Набуття громадянами України земельних ділянок сільсько­господарського призначення шляхом приватизації передбачає наступ­ні варіанти реалізації цього права громадянами.

Спрощена процедура приватизації.

Варіант 1 спрощеної процедури приватизації регламентується частинами 1, 2 статті 118 ЗК України та передбачає приватизацію зе­мельних ділянок громадянами України, яким такі земельні ділян­ки сільськогосподарського призначення належать на умовах користу­вання.

Спрощена процедура приватизації передбачає декілька умов, на­явність яких є обов´язковою для реалізації права громадян за частина­ми 2 ст. 118 ЗК України, до якої варто віднести:

•  спеціальну правосуб´єктність— громадянство України (п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України);
•  наявність спеціального земельно-правового статусу — землеко­ристувача, який має бути підтверджений державним актом на право

36 - 473*

постійного користування земельною ділянкою (частинами 3—4 ст. 126 ЗК України) чи договором оренди землі (ч. 5 ст. 126 ЗК України);

•  наявність технічних матеріалів та документів, які підтверджу­ють розмір земельної ділянки;
•  площа земельної ділянки, що знаходиться в користуванні грома­дянина, має відповідати нормам безоплатної передачі громадянам зе­мельних ділянок у розмірах, визначених у ст. 121 ЗК України:

а) для ведення фермерського господарства — у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підпри­ємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, се­лищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських під­приємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній у цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підпри­ємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) ви­значається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара.

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадяни­ну у власність у зв´язку з набуттям ним права власності на жилий бу­динок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ді­лянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Процедура реалізації права громадян на приватизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення передбачає:

1.  подання громадянином України заяви до компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки, яка перебуває у його ко­ристуванні.

Компетентний орган визначається залежно від місцезнаходження земельної ділянки, яким відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України може бути:

•  районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміні­страція (якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту);
•  сільська, селищна, міська рада (якщо земельна ділянка знахо­диться в межах населеного пункту);

1.  прийняття компетентним органом у місячний строк рішення про приватизацію земельної ділянки;
2.  замовлення громадянином України у суб´єкта, який має ліцен­зію на проведення робіт із землеустрою, виготовлення технічної доку­ментації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, склад якої передбачений ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.;
3.  отримання зареєстрованого державного акта на право власності на земельну ділянку.

Варіант 2 спрощеної процедури приватизації земельних ділянок регламентується абз. 2 п. 1 Перехідних положень ЗК України та перед­бачає приватизацію земельних ділянок громадянами України, щодо яких було прийнято рішення органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у приватну власність, проте яке не було реалізоване до 1 січня 2002 р. (дата набрання чинності Земельним ко­дексом України).

Процедура приватизації за зазначеною нормою передбачає декіль­ка умов, серед яких наступні:

•  наявність рішення сільської, селищної, міської ради, прийнятого відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 р. Виходячи з зазначеного рі­шення ради про передачу земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи садівництва у приватну власність громадя­нина має бути прийнято з 15 січня 1993 р. (дата опублікування Декре­ту) по 1 січня 2002 р. (дата набрання чинності Земельним кодексом України);
•  відсутність виданого на підставі даного рішення державного ак­та на право власності на земельну ділянку;
•  особа, яка вказана в рішенні (зацікавлена особа), або її спадко­ємець є громадянами України (п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України);
•  спадкоємці зацікавленої особи мають свідоцтво про право на спадщину або рішення суду.

Процедура реалізації права громадян на приватизацію земельних ділянок за абз. 2 п. 1 Перехідних положень ЗК України передбачає:

1. подання громадянином України (або його спадкоємцем) до сіль­ської, селищної, міської ради заяви про оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку.

До заяви громадянин додає:

•  рішення сільської, селищної, міської ради, прийняте відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 р. про передачу земельної ділянки для ве­дення особистого підсобного господарства, садівництва у приватну влас­ність громадянина;

36*

•  щодо земельних ділянок, наданих «для ведення особистого під­собного господарства» — рішення сільської, селищної, міської ради про уточнення цільового призначення земельної ділянки «з особистого під­собного господарства» на «ведення особистого селянського господар­ства»;
•  для спадкоємців громадян, зазначених у рішенні ради — свідоц­тво про право на спадщину або рішення суду;

1.  передачу сільською, селищною, міською радою до відповідного територіального органу Держкомзему заяви громадянина з додатками за актом приймання-передачі;
2.  укладення відповідним територіальним органом Держкомзему договору на виготовлення технічної документації із складання держав­ного акта на право власності на земельну ділянку та договору на виго­товлення та державну реєстрацію такого державного акта;
3.  отримання зацікавленим громадянином або його спадкоєм­цем зареєстрованого державного акта на право власності на земельну ділянку.

Ускладнена процедура приватизації.

Процедура регламентується ст. 25, частинами 3—5 ст. 118 ЗК Украї­ни та передбачає приватизацію громадянами України земельних діля­нок, які перебувають у постійному користуванні державних і комуналь­них сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Процедура приватизації за частинами 3—5 ст. 118 ЗК України ви­суває декілька обов´язкових умов, серед яких наступні:

•  зацікавлені особи повинні мати громадянство України (п. «в»

ч.   1 ст. 81 ЗК України);

•  зацікавлені особи, які можуть набувати земельні ділянки у влас­ність зі складу державних, комунальних сільськогосподарських під­приємств, установ та організацій, об´єднуються у дві групи:

1.  група 1 — зацікавлені особи, які повинні перебувати у трудових правовідносинах з державним, комунальним сільськогосподарським підприємством, установою та організацією, тобто бути працівниками цього підприємства, установи та організації, або бути пенсіонерами з їх числа;
2.  група 2 — зацікавлені особи, які перебувають у трудових право­відносинах з державними і комунальними закладами освіти, культури, охорони здоров´я, розташованими на території відповідної ради, а та­кож пенсіонери з їх числа;

•  зацікавлені особи станом на 1 січня 2002 р. не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай) (абз. 2 п. 8 Перехідних положень ЗК України);
•  державне, комунальне сільськогосподарське підприємство, уста­нова та організація є постійним користувачем земельної ділянки, що має підтверджуватися державним актом на право постійного користу­вання земельною ділянкою;
•  загальними зборами (зборами уповноважених) було прийнято рішення про приватизацію державного та комунального сільськогос­подарського підприємства, установи та організації;
•  власник підприємства, установи та організації прийняв рішення про приватизацію підприємства (Закон України «Про особливості при­ватизації майна в агропромисловому комплексі»).

Процедура реалізації права громадян на приватизацію земельних ділянок за ст. 25, частинами 3—5 ст. 118 ЗК України передбачає:

1.  подання працівниками державних, комунальних сільськогоспо­дарських підприємств, установ, організацій та пенсіонерами з їх числа клопотання про приватизацію земель, які перебувають у постійному користуванні державного або комунального сільськогосподарського підприємства, установи та організації до відповідного компетентного органу, якими є:

•  районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміні­страція, якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту;
•  сільська, селищна, міська рада, якщо земельна ділянка знахо­диться в межах населеного пункту;

1.  розгляд клопотання громадян компетентним органом протягом місяця та прийняття рішення щодо його задоволення. У разі прийнят­тя позитивного рішення відповідні органи надають дозвіл державним, комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та ор­ганізаціям на розробку проекту приватизації земель, що перебувають у їх постійному користуванні;
2.  замовлення зацікавленими особами (працівниками та пенсіоне­рами з їх числа) у суб´єкта, який має ліцензію на проведення робіт із землеустрою, проекту приватизації земельних ділянок зі складу земель державного, комунального сільськогосподарського підприємства, уста­нови та організації. Проекти мають містити відомості про цільове при­значення земель та місця їх розташування, про те, які саме площі підля­гають приватизації, а які залишаються у державній або комунальній власності, про кількість працівників та пенсіонерів з їх числа, які ма­ють право на приватизацію, тощо;
3.  розгляд та затвердження проекту приватизації земель компетент­ним органом;

1. одержання зацікавленими особами, виділених у натурі (на міс­цевості) земельних часток (паїв), шляхом оформлення та видачі дер­жавних актів на право власності на земельні ділянки для ведення то­варного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства.

Загальна процедура приватизації.

Процедура визначається частинами 6—10 ст. 118 ЗК України і пе­редбачає виділення із земель державної або комунальної власності у власність громадян України земельних ділянок для ведення фермер­ського господарства, особистого селянського господарства або садів­ництва.