1. розбіжності у вихідному матеріалі можна пояснити специфікою регіонів, у яких були зібрані дані про розслідування злочинів (різниця кримінальної обстановки і відповідно способів злочинів приводять до формування різних слідів злочинної діяльності і відповідно до неоднакової оцінки вихідного інформаційного матеріалу, що призводить до виділення первинних і відповідно наступних слідчих ситуацій, що розрізняються;
2. різні методики збору й обробки інформації можуть істотно змінити картину результатів дослідження: пропущені спостереження, надлишкові відомості (включення в спостереження суміжних складів злочину, накопичення відомостей, що не мають відношення до дослідження), неточність у доборі емпіричного матеріалу можуть привести до розбіжностей в описі типових слідчих ситуацій;
3. різна методологія збору і обробки інформації обумовлюється великим обсягом інструментарію соціологічних засобів збору (різних видів анкетування і спостереження) і обробки (якісної і кількісної) інформації, а також складністю повторного збору інформації за таких самих умов для верифікації[203] експерименту, що обумовлює одноразовість (індивідуальність) результатів дослідження;
4. розбіжність в наукових підходах випливає з мети дослідження: а) виділення типових слідчих ситуацій — кінцева мета дослідження; б) виділені типові слідчі ситуації — побічний продукт дослідження; в) розгляд слідчої ситуації як категорії, що відноситься до криміналістичної тактики або як загальної категорії, що відноситься і до криміналістичної тактики і до криміналістичної методики.

На основі узагальнення наведених вище особливостей типізації слідчих ситуацій з урахуванням специфіки розслідування відповідних видів злочинів можна виділити загальні підстави для типізації таких ситуацій у криміналістичній методиці, що мають значення як для всього розслідування, так і для відповідних його етапів:

1. джерело одержання інформації про злочин;
2. затримання особи (на місці вчинення злочину, по гарячих слідах, у результаті розшуку);
3. часовий інтервал, що пройшов з моменту вчинення злочину до виявлення його ознак (порушення кримінальної справи);
4. повнота інформації про предмет злочинного посягання;
5. обсяг і зміст даних, що виявилися підставою для порушення кримінальної справи і розгортання розслідування;
6. місце і час вчинення злочину;
7. дані про особу злочинця, відомості про його ставлення до події злочину, характер його позиції (наявність заяв, клопотань, протидія слідству і т. ін.));
8. характеристика суб'єктів кримінального процесу (свідків, потерпілих і ін.);
9. характер, повнота і форми прояву даних, що є в криміналістичній характеристиці злочину, їх співвідношення в процесі конкретного розслідування (факт злочину встановлений за відсутності злочинця; відомий спосіб, але невідомий злочинець; є підозрюваний, але не ясний механізм (технологія) злочину; відомий передбачуваний злочинець, але відсутні обставини, що підтверджують його вину);
10. зміни в процесі розслідування (процесуального статусу особи, що вчинила протиправне діяння та ін.);
11. зміна обсягу інформації про вчинений злочин, що підтверджує вину: відсутність або недостатність доказів вчинення злочину, його епізодів; висунуті слідчим версії підтверджуються (не підтверджуються).