Вбивство з обтяжуючими обставинами

93

ч.2 ст. 115

6

Вбивство без обтяжуючих обставин

94

ч.1 ст. 115

40

Нанесення тілесних ушкоджень, що спричинили смерть

ч.3. ст.101 (перекваліф. на ст. 94)

ч.1 ст. 115

12

Особливо злісне хуліганство, що спричинило настання смерті

ч.3. ст 206 (перекваліф. на п. "б" ст. 93 КК)

ч.4 ст. 296 (перекваліф. на п. 7. ч. 2. ст. 115)

2

У ряді випадків для слідчого, що прийняв справу до свого провадження, ситуація ускладнювалася в зв'язку зі скасуванням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а також у випадках об'єднання чи виділення матеріалів справ у окреме провадження.

У стадії залучення особи як обвинуваченого складалися слідчі ситуації, що характеризуються: повним визнанням обвинуваченим своєї вини (близько 48%), відмови особи у визнанні вини (10%), частковим визнанням обвинуваченим своєї вини (42%). Відмова особи у визнанні вини чи часткове її визнання істотно ускладнювали ситуацію. Складні ситуації формувалися й у випадку визнання вини обвинуваченим у вчинені менш тяжкого злочину.

Вивчено також слідчі ситуації, що складалися в ході подальшого розслідування в зв'язку зі зміною або доповненням обвинувачення, які можна охарактеризувати як складні. Так, ситуації непідтвердження певної події злочину, інкримінованого обвинуваченому (виявлено в 3,5% випадків), потребували додаткової перевірки слідчих версій, ситуації встановлення обставин, що пом'якшують його вину (26,6% справ), викликали необхідність додаткової перевірки дотримання принципу об'єктивності розслідування.

При розслідуванні виникали й інші складні ситуації, пов'язані зі з'ясуванням обставин, що обтяжують відповідальність (у 37% випадків); встановленням обставин, що викликали необхідність зміни оцінки форми співучасті обвинуваченого в злочині (3% випадків); наявністю достатніх доказів вчинення обвинуваченим злочину, який не було інкриміновано йому раніше (3%).

У методиці розслідування вбивств при відсутності трупа (в залежності від обставин зникнення особи) виділено такі типові слідчі ситуації:

1. потерпілий пішов з будинку і не повернувся;
2. потерпілий виїхав у відрядження (на заробіток) і не повернувся;
3. потерпілий пішов (поїхав) до родичів, друзів, знайомих і не повернувся;
4. потерпілий разом з іншими особами залишив місце перебування і не повернувся;
5. потерпілий зник на шляху слідування;
6. потерпілий виїхав з будинку, прибув за місцем призначення, але додому не повернувся;
7. потерпілий — дитина — вийшла в двір і не повернулася [45][171].

Для розслідування вбивств, вчинених у процесі протистояння злочинних угруповань, характерні такі типові слідчі ситуації:

1. виявлення трупа в місті чи в близькому пригороді, як правило в легковому автомобілі або біля нього; трупа з ознаками насильницької смерті (у результаті застосування вогнепальної зброї чи вибухових пристроїв) або при установленні факту замаху на життя (у переважній більшості);
2. при надходженні потерпілого до лікарні, швидкої допомоги з вогнепальними пораненнями (у тому числі і при відсутності даних про місце події);
3. при наявності заяв очевидців про вчинене вбивство;
4. зникнення особи, коли слідство має у своєму розпорядженні реальні дані про можливе вбивство зниклого безвісти [44][172].

При розслідуванні зґвалтувань виділяються наступні типові ситуації.

Первинний етап розслідування ситуаційно обумовлюється тим, відомий чи невідомий потерпілій ґвалтівник:

1. потерпілій відомий ґвалтівник (зустрічалася з ним, знає в обличчя);
2. потерпілій невідомий ґвалтівник, але вона запам'ятала його зовнішність і зможе пізнати;
3. потерпілій невідомий ґвалтівник і вона в результаті раптовості нападу чи вжитих заходів маскування не запам'ятала його і впізнати не може;
4. при зґвалтуванні групою осіб потерпіла одного з учасників знає, а інших ні;
5. один з учасників зґвалтування, вчиненого групою осіб, залишившись наодинці з потерпілою, відмовився від вчинення злочину, виявив почуття жалості, намагався допомогти;
6. потерпіла добровільно погодилася на статеві стосунки з конкретною особою, а він, скориставшись цим, завів її в місце, де їх чекала група осіб, що взяли участь у груповому зґвалтуванні [181][173] .

Наступний етап розслідування:

1. обвинувачений визнає свою вину і факт статевих зносин з потерпілою, але заперечує його насильницький характер;
2. обвинувачений визнає знайомство із потерпілою, посилається на наявність між ними інтимних відносин і заявляє, що половий акт із нею був добровільним;
3. обвинувачений заперечує зустріч з потерпілою, посилається на алібі [181][174].

В окремих методиках слідчі ситуації пов'язуються з територіальними і тимчасовими ознаками, маскуванням злочину, що враховуються в ході розслідування: у сільській місцевості; у місті; у нічний час; у денний час. Враховується, вживав чи ні злочинець заходів з приховання зовнішності.

Наступні ситуації характеризуються тим, що: потерпіла отримала серйозні ушкодження і знаходиться у важкому стані; потерпіла малолітня; зґвалтування пов'язане з вбивством, коли труп виявлено не відразу після вчинення злочину [250][175]. Очевидно, що описані в методиках слідчі ситуації вимагають певної систематизації.

Однією з основ класифікації ситуацій, характерних для розслідування зґвалтування, є факт знайомства потерпілої з ґвалтівником:

1. наявна заява або виявлено ознаки зґвалтування невідомою для потерпілої особою;
2. наявна заява про зґвалтування потерпілої знайомою їй особою (різновид: орган розслідування має достовірну інформацію про підозрюваного, невідомого потерпілій) [266][176].

У ході дослідження було вивчено кримінальні справи, розслідувані в 1994 — 1998 р.р. разом з інтерв'юванням слідчих, що проводили розслідування. З числа вивчених матеріалів було виділено вісім кримінальних справ, що представляли складність у розслідуванні. Складність слідчих ситуацій визначалася дефіцитом доказової інформації, її суперечливістю.

В усіх випадках складалися ситуації, коли необхідно було провести перевірочні дії: відібрання пояснень, витребування документів.

У стадії залучення особи як обвинуваченого складалися ситуації, що характеризуються невизнанням своєї вини затриманим або частковим визнанням обвинуваченим своєї вини у формі пособництва або у вчиненні іншого злочину (хуліганство й ін.). Відмова особи визнати свою вину або часткове її визнання істотно ускладнювали слідчу ситуацію. Слід зазначити, що в таких випадках складалися конфліктні слідчі ситуації, типові для даного виду розслідування: зміна свідчень під впливом залякування, підкупу потерпілої зацікавленими в результаті справи особами.

Інтерес викликають також ситуації, що складалися в процесі подальшого розслідування в зв'язку зі зміною або доповненням обвинувачення, наприклад, ситуації непідтвердження певних обставин, що були інкриміновані обвинуваченому на початку розслідування. Ускладнення ситуації викликало встановлення обставин, що змінюють кваліфікацію діяння (замах, завершений злочин, повторний злочин), необхідність зміни оцінки форми співучасті обвинуваченого в злочині.

При розслідуванні заподіяння тілесних ушкоджень типові слідчі ситуації характеризуються:

1. надходженням інформації про поранення потерпілого, виявленого на місці події чи доставленого до медичної установи;
2. відомостями про факт заподіяння тілесних ушкоджень; є інформація про характер події і можливого злочинця (в гуртожитку, комунальній квартири, компанії, затримка підозрюваних на місці події).

Особливу складність являють собою ситуації, в яких кожна з протилежних сторін при конфлікті заперечує свою вину (наприклад, потерпілий був спричинив бійку) [266][177].

У приведених методиках розслідування зґвалтувань і заподіяння тілесних ушкоджень типовість слідчих ситуацій характеризується в основному не в залежності від джерела одержання вихідної інформації, а за її повнотою і характером. У ряді випадків джерело інформації розглядається як структурний елемент слідчої ситуації, що визначає стан розслідування. Варто виділити ситуації первинного етапу, в яких зібраних даних виявляється недостатньо для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Крім того, на наступному етапі розслідування особливості ситуацій виявляються в залежності від ступеня підтвердження первинних слідчих версій. У несприятливих випадках це вимагає висування нових версій у зв'язку з вирішенням складних слідчих ситуацій, що викликано недоліками розслідування.

У такий спосіб основні риси типових слідчих ситуацій у розглянутих методиках злочинів можна простежити за:

1. слідовою картиною на місці події (наявність (відсутність) потерпілого (трупа, частин розчленованого тіла, живої особи з тілесними ушкодженнями), знаряддя злочину, слідів злочину, що відбилися (у зовнішньому середовищі, на тілі потерпілого і т. ін.));
2. місцем і часом утворення або виявлення слідів злочину (сліди, виявлені в багатолюдному місці, "гарячі" сліди, "старі" сліди і т.д.);
3. наявністю інформації про злочин (заяви потерпілих, їх родичів, очевидців, з'явлення із зізнанням тощо);
4. наявністю (відсутністю) відомостей про особу потерпілого (особа відома, виявлено особисті предмети і т. ін.);
5. відсутністю (наявністю) підозрюваного (обвинуваченого) (затриманий на місці вчинення злочину, сховався, відомий слідству, може бути впізнаний очевидцями); дані про винуватість: заперечує, підтверджує, самообмова і т.п.;
6. позицією обвинуваченого на наступних етапах розслідування;
7. ставленням злочинця до потерпілого (наявність (відсутність) будь-яких зв'язків, знайомства, характер відносин і т. ін.);
8. співвідношенням і повнотою елементів криміналістичної характеристики, що проявилися в злочинному діянні даного виду злочину (особа злочинця — спосіб злочину — обстановка злочину — знаряддя злочину — сліди злочину — потерпілий).

На основі аналізу матеріалів кримінальних справ і застосовуваних методик розслідування злочинів проти особи можна виділити об'єктивні і суб'єктивні фактори, що впливають на формування типових слідчих ситуацій.

До числа основних факторів об'єктивного характеру (соціально-правового й організаційного) відносяться: 1) місце, період (час), умови розслідування злочину; 2) ступінь повноти й об'єктивності інформації про злочин, надійність її джерел; 3) соціально-економічна, криміногенна, службово-психологічна обстановка розслідування; 4) рівень і повнота розробки наукових рекомендацій в області розслідування; 5) рівень і повнота розробки нормативно-правового регулювання порушених відносин; 6) організаційна і матеріально-технічна забезпеченість розслідування.

Фактори суб'єктивного (соціально-психологічного) характеру, що формують слідчу ситуацію і впливають на неї, включають особисті, професійні, службові та інші якості осіб, що здійснюють розслідування, суб'єктів кримінального процесу, інших осіб, пов'язаних із розслідуванням.