Проблема типології існує в криміналістиці як і в інших науках, що вивчають множини об'єктів: подібні та такі, що розрізняються. Для досягнення головної мети науки — пояснення явищ стосовно її предмета, вкрай необхідний упорядкований опис таких множин, їх типізація. Спираючись на ті чи інші підстави подібності чи розходження об'єктів, типологія надає можливість використання заздалегідь визначених класифікаційних основ (властивостей) об'єкта для встановлення його близькості (віддаленості) до визначеного типу (ідеального об'єкта). Саме тому в даному розділі розглядаються основні положення типізації стосовно проблеми слідчих ситуацій у криміналістичній методиці.

Типологія (від грецьк. τ?πος - відбиток, форма, зразок і λ?γος - слово, вчення): 1) метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленовування  системи об'єктів і їх групувань за допомогою узагальненої або ідеалізованої моделі, типу; 2) результат типологічного опису і зіставлення [280][154].

У сучасній зарубіжній словниковій літературі дається таке визначення типології: типологія (typology) — це наука або систематизована класифікація типів, що мають загальні характеристики або риси. (The study or systematic classification of types that have characteristics or traits in common) [312][155] .

У літературі використовуються спеціальні терміни, що характеризують різного роду логічні розподіли об'єктів: групування, класифікація, типізація, систематизація, таксономізація та ін. При цьому автори вкладають у ці терміни різний зміст [124, 101, 214][156].

Поняття типу, типізації, типології досліджуються в методологічній літературі, широке застосування одержали вони і в соціології [112, 78, 269][157]. Поняття типології в соціологічних дослідженнях визначається як метод пізнання, в основі якого лежить розподіл досліджуваної сукупності об'єктів на групи [304, 235][158], що мають певні властивості. Останній застосовують і в науках про комп'ютерні технології. Слід зазначити, що в літературі використовуються різні терміни для позначення процесу диференціації об'єктів: розмежування, поділ, впорядкування. Таким чином, типологію визначають як процес установлення (визначення) типового об'єкта в досліджуваній сукупності об'єктів, так і як результат процесу встановлення типів у вигляді упорядкованої системи типових об'єктів.

У даній роботі термін "типізація" використовується для позначення процесу розмежування, термін "типологія" — для позначення його результатів — системи типів.

Типізація і класифікація, на перший погляд, можуть сприйматися як рівнозначні процеси. Дійсно, типізація, як і класифікація слідчих ситуацій, здійснюється на основі загальних положень систематики, зокрема криміналістичної систематики. У цьому виявляється об'єднуючий початок цих процесів у криміналістиці. Розходження ж складається у науковій меті дослідження. У цьому зв'язку можна стверджувати, що класифікація часто своєю подальшою метою може мати типізацію.

Потребу в тому чи іншому упорядкуванні вихідного матеріалу мають багато наукових досліджень. Використання ідеї системності виявилося для цього одним з найбільш продуктивних наукових методів. Багато в чому завдяки його застосуванню в 60-70 рр. минулого сторіччя криміналістика вийшла на якісно новий рівень досліджень — до пояснення не тільки сукупностей фактів і подій, але і побудови їх типології. Таким же чином проходив розвиток і криміналістичної типології слідчих ситуацій, і виділення в її рамках типових ситуацій.

Класифікація визначених об'єктів, як відзначалося, відбувається на основі ознак, у результаті чого виділяються класи, групи, види. Однак це не є типізацією, що приводить до типології об'єктів. Типологія будується на основі встановлення значень якісних ознак об'єктів. Наприклад, при типізації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування у справах про службові посягання на майно як типологічні основи може бути взято встановлені в методиці розслідування значення певних ознак формування та стану слідчих ситуацій: характеристика особи злочинця, його службове становище і повноваження з розпорядження майном, вплив посади на вибір і застосування способу вчинення і приховування злочину та ін.

У науці встановлено певну послідовність операцій над множиною об'єктів, що типізуються. При здійсненні цього процесу виникають двоякого роду складнощі: 1) відсутність необхідної множини об'єктів для розподілу; 2) висока однорідність (близькість значень параметрів) об'єктів.

Пошук типів у рамках об'єктів, що типізуються, складають основний зміст типізації, що приводить до встановлення системи типів. Особливо це властиво складним об'єктам, якими є слідчі ситуації.

У науці розрізняють теоретичні й емпіричні процеси типізації і відповідно типології. Емпіричні і теоретичні типізації слідчих ситуацій, незважаючи на наявність спільної основної мети, можуть розрізнятися за суб'єктом, що проводить типізацію, об'єктом досліджуваного матеріалу (наприклад, вивчення може проводитися відносно даного регіону, тим часом як у наукових цілях досліджується більш широкий матеріал).

Джерелом вихідного матеріалу (об'єктів) емпіричної типізації є вивчення безпосередньо дослідником конкретних слідчих ситуацій, що склалися в процесі розслідування, або зафіксованих ним у процесі вивчення матеріалів кримінальних справ регіону, проведеного з метою узагальнення сформованої слідчої практики.

Теоретичні типології створюються відповідно до програм наукових досліджень на базі узагальнень практики, і як результат формулюються у виді наукових рекомендацій для практичної діяльності. Створення теоретичних і емпіричних типологій слідчих ситуацій — єдиний взаємозалежний процес.

У криміналістичній тактиці без такого роду типологій неможлива побудова систем тактичних прийомів різних слідчих дій [293][159], у методиці розслідування такі типології необхідні для подолання складних слідчих ситуацій, що виникають поза залежністю від виду слідчої дії або від стадії чи категорії кримінальної справи [11][160].

У методиках розслідування окремих видів злочинів типології слідчих ситуацій розробляються як їх структурний елемент.

Можна відмітити три прийоми виділення типових слідчих ситуацій.

У першому випадку враховується повторюваність ситуацій у слідчій практиці, тобто провадиться вибірка подібних ситуацій із сукупності за ознакою їхньої частоти.

Іншим чином встановлюються закономірності застосування комплексів і послідовності слідчих дій, тактичних прийомів і криміналістичних операцій для вирішення даних слідчих ситуацій. У визначеній послідовності виділяються "слабкі" і "сильні" закономірності слідчих ситуацій і засоби їх вирішення.

За третьою технологією типізації, на основі узагальнення, слідчі ситуації, подібні за певними ознаками, усереднюються і встановлюються як деякий тип.

Типова слідча ситуація характеризується наявністю найбільш специфічних видових рис, що конкретизують визначений клас чи групу слідчих ситуацій. На відміну від множин конкретних ситуацій, що підпадають під ознаки визначеної класифікаційної групи, типова ситуація є єдиною в рамках даного виду. Типова слідча ситуація в зазначеному змісті відображує особливості джерел і умов її формування та засобів і методів її вирішення під впливом специфіки виду злочину, елементів його криміналістичної характеристики, етапів розслідування, наприклад, типова слідча ситуація початкового періоду розслідування у справах про виявлення трупа з ознаками насильницької смерті і т.д. Конкретна слідча ситуація зіставляється з описаною в методиці розслідування типовою для того, щоб встановити ступінь її типовості або — атипичність, нестандартність.

Про атипічні ситуації писав Г.Н. Мудьюгін, зіставляючи їх з типовими: "у практиці все-таки трапляються випадки, коли вбивство зниклого було вчинено сторонньою йому особою, і особливо часті випадки зникнення людей, взагалі не викликаного вбивством. <…>У початковій стадії розслідування причина зникнення потерпілого звичайно невідома і нею може виявитися як типове для таких ситуацій вбивство близькими потерпілого, так і атипічне вбивство сторонніми особами, або нещасний випадок, або, нарешті, випадковий збіг обставин, що створює враження вбивства зниклої, але фактично живої особи" [220][161].

У зв'язку з цим виникло питання про атипічні слідчі ситуації як про явища, аналоги яких не описані в методиці розслідування даного виду злочину. Таким чином, у системі слідчих ситуацій виділяються: конкретні ситуації, що можуть бути типічними або атипічними, і типові ситуації (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Взаємозв'язок видів слідчих ситуацій

Однією з характеристик атипічних слідчих ситуацій є їх разовий, унікальний характер. Вони є такими, оскільки немає узагальненого досвіду практики їх вирішення, опису виходу з них. Виникнення унікальної ситуації при розслідуванні, власне кажучи, є початком процесу накопичення подібних слідчих ситуацій у слідчій практиці для того, щоб при можливому наступному науковому узагальненні та типізації практики включити її в типологію слідчих ситуацій у деякій методиці розслідування злочинів. Типовими такі ситуації можуть стати в результаті вивчення їх особливостей, засобів вирішення. У цьому можна виділити перехід кількісних змін (накопичення подібних ситуацій) у якісні — процес їх узагальнення, типізації і в остаточному підсумку формування нових типових ситуацій.

У зв'язку з цим Т.С. Волчецька відзначає, що "для ситуацій характерна також і повторюваність. Безумовно, сама ситуація у всіх своїх рисах індивідуальна. Повне повторення ситуації з усіма її рисами і особливостями — явище практично неможливе. Навіть при абсолютно повному повторенні стану всіх компонентів ситуації обов'язково зміниться її часовий фактор. Тобто мова тут йде про повторення основних, загальних рис ситуації, про виникнення однотипної ситуації на якісно новій базі та в іншій обстановці. Ця властивість ситуації є дуже істотною та значущою з урахуванням того, що минулі ситуації, вже знайомі суб'єкту по досвіду, фіксуються в його свідомості й істотно впливають на сприйняття їм нової однотипної ситуації. На такій основі суб'єкт неначе входить у нову ситуацію, одночасно перетворюючи її в відому ситуацію, і легко її вирішує" [63][162].

Саме на повторюваності ситуацій засновано ситуаційний підхід до розслідування злочинів, який використовується в розробці і застосуванні окремих криміналістичних методик.

Типова слідча ситуація може розглядатися в криміналістичній методиці як її науковий опис, отриманий у результаті дослідження репрезентативно оптимальної множини однорідних конкретних ситуацій, що складаються в розслідуванні певного виду злочину і типізованих на підставі заданих параметрів.

Типологія слідчих ситуацій являє собою систему типових слідчих ситуацій, і розглядається в криміналістичній методиці як науково розроблена і практично апробована модель, побудована на узагальненні оптимальної множини однорідних конкретних ситуацій.

У науковому аспекті типізація слідчих ситуацій є одним з етапів упорядкування знань про слідчі ситуації, побудови типології, визначення її місця в методиці розслідування окремих видів злочинів.