Попередній розгляд справи суддею розглядається в науці як самостійна стадія кримінального судочинства. Її сутність полягає у перевірці всіх матеріалів досудового розслідування з метою встановлення необхідних юридичних та фактичних підстав для розгляду справи в суді [14, с. 3]. Функціонування стадії попереднього розгляду справи суддею обумовлено необхідністю виконання наступних важливих завдань: а) перевірка по кожній кримінальній справі законності та обгрунтованості притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності; б) перевірка наявності достатніх підстав для розгляду її в судовому засіданні; в) прийняття по кожній справі, яка підлягає розгляду по суті, усіх  необхідних організаційних заходів для своєчасного та повного судового розгляду; г) вирішення питання подальшого руху справи для призначення її до судового розгляду, - про зупинення провадження по справі; про повернення її прокуророві; про закриття справи; про повернення справи на додаткове розслідування. Вчені одностайні в тому, що в стадії попереднього розгляду справи суддею наперед не вирішується питання про винуватість особи у вчиненні злочину [45, с. 12; 175, с.12]. Це обумовлено тим, що на підставі вивчення лише письмових матеріалів досудового розслідування, коли безпосереднє сприйняття суддею доказів та їх перевірка недопустима, неправильно передчасно робити висновки про доведеність обвинувачення, форму вини обвинуваченого, перевагу одних доказів перед іншими тощо [45, с.30].

            Тривалий час існували певні особливості провадження в стадії попереднього розгляду в кримінальних справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми. Указ Президії  Верховної Ради СРСР від 31 серпня 1970 року "Про внесення доповнень та змін в Основи кримінального судочинства Союзу РСР та союзних республік" визначав, що всі справи про злочини неповнолітніх підлягають розглядові в розпорядчому засіданні суду, тобто розглядаються колегіально (суддею та двома народними засідателями) [280, с.11]. На думку законодавця, такий порядок провадження по цій категорії кримінальних справ повинен був сприяти ретельній перевірці  значного обсягу специфічних питань, забезпечував  додаткові процесуальні гарантії особам, які не досягли вісімнадцяти років, та був спрямований на підвищення  виховного впливу  процесу.

Частина 1 ст. 240 чинного КПК України визначає, що попередній розгляд по всіх категоріях справ, які надійшли до суду від прокурора, здійснюється суддею одноособово з обов¢язковою участю прокурора. До обо¢язків суду входить вирішення щодо кожного неповнолітнього обвинуваченого двох груп питань: а) тих, що стосуються перевірки матеріалів кримінальної справи (ст. 237 КПК України); б) тих, що підлягають вирішенню суддею у зв¢язку з підготовкою справи до судового розгляду (ст. 253 КПК України).

            Ознайомлення з нормами, що регламентують порядок провадження на стадії попереднього розгляду справи, свідчить, що КПК України не передбачає яких-небудь особливостей розгляду справ про злочини осіб, які не досягли вісімнадцяти років. Але всебічний аналіз питань, які вирішуються в цій стадії процесу по справах неповнолітніх, дає підстави зробити висновок, що багато з них мають певну специфіку. Це обумовлено необхідністю вирішувати додаткові завдання в межах єдиної форми судочинства, керуватися як загальними, так і спеціальними нормами з урахуванням особливостей особистості неповнолітнього та обставин кожної кримінальної справи [152, с.56]. Насамперед, цю специфіку можливо побачити при вирішенні питання про закриття кримінальної справи щодо неповнолітнього на стадії попереднього розгляду справи суддею. Окрім обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст.7, ст.71, 72, 8, 10, 111 КПК України, законодавець передбачає можливість на цій стадії процесу закрити кримінальну справу щодо неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості у разі, якщо його виправлення можливе без застосування покарання (ст. 248 КПК України). У цьому випадку підліток звільнюється від кримінальної вдповідальності і до нього застосовуються примусові заходи виховного характеру. Слід акцентувати увагу на тому, що лише при закритті кримінальної справи на підставі ст. 9 КПК України в стадії попереднього розгляду суддя може застосувати до особи заходи примусу, які хоч і не є кримінальним покаранням, але суттєво обмежують свободу його особистості. На думку автора, при нормативному регулюванні провадження в цій стадії процесу не зовсім чітко визначений механізм закриття кримінальної справи у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру. Із норм закону не зрозуміло, чи обов'язкова участь неповнолітнього правопорушника, його захисника та законного представника у справах, які закриваються згідно ст. 9 КПК України на стадії попереднього розгляду, які в них є права та обов'язки, тощо.

Аналіз норм КПК України свідчить про те, що законом у судових стадіях процесу  передбачено два порядки звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру шляхом закриття кримінальної справи  в залежності від того,  яким чином справа від прокурора потрапляє до суду. У першому випадку до суду надходить мотивована постанова слідчого, погоджена з прокурором для вирішення питання про можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України. До моменту спрямування постанови до суду неповнолітньому правопорушнику пред¢являється обвинувачення, а також всі матеріали справи. Обвинувальний висновок не скаладається. Прокурор, згідно ст.232¢ КПК України, одержавши від слідчого таку кримінальну справу, перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови і може дати письмову згоду з постановою слідчого і направити справу до суду. Суддя не проводить попереднього розгляду справи і, якщо він згоден з рішенням слідчого або прокурора, призначає справу до розгляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди - повертає прокурору мотивованою постановою (ч.2 ст.447 КПК України).1 У другому випадку справа про суспільно небезпечне діяння, вчинене неповнолітнім, із затвердженим або складеним новим обвинувальним висновком,  згідно ст. 232 КПК України, направляється прокурором або його заступником до суду, якому вона підсудна. Суд за результатами попереднього розгляду у своїй постанові може прийняти рішення про закриття кримінальної справи при наявності обставин, передбачених ч.1 ст.97 КК України. Таким чином, суд може закрити кримінальну справу щодо неповнолітнього в стадії попереднього розгляду і звільнити його від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру лише при наявності обвинувального висновку. Тому, слід уточнити положення ст. 248 КПК України, зазначивши у законі, що суд у цій стадії процесу може закрити справу  лише при наявності обставин, зазначених у ч.2 ст. 9 цього кодексу.

Дослідження матеріалів кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, показало, що судді практично не використовують надану їм законом можливість звільнення підлітків від кримінальної відповідальності на підставі ст. 9 КПК України у стадії попереднього розгляду справи. Вважаю, що це пов'язано, по-перше, з недостатньою врегульованістю цього питання законом, по-друге, в теорії кримінального процесу немає єдиної думки про можливість та доцільність закриття кримінальної справи з цієї підстави на цьому етапі кримінального судочинства. Одні вчені вважають, що в стадії судового розгляду питання про застосування примусових заходів виховного характеру повинно вирішуватися тільки у складних випадках, коли необхідно використати можливості судового розгляду для всебічного дослідження та перевірки обставин справи й особистості підсудного. У всіх інших випадках краще вирішувати це питання на стадії попереднього розгляду справи суддею [26, с. 78]. Інші науковці зазначають, що суд слід звільнити від повноваження закривати провадження по справі в цій стадії процесу зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Свою позицію вони аргументують тим, що при вирішенні цього питання судді необхідно виходити за рамки наданих йому повноважень і, по суті, вирішувати питання доведеності вини особи та питання відповідності фактичних даних обставинам справи поза межами судового слідства [96, с.14]. Існує думка, що в стадії попереднього розгляду можна закривати кримінальну справу на підставі ст. 9 КПК України тільки у разі наявності двох умов: якщо злочин дійсно вчинений  і якщо він є цілком очевидним, тобто не має ніяких сумнівів, що суспільно небезпечне діяня вчинила певна особа [151, с.61]. Вважаю, що у всякому разі, коли є підстави звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосування до нього примусових заходів виховного характеру на стадії поперднього розгляду справи суд повинен її закрити. На обгрунтування такої позиції слід навести наступні аргументи: