Залежно від якості й повноти матеріалів дослідчої перевірки, які стали підставами до порушення кримінальної справи, необхідно здійснити організаційні заходи із забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, в найбільш стислі строки, оскільки службові особи, які вчинили злочин, після порушення такої справи вживають усіх можливих заходів, щоби погасити заборгованість із зарплати і в подальшому бути звільненими від кримінальної відповідальності. Серед таких заходів: створення слідчо-оперативної групи, накреслення плану першочергових слідчих дій та оператив-но-розшукових заходів, якого необхідно скласти з урахуванням хиб дослідчої перевірки, наявної інформації про злочинну діяльність, обсягу слідчих дій, які проводяться невідкладно та за подальшого проведення досудового слідства визначення установ, яким буде необхідно доручати проведення перевірок, ревізій, та інші заходи.

Привід для порушення кримінальної справи, передбачений ст. 94 КПК України (заява працівників підприємства, яким не виплачують зарплати, або громадян, яким не виплачують стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат, акт Державної інспекції праці про результати перевірки додержання на підприємстві вимог законодавства про працю, довідка про результати прокурорської перевірки). Оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. постанови слідчого, прокурора про порушення справи щодо певної особи можуть бути оскаржені до суду, який повинен перевірити наявність законних приводів і підстав для порушення кримінальної справи, кримінальні справи цієї категорії необхідно порушувати тільки тоді, коли під час перевірки зібрано достатні й повні дані щодо ознак злочину в діях саме цієї особи.

До порушення кримінальної справи необхідно витребувати:

• довідки з бухгалтерії підприємства (організації, установи), завірені підписом головного бухгалтера, про наявність і розмір заборгованості із зарплати, період часу, протягом якого утворилась заборгованість; список працівників, яким підприємство заборгувало зарплату, зокрема звільнених;
• довідки з бухгалтерії підприємства (організації, установи), завірені підписом керівника чи головного бухгалтера, про надходження грошей до каси підприємства та на банківські рахунки за період роботи керівника, стосовно якого порушено справу, або якщо він працює на займаній посаді тривалий час, то починаючи з 01.09.2001 р., коли встановлено кримінальну відповідальність за невиплату зарплати. У довідці повинно бути вказано, в яких конкретно регістрах бухгалтерського обліку та первинних документах бухгалтерського обліку відображено надходження коштів та їх витрачання (накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, касова книга, головна книга;
• довідку щодо розміру місячного фонду оплати праці на підприємстві (установі, організації), завірену підписом головного бухгалтера;
• статистичну звітність підприємства (організації, установи) про стан заборгованості із заробітної плати. Оскільки мають місце випадки, коли керівники підприємств, які не виплачують зарплати, вносять до звітності, яка додається до державних статистичних органів, неправдиві відомості щодо відсутності заборгованості із зарплати, тобто вчиняють іще й злочин, передбачений ст. 366 КК України (службове підроблення), тому в таких випадках дії керівника слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 175 та 366 КК України.

Крім цього, необхідно вилучити статутні документи підприємства, накази про призначення та звільнення з посади керівника підприємства (організації) чи протокол зборів колегіального органу, який обрав керівника на посаду чи звільнив із посади (загальні збори акціонерів ВАТ тощо), функціональні обов'язки (посадові інструкції) керівників підприємства; зареєстрований належним чином колективний договір підприємства, в якому передбачено порядок і строки виплати зарплати па підприємстві, а також положення про оплату праці працівників підприємства, якщо таке розроблено.

Вилучення документів треба правильно процесуально оформити, ретельно вивчити й оглянути, склавши відповідний протокол.

Документа під час розслідування злочинів цієї категорії є головним джерелом доказів, особливо на першочерговій стадії розслідування. Тому необхідно проводити їх огляд і вилучення. Витребування документів менш ефективне. При цьому існує можливість знищення чи фальсифікації зацікавленими особами необхідних слідству документів. Тому тактично правильно проводити огляд документів безпосередньо на підприємстві, залучивши до участі в ньому спеціалістів, які знайомі з характером документів. У ході огляду документів звертається увага на дотримання встановленої форми та на ознаки, що свідчать про можливе підроблення. Також необхідно проаналізувати зміст документа, порівнюючи його з іншими документами, показаннями свідків, іншими матеріалами справи.

У разі відсутності документів, які мають значення для правильного вирішення справи, необхідно допитати свідків через чиї руки вони проходили (виконавець документа, друкарка, секретар, реєстратор та ін.)

Проаналізувавши вилучені документи, треба невідкладно призначити документальну ревізію на підприємстві щодо додержання вимог законодавства про працю (якщо вона не проводилася під час дослідчої перевірки), проведення якої доручити територіальним підрозділам Державної інспекції праці.

За результатами такої ревізії мусить бути складено акт, де зазначається: наявність заборгованості із зарплати на підприємстві за певний період, її розмір, сума коштів, що надійшла на розрахунковий рахунок підприємства, на які цілі вони використані, скільки з них витрачено на виплату зарплати, обов'язконих платежів на інші цілі, список звільнених працівників підприємства, з якими при звільненні не було проведено повного розрахунку відповідно до законодавства. У разі встановлення факту нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, залежно від конкретних обставин, такі дії можуть кваліфікуватися додатково за іншими статтями КК України.

Одночасно з призначенням перевірок і ревізій необхідно з використанням витребуваних документів допитати керівника підприємства (організації), головного бухгалтера, бухгалтера, який безпосередньо нараховує зарплату (якщо такий є), касира. У ході допитів зазначених осіб необхідно з'ясувати такі питання:

• наявність заборгованості із зарплати, її сума, коли виникла заборгованість, скільки місячних зарплат заборгувало підприємство своїм працівникам;
• які причини виникнення заборгованості, які заходи вживалися до її зменшення;
• яка сума коштів надходила на ,розрахунковий рахунок підприємства, яким чином витрачено зазначені кошти;
• якщо в державну статистичну звітність форми ПВ внесено неправдиві відомості щодо відсутності заборгованості із зарплат, то з'ясувати, з якої причини це зроблено, чи не було з цього приводу відповідних указівок керівника, якщо такі були,-провести ставки віч-на-віч. Тактичні особливості допиту свідків у справах цієї категорії залежать від становища цих свідків. Більшість з них перебуває з керівником у службових стосунках, що обумовлює різне ставлення свідків до одних і тих же обставин у справі. Тому оперативність проведення допитів служить гарантією достовірності показів.

Також необхідно допитати службових осіб Державної інспекції праці щодо проведення на підприємстві (організації) перевірок раніше, з'ясувавши, чи виявлялася при цьому заборгованість із зарплати, які вживалися заходи за результатами перевірок, і витребувати документи, що ці показання підтверджують. У всякому разі необхідно допитати службових осіб Державної інспекції праці, коли керівництво підприємства відмовилося підписати акт перевірки, що став підставою для порушення справи, або перевірки, проведеної в ході слідства, або подало на цей акт заперечення.

Крім того, необхідно з'ясувати, чи не притягнуто керівника підприємства (організації) до адміністративної відповідальності за ст. 41 КУпАП за тим же самим фактом невиплати зарплати, за яким порушено кримінальну справу, щоб не виникла ситуація, коли особа двічі притягується до юридичної відповідальності за одне правопорушення.

Під час провадження досудового слідства у справах цієї категорії па практиці виникає питання щодо необхідності визнання потерпілими, цивільними позивачами і допитів усіх працівників підприємства (організації), яким не виплачується заробітна плата.

Злочин цієї категорії вважається закінченим од моменту фактичної умисної безпідставної невиплати грошових сум хоча б одній особі. Кількість осіб, чиї конституційні права порушено внаслідок учинення злочину, конкретна сума невиплаче-них коштів на кваліфікацію вчиненого не впливають.

Тому визнавати на досудовому слідстві всіх працівників підприємства, яким не виплачено заробітну плату, потерпілими й цивільними позивачами та допитувати немає необхідності, якщо тільки вони на цьому не наполягають, оскільки їхні показання не мають істотного значення для встановлення істини у справі. Вони знають тільки, що працюють, а зарплата їм не виплачується. Проте, коли в ході досудового слідства хтось із працівників підприємства вимагає, щоб його визнали потерпілим, і заявляє цивільний позов, то ці законні вимоги треба задовольнити, виконавши при цьому вимоги ст. 217 КПК України. Одночасно за наявності таких звернень до матеріалів кримінальної справи можна долучити виписку з протоколу колегіального органу, який доручив комусь із працівників представляти інтереси колективу, це дасть змогу прискорити завершення досудового слідства і сприятиме надісланню таких справ до суду з обвинувальними висновками, а не з постановами для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності.