Увесь процес використання під час провадження у кримінальних справах спеціальних знань у вигляді залучення фахів-ців-ексиертів можна поділити на декілька етапів:

A)   Підготовка до призначення судової експертизи. Б) Призначення судової експертизи.

B)    Проведення судової експертизи.

Г) Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі.

Призначенню та проведенню судових експертиз має передувати їх ретельна підготовка. Етап підготовки передбачає таке:

1. Збирання і підготовка необхідних матеріалів для експертного дослідження.
2. Вибір моменту і визначення черговості призначення експертизи (коли є потреба у призначенні декількох слідчих експертиз).
3. Визначення мети, конкретних завдань експертного дослідження та вибір експертної установи або експерта.
4. Визначення предмета судової експертизи та формулювання питань судовому експертові.

Перед тим як детально зупинитися на цих складових підготовчого етапу, є сенс назвати його загальні правила:

• обов'язковість проведення підготовчих дій для випадків обов'язкового призначення слідчої експертизи;

-    своєчасність призначення слідчої експертизи;

• проведення попереднього доексиертиого дослідження і вивчення деяких об'єктів із метою встановлення потреби їх спеціального дослідження, із залученням експерта;
• отримання, в разі потреби, зразків для порівняльного дослідження;
• обов'язковість процесуальної фіксації та упакування об'єктів, що підлягають експертному дослідженню;
• з'ясування конкретних обставин у справі, необхідних для дання експертом висновку;
• правильне складення постанови про призначення слідчої експертизи.

Збирання і підготовка необхідних матеріалів для експертного дослідження полягає в тому, що в ході проведення слідчих дій (огляду, обшуку, виїмки, відтворення обстановки та обставин події) слідчий отримує інформацію про обставини події, а також предмети, речі, документи, інші об'єкти, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.

Аналізуючи отримані матеріали, слідчий визначає, які саме питання, пов'язані з розслідуваною подією, підлягають установленню за допомогою експертних досліджень і чи наявний у справі матеріал є достатнім для вирішення цих питань.

Для вирішення питання щодо достатності обсягу вихідного матеріалу доцільно залучити спеціаліста (зазвичай, майбутнього експерта). У випадку, коли спеціаліст визнає зібраний обсяг матеріалу недостатнім, слідчий вживає заходів до отримання додаткового матеріалу за рекомендацією спеціаліста, зокрема отримання порівняльних зразків для майбутнього експертного дослідження.

Під зразками слід розуміти матеріальні об'єкти, що надаються експертові для порівняння з об'єктами, які ідентифікуються чи діагностуються. Зразок у криміналістиці - це матеріальний об'єкт, доступний для сприйняття стороннім спостереженням, па якому певним способом зафіксовано відображення ознак іншого об'єкта.

Зразками для порівняльного дослідження можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слині (інших рідин і виділень людського організму), зразки шрифту друкарської машинки, зразки різноманітних предметів, речей, речовин, які можуть бути використані як порівняльні матеріали для дослідження наявних у справі рукописів, предметів із відбитками рук, ніг, зубів, залишками різних речовин тощо, що надаються експертові для дослідження.

Отримання або збирання порівняльних зразків - це або самостійна процесуальна дія в рамках досудового чи судового слідства (ст. 193 КПК), або складовий елемент певних слідчих дій (огляду, обшуку, виїмки), у процесі яких виявляють, шукають або вилучають потрібні порівняльні зразки конкретних об'єктів для майбутнього експертного дослідження (це залежить від виду порівняльних зразків, про що йтиме мова згодом). Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу фахівця. Про відібрання зразків складається окремий протокол, а факт вилучення тоді ж фіксується у протоколі відповідної слідчої дії (огляду, виїмки, обшуку тощо).

На відміну від речових доказів, порівняльні зразки пов'язані не з фактом учинення злочину, а тільки з об'єктами для порівняння, з якими їх вилучено чи отримано. Речові ж докази, як відомо, об'єктивно пов'язані з підготовкою, учиненням і прихованням злочину. Окрім цього:

• зразки є замінимими і можуть бути отримані у будь-якій кількості. Речові докази - не замінимі, оскільки за бажанням відтворити чи повторити злочинні дії та їх сліди неможливо;
• потребу в одержанні зразків визначає слідчий чи суд, а процес виникнення слідів і предметів, які виступатимуть речовими доказами, абсолютно не залежить від суб'єктивного бажання слідчого (суду);
• зразки завжди порівнюються з речовими доказами, а останні можуть і не порівнюватися з іншими речовими доказами і навіть зі зразками, оскільки наявні й інші способи їх дослідження (вивчення) тощо.

Порівняльні зразки, водночас, мають відповідати певним вимогам, а саме:

• бути достовірними, тобто не може бути жодного сумніву щодо їх походження не від об'єктів, які підлягають перевірці;
• бути репрезентативними - достатніми за кількістю та якістю відображуваних загальних і окремих ознак та властивостей ідентифікованого чи діагностованого об'єкта;
• допустимими - отриманими і збереженими з дотриманням вимог закону;
• відповідати ознаці науковості, тобто під час їх отримання, фіксації, зберігання та використання застосовувалися сучасні науково-технічні засоби, науково обґрунтовані рекомендації та допомога фахівців;
• стабільними - відображення їхніх ознак і властивостей є незмінними протягом тривалого часу.

Залежно від часу та умов (способу) отримання зразків, вони поділяються на: а) вільні, б) умовно вільні, в) експериментальні.

Вільні зразки - це об'єкти, які виникли поза зв'язком із розслідуваною подією, і їх виникнення не належить до періоду часу, що передував учиненню правопорушення та порушенню кримінальної справи. Вони відкидають можливість будь-якого умисного спотворення ознак (властивостей) досліджуваного об'єкта. Такими можуть, наприклад, виступати особисте листування особи, у якої досліджують письмову мову, її щоденники, інші рукописні або ж машинописні документи, виконані до порушення кримінальної справи. Вільні зразки можуть бути виявлені та вилучені винятково під час проведення певних слідчих дій (огляду, обшуку, виїмки тощо).

Умовно вільні порівняльні зразки - такі, які виникли після порушення кримінальної справи, але не через підготування матеріалів на експертизу. Як такі можуть бути використані підписи та власноручно виконані документи особи під час різноманітних слідчих дій.

Експериментальні - такі матеріальні об'єкти, які спеціально відбираються для порівняльного (експертного) дослідження від підозрюваного (обвинуваченого), потерпілого, свідка, з дотримуванням вимог ст. 199 КПК в межах самостійної процесуальної дії (яку, як видається, немає підстав відносити до слідчих, хоча так уважають не всі науковці. Вони аргументують тим, що експериментальні зразки не лише відображають елементи досліджуваного об'єкта, а інколи виступають такими елементами, отже, їх можна розглядати речовими доказами, а тому дію, у ході якої відбувається одержання речових доказів, виправдано розглядати слідчою. Але це не так, і ми вже зупинялися на ознаках розмежування порівняльних зразків і речових доказів).

Існують спеціальні тактичні прийоми і технічні засоби отримання експериментальних зразків, які дозволяють забезпечити їх придатність і максимальну інформованість. Через брак часу зупинятися на цих прийомах і засобах ми не будемо. Це - для самостійного вивчення (або повторення, оскільки про них уже йшла мова під час практичного (лабораторного) заняття з теми "Криміналістичне дослідження письма").

На завершення з'ясування питання щодо збирання й підготовки матеріалів для експертного дослідження варто зазначити, що охоплює собою фіксація та упакування об'єктів, які підлягають майбутньому експертному дослідженню:

-   описання у відповідних протоколах загальних і окремих ознак (властивостей) об'єктів. Іншими словами, протокол повинен містити відомості про місце, час, умови виготовлення, виявлення, використання, вилучення і зберігання об'єкта;

-    фотографування об'єктів;

-    виготовлення відтисків чи інших видів копій;

-   належне упакування об'єктів, відповідно до рекомендацій криміналістики (міцне укріплення у пакувальній тарі, забезпечення нерухомого стану, унеможливлення контакту з іншими поверхнями тощо. Обов'язкове опечатування. Прикріплення бірки з відповідними написами і засвідчувальними підписами).

Наступною підготовчою дією виступає вибір моменту призначення судової експертизи. Якщо експертиза призначається передчасно, тобто без належної її підготовки,- це перспектива її неуспішності у плані повноти і вчасності, що призведе до потреби призначати й проводити додаткову або ж повторну судову експертизу.

Якщо призначення судової експертизи необгрунтовано відкладається, то цс може:

• призвести до зволікання (тяганини) у проведенні досудо-вого слідства, зокрема до порушення строків розслідування;
• призвести до втрати доказової бази або несвоєчасного отримання потрібних доказів;
• порушити права учасників кримінального процесу та призвести до інших негативних наслідків, оскільки проведення більшості судових експертиз потребує тривалого часу.

Отже, судова експертиза повинна бути призначена своєчасно, тільки-но виникнуть питання, для вирішення яких потрібні спеціальні знання та буде зібрано необхідні для дання висновку матеріали.

Визначаючи цей момент, слідчий повинен врахувати:

-    властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

-    необхідність і можливість одержання порівняльних зразків;

• особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, термін проведення тощо);

-    наявну слідчу ситуацію.

Якщо конкретно, то судова експертиза може бути призначена:

-   негайно після порушення кримінальної справи. Це обумовлено потребою отримання необхідної інформації у ході розкриття й розслідування злочину "по гарячих слідах". Інколи умови і завдання розслідування можуть диктувати потребу проведення експертизи на місці події, а часто навіть під час огляду місця події. Це - тоді: