, що представляють особливу складність, і вимагають здійснення великої кількості слідчих і інших дій;

• постійне вивчення дільничним інспектором як представником органа дізнання спільно зі слідчим причин і умов, що сприяють здійсненню злочинів,  також структури і динаміки злочинності на адміністративній дільниці.

У більшості випадків заяви громадян і повідомлення підприємств, організацій, установ про підготовку і вчинення злочинів надходять в органи внутрішніх справ  безпосередньо через дільничного інспектора.

Закон ставить за обов'язок органу дізнання приймати такі заяви і повідомлення, проводити по них перевірку і, при встановленні ознак злочину, порушити кримінальну справу. Матеріали, отримані в ході попередньої перевірки дільничним інспектором, передаються через начальника міськрайвідділу у слідчий підрозділ. Зміст таких матеріалів різноманітний, а обсяг - досить широкий. До них відносяться: заяви і повідомлення про злочин; пояснення очевидців, постраждалих й інших осіб, що мають відомості про подію злочину; протоколи оглядів місцевості, приміщення, предметів і документів; різні довідки і матеріали, а також необхідні документи від підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян.

Для одержання належних матеріалів перевірки дільничний інспектор найчастіше  звертається за консультацією до слідчого. Ці консультації можуть відноситися як до обсягу і змісту інформації про злочин, так і до засобів і способів одержання фактичних даних про подію злочину й осіб, що його вчинили, і процесуальних формах її закріплення. У процесі збирання і фіксації матеріалів перевірки на міліцію покладається обов'язок забезпечення зберігання предметів, документів і інших матеріальних джерел, що можуть бути використані в процесі розкриття злочину.

Необхідно приймати спільні і погоджені заходи щодо забезпечення встановлення очевидців злочину, їхню явку в органи слідства. Об'єктивне і якісне збирання матеріалів перевірки неможливе без взаємного обміну інформацією дільничного інспектора зі слідчим, їхніх консультацій, спільного обговорення і планування заходів з перевірок, висування версій, визначення кола питань, що підлягають з'ясуванню за допомогою засобів, передбачених процесуальним законодавством. У стадії визначення питання про порушення кримінальної справи, віднесеного до компетенції слідчого, виникає необхідність процесуального закріплення даних про злочин, отриманих у ході проведення оперативно-розшукової діяльності. Безпосередньо оперативна інформація не може бути використана як докази. Разом з тим, дані, отримані в результаті застосування оперативно-розшукових заходів, можуть мати характер доказів лише тоді, коли ці обставини, будуть встановлені з джерел, передбачених кримінально-процесуальним законом, і вони будуть процесуально оформлені. Правом здійснення оперативно-розшукових заходів наділені тільки органи дізнання, у тому числі, і дільничні інспектори. Слідчий же не тільки позбавлений такого права, але і не уповноважений доручати їхнє провадження органу дізнання. Орган дізнання, здійснюючи взаємодію зі слідчим, представляє йому для ознайомлення   матеріали, що заслуговують уваги, отримані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів.

Найбільш повно і усебічно взаємодія дільничного інспектора зі слідчим виявляється на стадії попереднього розслідування. Якщо справа знаходиться у провадженні дільничного інспектора, то взаємодія зі слідчим виражається переважно у взаємних консультаціях (наприклад, про послідовність провадження слідчих дій, їхньому змісті і процесуальному оформленні, використанні знань фахівців, застосуванні при цьому науково-технічних засобів).

   Дільничний інспектор самостійно вирішує питання про проведення невідкладних слідчих дій і не зобов'язаний погоджувати свої дії зі слідчим. Разом з тим, представляється доцільним, що орган дізнання має повідомити начальника слідчого відділу (відділення) чи слідчого про порушення справи і почате провадження по ній. Інакше слідчий буде позбавлений можливості реалізувати своє право в будь-який момент приступити до провадження попереднього слідства.

Взаємодія міліції, у тому числі, дільничного інспектора зі слідчим, здійснюється в межах вимог Кримінально-процесуального Кодексу України [110].

Важливим моментом в успішному розкритті і розслідуванні злочину є правильна і своєчасна організація прибуття на місце події учасників огляду,  кваліфіковане проведення огляду. Огляду місця події повинна передувати погоджена підготовча робота дільничного інспектора зі слідчим і іншими службами органів внутрішніх справ з метою створення умов для участі в огляді оперативних працівників міліції, фахівців, понятих, осіб, покликаних сприяти в огляді, а також у забезпеченні науково-технічними засобами, транспортом, пакувальними й іншими матеріалами. В організації огляду місця події дільничний інспектор повинний установити  тісний контакт і з черговою частиною органа внутрішніх справ

Серед співробітників інших служб і підрозділів міліції громадської безпеки особливе місце у попереджені правопорушень та злочинів займають співробітники патрульно-постової служби міліції.       Основними формами взаємодії дільничних інспекторів міліції з нарядами патрульно-постової служби є: ознайомлення співробітників ППС із оперативною обстановкою, що склалася на адміністративній дільниці; проведення спільних заходів щодо попередження та розкриття злочинів та правопорушень; спільне патрулювання; спільні заходи щодо виявлення порушень правил адміністративного нагляду особами щодо яких він встановлений і т. ін.

Охорона правопорядку і боротьба з правопорушеннями - справа не тільки органів внутрішніх справ. Існує одна важлива передумова, без врахування якої самотужки подолати злочинність не можна, навіть, найпотужнішій окремій правоохоронній структурі. У цій ситуації зміцнення й подальший розвиток ділових зв'язків між органами внутрішніх справ, державними органами і громадськістю, посилення їх взаємодії стає не тільки ефективним заходом забезпечення законності і правопорядку, але і важливим політичним завданням [111; 112;113].

У правильно організованій взаємодії міститься важливий резерв як правоохоронної діяльності держави, так і роботи об'єднань громадськості. Правоохоронна практика незмінно підтверджує, що важливою запорукою ефективної боротьби з правопорушеннями, охорони громадського порядку є участь у цій справі широких верств громадськості. Практичне значення комплексного використання сил, засобів, методів державних органів, громадських формувань і органів внутрішніх справ у вирішенні правоохоронних завдань впродовж тривалого часу викликає заслужений інтерес з боку вчених-юристів, практичних працівників, всієї громадськості до взаємодії цих суб'єктів. Від її стану здебільшого залежить активізація й удосконалення діяльності по боротьбі з правопорушеннями, їх профілактиці, охороні громадського порядку, розкриттю злочинів, забезпеченню відшкодування збитків, що заподіяні неправомірними діями.

Викладене дозволяє зробити висновок про те, що під взаємодією органів внутрішніх справ з державними органами і громадськими формуваннями слід розуміти наявність між ними стійких контактів, які виникають і розвиваються в цілях боротьби з правопорушеннями, зміцнення громадського порядку і забезпечення громадської безпеки.

Спільно зі Службою безпеки України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, Державною митною службою України, Міністерством юстиції України, Міністерство внутрішніх справ аналізує стан правопорядку і прогнозує тенденції розвитку злочинності, здійснює розробку і реалізацію регіональних програм по профілактиці правопорушень і боротьбі із злочинністю [114; 115; 116; 117; 40]. На спільних засіданнях колегій міністерств і відомств, що взаємодіють, оперативних нарадах керівників їх структурних підрозділів розглядаються найбільш актуальні проблеми правоохоронної діяльності, приймаються погоджені рішення щодо реалізації державних програм по профілактиці правопорушень і боротьби із злочинністю, виконання нових законів та правових актів органів державної влади України. На основі такого аналізу і прогнозування тенденції розвитку злочинності створюються бригади у складі співробітників апаратів міністерств і відомств, які надають комплексну практичну допомогу підпорядкованим підрозділам у реалізації правових актів, програм по профілактиці правопорушень і боротьбі зі злочинністю, виконанні спільних рішень колегій та оперативних нарад центральних органів, вдосконаленні форм взаємодії між їх підрозділами на місцях. Хоча на рівні місцевих органів перспективні плани, як правило, не розробляються, але міськрайоргани внутрішніх справ беруть участь у підготовці комплексних заходів, розрахованих на перспективу, а нерідко, повинні очолювати розробку таких заходів. До них належать, зокрема, додаткові заходи щодо виконання Державної програми боротьби зі злочинністю, інших загальнодержавних програм щодо охорони правопорядку, рішень Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю [118].

Ефективність діяльності дільничних інспекторів міліції щодо запобігання правопорушень у визначеній мірі залежить від того, у якій мірі в підтримці правопорядку беруть участь різного роду недержавні структури, за характером своєї діяльності і завданнями покликані сприяти, а, у визначених випадках, зобов'язані в тій або іншій формі надавати підтримку дільничним інспекторам міліції.