1. первинні дані про вчинений злочин отримано в результаті проведеної документальної перевірки співробітниками територіальної податкової адміністрації;
2. первинні дані про ухилення від сплати податків отримано в результаті вжитих заходів підрозділами податкової міліції;
3. інформацію про вчинене ухилення від сплати податків отримана в результаті спільних заходів податкової міліції і відділу документальних перевірок територіальної податкової адміністрації;
4. інформацію про вчинення злочинів розглянутої категорії отримано в результаті розслідування інших злочинів [203][193].

Таким чином, у методиках розслідування податкових злочинів як підстава для типізації слідчих ситуацій виділяється джерело одержання інформації слідчим: оперативно-розшукова діяльність, висновки КРУ, податкових служб, засобів масової інформації і т.п.

Було вивчено матеріали 67 кримінальних справ (табл. 3.3) про податкові злочини за період з 1996 по 2000 рр., серед яких 6 порушено органами внутрішніх справ, 37 — податковою міліцією, органами прокуратури — 14 випадків, службою безпеки в 7 і судом - у 3 випадках.

Таблиця 3.3. Розподіл матеріалів кримінальних справ в залежності від певної кваліфікації злочину

Види злочину

По ст. КК 1960р.

По ст. КК 2001р.

Порушено

Ухилення від сплати податків

148-2

212

57

Службова підробка при ухиленні від сплати податків

148-2 і 172

212 і 366

7

Підробка документів при ухиленні від сплати податків

148-2 і 194

212 і 358

1

Зловживання владою і службовим становищем при ухиленні від сплати податків

148-2 і 165

212 і 364

2

Відповідно до даних узагальнення, залишено попередню кваліфікацію в 98,5% випадків. За цією категорії злочинів справи порушено щодо керівників підприємств - 12, бухгалтерів - 12, керівника і бухгалтера в співучасті - 21, фізичних осіб, приватного підприємця - 10.

При узагальненні матеріалів досудового слідства були встановлені лише окремі ситуації з достатніми підставами для порушення кримінальної справи по фактом виявлених ознак податкових злочинів. У 65 випадках виявилося недостатньо підстав для порушення кримінальної справи, що ускладнювало ситуацію, у зв'язку з чим проводилися перевірочні дії: відібрання пояснень - 55 випадків, витребування документів - 65 випадків, одна ситуація, зв'язана з відмовою у порушенні кримінальної справи й одна — з об'єднанням справ.

При притягненні особи як обвинуваченого склалися слідчі ситуації, що характеризуються повним визнанням обвинуваченим своєї вини — 37, відмовою особи у визнанні вини — 13, частковим визнанням своєї вини — 12. Через те що в стадії пред'явлення обвинувачення не були зібрані необхідні докази, що підтверджують злочинну діяльність, ситуація відмови особи у визнанні вини (чи часткове її визнання) ускладнювалася необхідністю призначення додаткових ревізій і експертиз.

Слідчі ситуації, що складаються в процесі подальшого розслідування в зв'язку з необхідністю зміни або доповнення матеріалів справи, ускладнювалися: непідтвердженням розслідуваної події, інкримінованої обвинуваченому, в 2 випадках; встановленням обставин, що пом'якшують відповідальність - у 8; підтвердженням обставин, що обтяжують відповідальність — у 12 випадках; наявністю достатніх доказів, які вказують на вчинення обвинуваченим злочину, що не було інкриміновано йому раніше, — 3 випадки. Такі ситуації здебільшого вирішувалися шляхом проведення відповідних слідчих дій, що значно затягувало розслідування.

Для розслідування злочинів, пов'язаних із прихованням валютних цінностей (в КК України 1960 р. ст.80-1. В КК України 2001 р. склад цього злочину охоплюється ст.ст.207, 208), характерні наступні типові слідчі ситуації.

На етапі порушення кримінальної справи характерними є три типи ситуацій:

1. коли відомості про вчинений злочин отримано в результаті оперативно-розшукової діяльності;
2. коли первинні дані про вчинений злочин отримано в результаті перевірки, проведеної співробітниками органів, що здійснюють нагляд і контроль (прокуратура, податкова адміністрація, контрольно-ревізійна служба й ін.);
3. якщо інформацію про вчинений злочин отримано в результаті розслідування інших злочинів [84][194].

У розглянутій методиці розслідування приховання валютних цінностей (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті) як підстава для типізації виділене джерело одержання інформації про злочин.

Вивчення слідчих ситуацій, що складаються на практиці, проводилося шляхом узагальнення матеріалів кримінальних справ про ухилення від повернення виручки в іноземній валюті або у незаконному відкритті чи використанні за межами України валютних рахунків.

Усього було вивчено 11 матеріалів складних кримінальних справ, порушених у 1997-1999 рр. органами внутрішніх справ, прокуратурою, податковою міліцією і службою безпеки. Усі кримінальні справи було порушено відносно керівників відповідних підприємств.

В усіх зазначених випадках складалися ситуації, пов'язані з недостатністю підстав для порушення кримінальної справи за фактом ухилення від повернення виручки в іноземній валюті чи незаконного відкриття або використання за межами України валютних рахунків. Такі ситуації були вирішені шляхом відібрання пояснень і витребування документів у всіх вивчених випадках.

У стадії залучення особи як обвинуваченого складалися слідчі ситуації, що характеризуються в основному відмовою цієї особи у визнанні вини. Такі ситуації на практиці було вирішено шляхом перевірки зібраних доказів і одержання нової інформації в ході відповідних слідчих дій.

У процесі подальшого розслідування в зв'язку зі зміною або доповненням обвинувачення також складаються слідчі ситуації, що вимагають додаткового дослідження. За даною категорією справ виявлялися обставини, що обтяжують відповідальність обвинувачених. Дії слідчих у цих випадках були спрямовані на подолання конфліктних ситуацій.

Аналіз типових слідчих ситуацій, що складаються при розслідуванні розглянутої групи економічних злочинів, а також представлених у методиках їх розслідування, дозволяє виділити найбільш загальні особливості (підстави) для їх типізації: за джерелом виявлення ознак відповідного виду економічного злочину; за різними характеристиками особи злочинця (злочинців); за об'єктом (предметом) і способом посягання; за обсягом прояву і співвідношення елементів криміналістичної характеристики, що проявилися в економічних діяннях (зазначених вище й інших); за формами відображення слідів злочину; за зміною в залежності від етапу розслідування обсягу і характеру доказів.

Зазначені вище особливості знаходять своє відображення, як правило, у вихідних слідчих ситуаціях первинного етапу розслідування.

Для більш повного з'ясування особливостей типізації слідчих ситуацій проведено аналіз методик розслідування злочинів, вчинених під впливом техногенних факторів, що відрізняються від розглянутих насильницьких злочинів проти особи і економічних діянь вчиненням їх з необережності.

У групі техногенних злочинів розглядаються методики розслідування злочинів проти навколишнього середовища (екологічні злочини), порушень установлених законодавством вимог пожежної безпеки, злочинів проти безпеки виробництва (техніки безпеки), злочинів проти безпеки руху і експлуатації транспорту (шляхово-транспортні злочини).

Для методик розслідування злочинів проти навколишнього середовища (екологічних злочинів) характерні наступні типові слідчі ситуації.

На первинному етапі розслідування слідчі ситуації визначаються надходженням до правоохоронних органів відомостей про порушення правил охорони навколишнього середовища від:

1. відповідних служб екологічного контролю;
2. громадян;
3. організацій, установ і т.п. [181][195]

В іншій методиці вказується на залежність слідчої ситуації від фактору часу:

1. кримінальну справу порушено відразу ж після одержання повідомлення від окремих громадян, представників громадськості, різних організацій або установ, джерело забруднення відоме і сліди збереглися;
2. вихідна інформація та сама, що й у першому випадку, однак справу порушену через деякий час після події за фактом злочинного забруднення водойми або повітря, механізм забруднення неясний, сліди збережені частково, підприємство-забруднювач невідоме [164][196].

Таким чином, у методиках розслідування екологічних злочинів типізація слідчих ситуацій здійснюється за: джерелом і обсягом отриманої слідчим інформації; часом порушення кримінальної справи; зміною обсягу даних, які є в розпорядженні слідства і відносно підозрюваного (обвинуваченого) до діяння (визнає чи заперечує вину) на різних етапах розслідування.

Типовими для розслідування порушень установлених законодавством правил пожежної безпеки є ситуації, що приводяться.

Первинний етап:

1. є дані про подію злочину і спосіб його вчинення, особа злочинця невідома;
2. є дані про подію злочину, проте спосіб його вчинення й особа злочинця невідомі.

Наступний етап:

1. пожежа виникла внаслідок підпалу або порушення певною особою протипожежних правил;
2. з'ясовано обстановку і механізм розвитку пожежі після її виникнення, викликані нею шкідливі наслідки, але не встановлено обставини виникнення пожежі, її джерело, безпосередня причина, а також причетні до неї особи [181][197].

У методиці розслідування зазначеного виду злочинів типізація провадиться за ознаками: обсяг отриманої слідчим інформації; різні варіанти співвідношення даних про спосіб вчинення злочину й особи злочинця. Для наступних етапів розслідування враховується зміна обсягу даних, якими оперує слідчий (механізм виникнення і розвитку пожежі, його наслідки, встановлення (невстановлення) винних; відношення підозрюваного (обвинуваченого) до діяння (визнає або заперечує вину).

Для методики розслідування злочинів проти безпеки виробництва визначено наступні типові ситуації.

Первинний етап розслідування:

1. слідчий має у своєму розпорядженні матеріали спеціального розслідування нещасного випадку технічним інспектором;
2. слідчий має у своєму розпорядженні лише коротке повідомлення адміністрації підприємства (організації, установи) про нещасний випадок і отримані при перевірці цих повідомлень у стадії порушення кримінальної справи матеріали, що не дають чіткого уявлення про подію;
3. справу порушено за заявою потерпілого або його родичів і т.п.

Наступний етап: