Мета типізації слідчих ситуацій у криміналістичній методиці — використання їх класифікації для створення і побудови типових моделей. При вирішенні даної задачі необхідно додержуватися правил типізації, що проходить два основних етапи. На першому етапі встановлюються сукупності однорідних об'єктів для визначення їх загальних ознак. Другий етап — це виділення однотипних об'єктів у сукупності.

Результати типізації слідчих ситуацій знаходять своє відображення насамперед у методиках розслідування окремих видів злочинів. Типові слідчі ситуації — їх структурна частина. Як показав аналіз робіт, присвячених методиці розслідування окремих видів злочинів, багато їх авторів спеціально виділяють типові (типічні)[163] слідчі ситуації, характерні для різних етапів розслідування. У роботах, де не виділяються типові слідчі ситуації, застосовуються терміни "обстановка", "випадки", "обставини" і т.п., виходячи з яких висвітлюється планування розслідування, висування слідчих версій і т.п.

У методиках розслідування злочинів виділені типові слідчі ситуації в ряді випадків не збігаються з загальними підставами класифікації ситуацій. Так, підставою розподілу конфліктних ситуацій при розслідуванні того чи іншого виду злочинів є міра (інтенсивність) міжсуб'єктних протиріч. Відповідно проведення класифікації на цій підставі приводить наприкінці до опису типових конфліктних ситуацій. Однак у ряді випадків типовим слідчим ситуаціям даються такі найменування, що збігаються або подібні до підстав класифікації. Звичайний семантичний аналіз зазначених у літературі типічних слідчих ситуацій, що складаються на різних етапах, приводить до формування основ виділення типових слідчих ситуацій. Подальший аналіз цих основ дозволяє установити типові слідчі ситуації, характерні для відповідного рівня спільності методик розслідування злочинів. Приклади такого аналізу наводяться далі в даному підрозділі при вивченні основ типізації слідчих ситуацій у окремих методиках розслідування злочинів проти особи, економічних, техногенних і інших злочинів.

Джерелами типових слідчих ситуацій є практика розслідування і розроблені в криміналістиці методики розслідування окремих видів злочинів. До структури кожної сучасної методики як один із обов'язкових її елементів входить система типових ситуацій стосовно різних етапів розслідування.

Для перевірки і підтвердження даного положення було проведене узагальнення матеріалів слідчої практики і низки методик розслідування окремих видів злочинів. Досліджувалися три основні групи злочинів і методик їх розслідування: окремі види злочинів проти особи, економічних злочинів і техногенних злочинів. Було також вивчено (для порівняльного аналізу) деякі методики розслідування і відповідні матеріали кримінальних справ інших видів злочинів.

Узагальнення провадилося за схемою: 1) вибірка з класифікацій відповідних методик розслідування; 2) виділення з них типових слідчих ситуацій; 3) аналіз типових слідчих ситуацій; 4) формулювання загальних рис слідчих ситуацій у методиках розслідування; 5) виділення основних особливостей типізації слідчих ситуацій у криміналістичній методиці. Результатом такого узагальнення стало виділення найбільш загальних рис, властивих типізованим слідчим ситуаціям, — особливостей їх типізації.

Вивчення матеріалів кримінальних справ засвідчило, що найбільш чітко слідчі ситуації окреслюються (типізуються) на стадіях, пов'язаних з:

1. етапом порушення кримінальної справи;
2. етапом розслідування, що передує пред'явленню обвинувачення;
3. етапом пред'явлення обвинувачення;
4. етапом, що наступає за пред'явленням обвинувачення;
5. етапом, що передує складанню обвинувального висновку.

Отримані результати узагальнення матеріалів кримінальних справ було вивчено і порівняно з відповідними описами слідчих ситуацій у криміналістичних методиках.

Варто враховувати, що розглянуті нижче методики створювалися для розслідування злочинів, які було описано в Кримінальному кодексі 1960 р.[164]

Дослідження типових ситуацій, що виникають у розслідуванні злочинів проти особи (життя, здоров'я, статевої свободи особи), виявило різні підходи до типізації слідчих ситуацій при вивченні даної групи злочинів, недоліки в спробі розробки типових слідчих ситуацій для всієї групи таких діянь.

На початковому етапі розслідування злочинів проти особи виділяються такі типові слідчі ситуації:

1. наявність матеріальних слідів, що вказують на ознаки злочину (виявлення трупу або його частин, слідів крові, знарядь вбивства, тілесних ушкоджень на тілі потерпілого і т.п.);
2. наявність інформації про вчинення злочину при відсутності слідів його вчинення (безвісне зникнення особи, повідомлення про зґвалтування потерпілої, котра не заявляла про злочин і т.д.). [266][165]

Окремо розглядаються слідчі ситуації при розслідуванні вбивств, з яких виділяються:

1 ситуація. Виявлено труп або його частини та інші явні ознаки злочину.

2 ситуація. Особа безвісно відсутня. Є обґрунтовані припущення, що її вбито.

Ситуації при розслідуванні вбивств, коли винного затримано на місці події або зібрана на місці події інформація (свідчення очевидців, залишені сліди) вказує на можливого злочинця:

1 ситуація. Підозрюваний визнає свою вину.

2 ситуація. Підозрюваний заперечує свою причетність до вчинення злочину або висуває мотиви, що виправдовують (наприклад, діяв у стані необхідної оборони) [266][166].

У ряді випадків виникнення типічних слідчих ситуацій зв'язується з приводами для порушення кримінальних справ про вбивства. Приводами для порушення кримінальної справи можуть бути: а) виявлення трупа з ознаками насильницької смерті; б) заяви очевидців вбивства, а також потерпілих з числа осіб, що залишилися в живих; в) зникнення особи за наявності обставин, що вказують на можливість його вбивства; г) з'явлення із зізнанням; д) безпосереднє виявлення органами дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину.

У ситуації виявлення трупа з явними ознаками насильницької смерті звичайно не виникає складностей у вирішенні питання про порушення кримінальної справи.

В інших ситуаціях питання може бути вирішене тільки після: 1) огляду місця виявлення трупа і 2) встановлення наявності ознак насильницької смерті.

У ситуації зникнення особи і припущення можливого вбивства враховуються такі ситуаційні ознаки: а) відсутність мотивів для раптового зникнення; б) виявлення підстав для підозри в зацікавленості визначених осіб у смерті зниклого; в) нездійснення зниклим дій, звичайно обов'язкових при добровільному вибутті з даної місцевості (наприклад, звільнення з роботи, зняття з обліку, розпродаж майна і т.п.); г) виявлення за місцем проживання особистих речей і документів, без яких зниклий не може обходитися в іншому місці; д) відомості про погрози з боку певних осіб на адресу зниклого або його висловлення про побоювання за своє життя; е) одержання родичами чи знайомими від імені зниклого листів, які написано не його почерком; ж) виявлення слідів і інших об'єктивних даних, що вказують на можливе вбивство зниклої особи [263][167].

Слідчі ситуації первинного етапу розслідування вбивств виділені в одній з методик розслідування даного виду діянь, представлено в такий спосіб:

1. виявлено труп відомої чи невідомої особи з ознаками насильницької смерті;
2. виявлено частини розчленованого трупа, інші відомості про подію відсутні;
3. є відомості про зникнення особи (про це надійшла заява або справа порушена за обставинами, встановленими органом дізнання, слідчим і ін.;
4. явка вбивці із зізнанням (незабаром чи через якийсь час після вбивства);
5. повідомлення про надходження до лікувальної установи потерпілих (при замаху на вбивство, спробі самогубства).

У практиці трапляються ситуації, коли на початку розслідування в результаті проведених слідчих дій і оперативно-розшукових заходів необхідні дані про злочинця не виявлено або намічені слідчим версії не підтверджуються.

Виділено також типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування:

1. обвинувачений цілком визнає вину;
2. визнає вину частково;
3. заперечує свою вину (для цього характерні такі ситуаційні ознаки, як заперечення поінформованості про потерпілого і його долю, знайомства з потерпілим, посилання на можливий нещасний випадок, самогубство потерпілого та ін.).

Відзначено, що ситуації, які складаються на наступному етапі розслідування, багато в чому залежать від позиції, зайнятої підозрюваним після пред'явлення йому обвинувачення [263][168].

Типічні слідчі ситуації, що складаються на момент порушення кримінальної справи, визначають багато в чому характер і зміст слідчих версій у справах даної категорії, серед таких ситуацій:

1. виявлення трупа з явними ознаками вбивства;
2. виявлення трупа з ознаками насильницької смерті при неясності її конкретної причини;
3. виявлення трупа без явних тілесних ушкоджень і за відсутності видимих факторів, що травмують, однак при обставинах, що можуть свідчити про насильницьку смерть;
4. зникнення людини за наявності даних, що дозволяють припустити його вбивство [164][169].

Слідчі ситуації наступного етапу розслідування визначаються такими ситуаційними факторами, як обставини розслідуваної події, зібрані докази, дані про особу підозрюваного і зайнята ним у справі позиція:

1. ситуації, коли підозрювані, як правило, не заперечують своєї вини - у справах про очевидні вбивства;
2. ситуації, коли підозрювані використовують конституційне право відмови від дачі свідчень, займають вичікувальну позицію - вбивства, вчинені за умов неочевидності;
3. ситуації заперечення своєї вини; висування фальшивого алібі; посилання на: інших осіб, які нібито вчинили вбивство, самогубство потерпілого, нещасний випадок; якщо вбивство "без трупа" - потерпілий ховається;
4. ситуації часткового визнання вини; зміни "зізнавальних" свідчень, заперечення обставин, обтяжують [164][170].

З метою вивчення слідчих ситуацій, що складаються в практиці розслідування, було проведене узагальнення матеріалів 60 складних кримінальних справ про вбивства, порушених у 1997—2000 р. З них порушено прокуратурою — 49, органами внутрішніх справ (з подальшою перекваліфікацією прокуратурою) — 11 стосовно 64 чоловіків і чотирьох жінок (з урахуванням співучасників).

Близько 82% ситуацій виявилися сприятливими для вирішення питання про порушення кримінальної справи за фактом виявлення трупа з ознаками насильницької смерті.

В інших випадках слідчі ситуації ускладнювалися з причини недостатності даних для порушення кримінальної справи про вбивство, у зв'язку з чим провадилися перевірочні дії: відібрання пояснень, витребування документів.

При недостатності підстав для порушення кримінальної справи (табл. 3.1.) про вбивство, вона порушувалася відповідно як нанесення тяжких тілесних ушкоджень — 20% або за злісне хуліганство — 1,6%. У подібних випадках при недостатності слідової інформації істотно ускладнювалася слідча ситуація, викликаючи необхідність проведення додаткових перевірочних дій і застосування оперативно-розшукових заходів.

Таблиця 3.1. Матеріали по справах про вбивства.

Види злочинів

По ст. КК 1960р.

По ст. КК 2001р.

Порушено