• по-перше, можливість суду закрити кримінальну справу при наявності обставин передбачених ст.9 КПК України на стадії попереднього розгляду, прямо зазначена в законі (ст. 244, 248 КПК України);
• по-друге, звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру на цій стадії процесу дозволить значно скоротити час провадження по справі. Дослідження, проведені нами, свідчать про те, що з моменту винесення суддею рішення про призначення справи до судового розгляду до моменту безпосереднього розгляду справи в судовому засіданні проходить тривалий час, іноді кілька місяців. Звільнення осіб, які не досягли вісімнадцяти років, від кримінальної відповідальності на більш раніх етапах кримінального судочинства дозволить зменшити негативний вплив, на неповнолітнього провадження по кримінальній справі, а також дозволить раніше почати процес його перевиховання;
• по-третє, на необхідність більш швидкого розгляду кримінальних справ щодо неповнолітніх орієнтують і Мінімальні стандартні правила, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх. У пункті  20.1    цих правил зазначено, що справу щодо неповнолітнього з початку треба вести швидко,без будь- яких зайвих затримок [164, с. 28].

На мою думку, для того щоб суди більш часто використовували надану їм можливість закривати кримінальну справу на підставі ч.2 ст.9 КПК України на стадії попереднього розгляду і одночасно додержувалися права неповнолітнього на захист, необхідно більш детально регламентувати в законі цю процедуру. Вона повинна мати такий вигляд: суддя за участю прокурора здійснює попередній розгляд справи. Якщо на попередньому розгляді присутній неповнолітній обвинувачений та його захисник, то суд, при наявності підстав, передбачених ст. 9 КПК України, у разі їх згоди може закрити кримінальну справу, звільнити підлітка від кримінальної відповідальності і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру. Якщо обвинувачений та його захисник  не згодні з цим рішенням, то суд після вирішення питань, зазначених у ст.ст. 237, 253 КПК призначає справу до судового розгляду. Я переконананий у тому, що підліток обов¢язково повинен мати право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави в стадії попереднього розгляду. Це пов¢язане з тим, що звільняючи неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 9 КПК України, суд застосовує до нього примусові заходи виховного характеру, які можуть суттєво обмежувати права та свободу неповнолітнього. Тому, якщо підліток та його захисник вважають, що справу необхідно закрити з інших підстав або він невинуватий і готові довести це в судовому засіданні, то їх неможливо лишати цього права. Окрім того, при закритті кримінальної справи в стадіїї попереднього розгляду рішення про доведеність винності обвинуваченого, обрання заходу виховного впливу та деякі інші питання вирішуються в основному на підставі письмових матеріалів, тобто суд безпосередньо не ознайомлюється з думкою учасників процесу з цього питання. При існуючому порядку закриття кримінальної справи (ст. 248 КПК України) суд при наявності обставин, передбачених ст. 9 КПК України, не з¢ясовуючи думку неповнолітнього, своєю мотивованою постановою, закриває сраву. На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядалася по першій інстанції апеляційним судом - касаційні подання чи скарги до касаційного суду.

Якщо при попередньому розгляді справи при наявності обставин, передбачених ст. 9 КПК України, суд дійде висновку про можливість закриття кримінальної справи, але неповнолітній та його захисник не приймають участі у судовому засіданні, то суд, на мій погляд, повинен відкласти розгляд справи. Після цього в триденний строк він забов¢язаний сповістити учасників процесу про призначення нового судового засідання. При цьому присутність неповнолітнього обвинуваченого та його захисника є обов¢язковою, а неявка інших учасників процесу не повинна перешкоджати розгляду справи. Розгляд справ у  яких  суд приймає рішення про їх закриття згідно ст. 9 КПК України повинен провадитися за правилами передбаченими ст. 447, 448 КПК України. Про закриття кримінальної справи та застосування примусових заходів виховного характеру суд  інформує кримінальну міліцію у справах непоновлітніх. У разі закриття справи в стадії попереднього розгляду копія постанови (ухвали) вручається неповнолітньому, який притягується до відповідальності, його захиснику, законному представнику та потерпілому. Це необхідно для того, щоб зазначені учасники процесу могли оскаржити рішення суду, якщо вони з ним в чомусь не згодні.

Чинним КПК України передбачений скорочений порядок судового слідства в стадії судового розгляду справи. Він полягає у тому, що суд з¢ясовує думку учасників судового засідання про докази, які треба дослідити та про порядок їх дослідження. Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ні ким не оспорюються (ст. 299 КПК України). Такий порядок судового слідства, перш за все, передбачений у законі для прискорення всього провадження по справі і є доцільним саме при розгляді в суді кримінальних справ про злочини неповнолітніх. Підготовка до скороченого порядку судового слідства починається вже зі стадії попереднього розгляду справи суддею. Частина 2 ст. 253 КПК України визначає, що в стадії судового розгляду відповідно до ст. 299 цього Кодексу будуть досліджуватися лише деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі; суддя вправі викликати в судове засідання лише тих осіб чи витребувати лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання від учасників судового розгляду. Окресливши в КПК України вищевказане положення, законодавець чітко не визначив, що це за підстави, які дадуть суду можливість вважати про обмеження обсягу доказів, що будуть досліджуватися в стадії судового розгляду? Суд у стадії попереднього розгляду справи узнає про ставлення правопорушника до пред¢явленого йому обвинувачення з матеріалів справи, але не знає, як він ставиться до доказів, що покладені в основу обвинувачення. До того ж учасники процесу зовсім не знають, які  саме докази покладені в основу  обвинувального висновку, на підставі якого підсудний буде звинувачуватися у вчиненні злочину під час судового розгляду справи. Стаття 254 КПК України визначає, що копія обвинувального висновку вручається підсудному не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді. На практиці це положення закону сприймають буквально, тобто акт державного обвинуваення вручається саме за три дні до судового засідання, а іноді, з порушенням закону, безпосередньо перед ним. У разі, якщо підсудний з¢явиться на попередній розгляд справи, то йому буде важко оперативно відреагувати на доповідь прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду і скористатися наданою йому ст. 240 КПК України можливістю висловлювати свої думки, щодо питань зазначених у ст. 237 КПК України шляхом заявлення ним клопотань.Вбачається, що для усунення цього недоліку необхідно передбачити в законі порядок, при якому особа, щодо якої справа призначається до попереднього судового розгляду, повинна отримати копію обвинувального висновку не пізніше ніж за три дні до його початку. Маючи цей документ, обвинувачений може заявляти клопотання стосовно питань, зазначених у ст. 237 КПК України, висловлюватися з приводу обсягу доказів, які можуть бути досліджені у судовому розгляді тощо. На доцільність такого порядку вручення копії обвинувального висновку, вказувалося в літературі [209, с. 17]. Що стосується неповнолітніх правопорушників, то як показали наші дослідження  майже ніхто з них не розуміє значення стадії попереднього розгляду справи суддею, не знає які в нього є права в цій стадії процесу. Це обумовлено тим, що закон не передбачає роз¢яснення підлітку його прав у цій стадії процесу особами, які здійснюють провадження по справі. Окрім того, у КПК України немає спеціальної норми, яка б визначала права обвинуваченого в стадії попереднього розгляду справи.

 На мій погляд, для підвищення ефективності захисту особи, яка не досягла вісімадцяти років, на цій стадії процесу необхідна більш активна діяльність захисника неповнолітнього в цьому напрямку. Для реалізації наведеного положення необхідно внести в КПК України певні доповнення. По-перше, згідно ч. 5 ст. 254 КПК України, якщо підсудний неповнолітній, то копія обвинувального висновку  вручається йому і його законному представнику під розписку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді. Але можуть мати місце випадки, коли неповнолітній правопорушник знаходиться під вартою, а його законний представник не отримав копію обвинувального висновку, або інтереси останнього суперечать інтересам підлітка. У цьому разі захисник, маючи більші за неповнолітнього та його законного представника можливості захисту підлітка, внаслідок наявності у нього професійних знань, може ознайомитися зі змістом обвинувального висновку тільки під час головного судового розгляду. Це може стати причиною неякісної підготовки захисника до захисту підлітка під час судового розгляду справи. Аналіз доказів обвинувачення, проведений неповнолітнім та його захисником на стадії попереднього розгляду справи не тільки б розширив права обвинуваченого  в процесі, але і підняв би якість судового розгляду, що в свою чергу не може не відбитися на якості вироку [209, с.11]. Тому необхідно передбачити в законі обов¢язковість вручення копії обвинувального висновку і захиснику неповнолітнього. Для цього потрібно внести відповідні зміни в ч. 5 ст. 254 КПК України.

По-друге, як вже зазначалося вище, за наявності підстав вважати, що в стадії судового розгляду відповідно до ст. 299 КПК України будуть досліджуватися лише деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі, суддя вправі викликати в судове засідання лише тих осіб чи витребувати лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання від учасників судового розгляду. Вбачається, що у всякому разі, коли таке клопотання надходить від неповнолітнього правопорушника суд повинен узнати думку його захисника з цього питання. І тільки при згоді останнього суд може вирішувати питання передбачене ч. 2 ст. 253 КПК України. Пояснюю це тим, що підлітку внаслідок його недостатнього досвіду важко усвідомлювати наслідки прийнятого ним рішення. Це може зробити лише пофесійний юрист, яким є захисник.

Якщо суддя в порядку ст. 251 КПК України, одержав від потерпілого скаргу з проханням порушити кримінальну справу по справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК України) щодо особи, яка не досягла вісімнадцяти років, то він повинен спрямувати її за належністю  прокурору. Прокурор повинен порушити кримінальну справу і провести досудове розслідування сам або покласти цей обов¢язок на слідчого. Такий порядок обумовлений тим, що згідно ст. 111 КПК України, досудове слідство провадиться обов¢язково у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім. Такий порядок є обгрунтованим, бо цим створюються додаткові гарантії забезпечення прав і законних інтересів осіб, які не досягли вісімнадцяти років.