Процедура приватизації за частинами 6—10 статті 118 ЗК України передбачає як обов´язкову умову наявність у зацікавленої особи грома­дянства України (п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Процедура реалізації права громадян на приватизацію земельних ділянок за загальною процедурою приватизації передбачає:

1.  подання зацікавленою особою клопотання з додатками до відпо­відної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адмі­ністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки (п. 12 Перехідних положень ЗК України) про одер­жання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч. 6 ст. 118 ЗК України);
2.  розгляд у місячний строк компетентним органом зазначеного клопотання і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об´єкта вимогам законів, прий­нятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних пла­нів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем земле­устрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у вста­новленому законом порядку;
3.  замовлення громадянином України у суб´єкта, який має ліцен­зію на проведення робіт із землеустрою, розроблення проекту земле­устрою щодо відведення земельної ділянки;
4.  подання розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Комісії з розгляду питані, пов´язаних з погоджен­ням документації із землеустрою;
5.  надання Комісією протягом трьох тижнів з дня одержання про­екту відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого само­

 
врядування свого висновку щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається за­явнику в цей же строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідпо­відність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

1. у випадках, визначених ст. 9 Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації», отримання зацікавленою особою висновку державної експертизи;

1.  розгляд компетентним органом погодженого проекту та прий­няття рішення про його затвердження та передачу земельної ділянки у власність зацікавленого громадянина України;
2.  виготовлення та отримання зареєстрованого державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі пи­тання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році» від 5 серпня 2009 р. № 844 технічна документація із земле­устрою та державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в межах населених пунктів, та на земельні ділянки для ведення садівництва у 2009 р. оформлялися безкоштовно для громадян за рахунок Стабіліза­ційного фонду.

Розглянемо порядок набуття земельних ділянок сільськогосподар­ського призначення юридичними особами.

Порядок оформлення права постійного користування земельни­ми ділянками.

Процедура регулюється ст. 123 ЗК України, яка передбачає:

1.  подання клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної або комунальної власності до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації осо­бою, яка зацікавлена в одержанні такої земельної ділянки у користуван­ня. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні мате­ріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земель­ної ділянки, письмова згода землекористувача, посвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки);
2.  компетентний орган в місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зе­мельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підста­вою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем зем­леустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охоро­ни земель адміністративно-територіальних утворень, проектів земле­устрою щодо впорядкування території населених пунктів, затвердже­них у встановленому законом порядку;
3.  замовлення юридичною особою у суб´єкта, який має ліцензію на проведення робіт із землеустрою, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
4.  подання розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Комісії з розгляду питань, пов´язаних з погоджен­ням документації із землеустрою;
5.  надання Комісією протягом трьох тижнів із дня одержання про­екту відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого само­врядування свого висновку щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається за­явнику в цей же строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийня­тих відповідно до них нормативно-правових актів;
6.  у випадках, визначених ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 p., заці­кавлена особа має отримати висновок державної експертизи;
7.  подання зацікавленою особою заяви про надання земельної ді­лянки в постійне користування та проекту відведення до компетентно­го органу, яким можуть бути суб´єкти, визначені у частинах 7—9 ст. 123, ст. 122 ЗКУкраїни;
8.  розгляд компетентним органом погодженого проекту та прий­няття рішення про:

•  затвердження проекту відведення земельної ділянки;
•  надання земельної ділянки зацікавленій особі у постійне корис­тування з визначенням категорії земель та вимог щодо її використання, затвердження умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподар­ського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки;

1.  виготовлення та отримання державного акта на право постійно­го користування земельною ділянкою.

Виготовлення державних актів у всіх випадках приватизації зе­мельних ділянок та набуття земельних ділянок у постійне користуван­ня відбувається відповідно до Інструкції про порядок складання, вида­чі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земе­льну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 4 трав­ня 1999 р. № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 черв­ня 1999 р. за № 354/3647 з урахуванням вимог Інструкції про заповнен­ня бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Держкомзему від 22 червня 2009 р. № 325, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 р. за № 735/16751.

Набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначен­ня на умовах оренди.

Процедура регламентується ст. 124 ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у держав­ній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відпо­відного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Юридичні особи набувають право оренди земельної ділянки сіль­ськогосподарського призначення в порядку, визначеному ст. 123 ЗК України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у випадках, визначених частина­ми 2, 3 ст. 134 ЗК України.

До таких випадків відносяться:

•  належність на праві власності юридичній особі, у якої відсутні акції (частки, паї), що належать державі, об´єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди);
•  відведення земельної ділянки для городництва, сінокосіння та випасання худоби на умовах оренди громадянами України (ч. З ст. 134 ЗК України);
•  відведення земельної ділянки на умовах оренди юридичними особами для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогос­подарської продукції (ч. З ст. 134 ЗК України).

В усіх інших випадках, що не визначені частинами 2, 3 ст. 134 ЗК України передача в оренду фізичним та юридичним особам земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здій­снюється за результатами проведення земельних торгів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власнос­ті громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчужен­ня права оренди.

Порядок набуття земельних ділянок сільськогосподарського при­значення шляхом укладання цивільно-правових угод.

Відповідно до п. 15 Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 р., не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського при­значення державної та комунальної власності, крім вилучення (вику­пу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або відчуження в інший спосіб земельних діля­нок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, крім передачі їх у спадщину, обмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповід­но до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Таким чином, оборотноздатними із земель сільськогосподарського призначення є лише земельні ділянки для ведення садівництва та зе­мельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, утво­рені шляхом відведення з земель запасу чи резервного фонду.

Перехід права власності на земельні ділянки сільськогосподарсько­го призначення здійснюється на підставі таких цивільно-правових угод, як договір купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування тощо, при укладанні яких необхідно враховувати вимоги, передбачені ст. 132 Земельного кодексу України.

Права та обов´язки суб´єктів при використанні земель сільсько­господарського призначення.

Особливість правового режиму земель сільськогосподарського при­значення відображається в обсязі прав та обов´язків власників та кори­стувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.