Перед тим як назвати види криміналістичної ідентифікації, тобто навести її класифікацію (а щодо цього питання, як і щодо багатьох інших, серед криміналістів немає загальноприйнятої позиції) потрібно зазначити, що ідентифікацію можна класифікувати з двох позицій:

• як вид діяльності;
• як загальнонауковий метод.

Враховуючи, що метод є складовим елементом і важливим інструментарієм процесу (процедури) криміналістичної ідентифікації (під якою, нагадаємо, розуміють спеціальні дослідження тотожності конкретного об'єкта за його відображеннями), доцільно навести спільну (змішану) класифікацію ідентифікації за рі з 11 омаї і і тни м и рубриками.

Ідентифікацію як загальнонауковий метод у криміналістиці прийнято поділяти:

За рівнем досягнутої індивідуальності на:

• родову;
• видову;
• групову;
• індивідуальну (або власне криміналістичну). За природою ідентифікувальних об'єктів на:
• загальну;
• знакову.

За способом відображення ідентифікаційної інформації на:

• ідентифікацію цілісних структур;
• ідентифікацію розділеного цілого;
• ідентифікацію джерела пошкодження.

Залежно від форм відображення матеріальних об'єктів під час їхньої взаємодії (а таких форм дві) на:

• матеріально фіксовану, коли ознаки відображеного об'єкта закріплюються в матеріальних об'єктах (слідах, кресленнях, описаннях тощо);
• психофізіологічну, коли уявний образ фіксується в пам'яті конкретної людини. У цьому випадку суб'єктом ідентифікації, тобто особою, яка може здійснити ототожнення, може бути тільки ця конкретна особа - свідок, потерпілий, обвинувачений (наприклад, свідок бачив злочинця, запам'ятав його зовнішність і в змозі впізнати його за уявним образом; на відміну від цього, ідентифікацію за матеріально фіксованим відображенням може виконати інша особа, наприклад, слідчий, суддя, експерт).

Криміналістичну ідентифікацію як дослідницьку діяльність поділяють на два види:

• ідентифікація за матеріально фіксованим відображенням;
• ідентифікація за ідеальними (не матеріальними) слідами відображення (уявними образами, слідами пам'яті).

Розрізняють такі сфери застосування криміналістичної ідентифікації.

Сфера процесуальної діяльності, що охоплює:

-   дізнання і досудове слідство;

• судовий розгляд кримінальної справи. Сфера непроцесуальної діяльності, що охоплює:
• оперативно-розшукову діяльність;
• адміністративну діяльність.

Для кожної сфери застосування ідентифікації є характерними відповідні її форми.

Так, формами ідентифікації під час процесуальної діяльності можуть бути:

-    пред'явлення для впізнання;

-    ідентифікаційні експертизи;

-    слідчі та судові огляди, освідування;

-    обшуки і виїмки;

-    очні ставки, допити;

Формами ідентифікації для непроцесуальної діяльності є:

-    криміналістичні та оперативні обліки;

• ідентифікаційні дослідження за оперативними матеріалами;

-    перевірка (встановлення) особи за документами;

• різноманітні оперативно-розшукові міроприємства та заходи.

Людину можна ідентифікувати за:

-    слідами рук, ніг, зубів та іншими частинами тіла;

-    фото-, відео- і рентгенівськими зображеннями;

-    уявним образом;

-    описом ознак;

-    рукописними текстами і підписами;

-    текстами, що виготовлені розмножувальною технікою;

-    за фонограмами;

-    за кістковими залишками;

-    за біологічними виділеннями.