1. відмови обвинуваченого від ознайомлення з матеріалами справи;
2. відсутності будь-яких клопотань після ознайомлення з матеріалами справи з боку обвинуваченого і захисників;
3. клопотання обвинувачених і їх захисників у результаті ознайомлення з усіма матеріалами справи [218][188].

При розслідуванні привласнень і розтрат у кондитерській промисловості на первинному етапі складаються типові слідчі ситуації, характер яких визначається видом виробництва і способом злочинної діяльності матеріально відповідальних і посадових осіб. У найбільш узагальненому вигляді слідчі ситуації сформульовано в такий спосіб:

1. затримання на гарячому матеріально відповідальної особи, що викрала сировину чи готову продукцію. У цих випадках слідча ситуація складається із сукупності даних: факт затримки, результати огляду викраденої продукції і супровідних документів на вивіз продукції з підприємства;
2. виявлення в ході ревізії нестачі сировини чи готової продукції. Слідчу ситуацію в цих випадках характеризують наступні дані: результати ревізії свідчать про нестачу; працівники підприємства прямо вказують на особу, що вчинила привласнення або розтрату матеріальних цінностей;
3. виявлення неврахованої сировини і готової продукції на складах або підприємствах збуту, дані ревізії про причини і джерела утворення надлишків, свідчення матеріально відповідальних осіб про форми створення надлишків і їх збуту;
4. виявлення недоброякісної продукції (результати аналізів, рекламації), свідчення осіб про порушення технологічного режиму, факти виявлення "зекономленої" сировини [242][189] .

Основні аспекти розслідування привласнення коштів у будівельних організаціях характеризуються існуванням двох видів вихідних слідчих ситуацій:

1. установлено факт створення резервів і вилучення коштів, їх неналежних одержувачів при відсутності відомостей про організатора грошових виплат і передачу йому частини викраденого;
2. наявна посадова особа, обґрунтовано підозрювана у вилученні і привласненні державних коштів при відсутності джерела їх одержання (конкретний об'єкт будівництва), і механізм злочину [281][190].

Становить інтерес розслідування злочинів у сфері майнових відносин, зокрема, корисливих злочинів, вчинених у науково-дослідних і проектних організаціях. У методиці розслідування таких злочинів, як і в розглянутих вище, вказується, що в стадії порушення кримінальних справ слідові "картини", що виникають, можна звести до двох типових ситуацій:

1. кримінальну справу порушують за матеріалами відомчих ревізій, інвентаризації, перевірок, а також за повідомленнями в пресі, за заявами громадян;
2. кримінальну справу порушують на основі матеріалів, отриманих у результаті проведення оперативно-розшукових заходів [125][191].

Очевидно, що у даній сфері типові слідчі ситуації розглядаються аналогічно розслідуванню інших економічних злочинів.

Типізація слідчих ситуацій у групі методик розслідування різних видів привласнення і розтрати характеризується наступними особливостями:

1. виявлення ознак злочину (нестача, надлишок) у результаті ревізії, внутрішньовідомчої перевірки, оперативно-розшукової діяльності, заяви матеріально відповідальної особи, працівників охорони та інших осіб, у результаті розслідування іншого злочину, затримання на гарячому;
2. суб'єктний склад розкрадачів, доведеність їх вини, визнання вини, кількість і склад співучасників, організованість, розподіл ролей, поінформованість про наявність відомостей в правоохоронних органів, спроби сховатися;
3. різне співвідношення і повнота ознак складу злочину, що проявилися, їх відповідність елементам криміналістичної характеристики певного виду злочину (наявність (відсутність) ознак розкрадання — наявність (відсутність) підозрюваних — наявність (відсутність) причинно-наслідкових зв'язків).
4. предмет посягання;
5. спосіб вчинення злочину (вид способу, установлення способу);
6. форми відображення ознак злочину (матеріальні сліди — різні види підробки документів, невраховані, недоброякісні, безхазяйні товарно-матеріальні цінності; ідеальні сліди);
7. обсяг і характер наявних у справі доказів вчинення злочину, його епізодів;
8. ступінь установлення: факту злочину в залежності від етапу розслідування, причетності осіб, співвідношення доказів, що викривають і таких, що виправдують.

При вивченні практики розслідування даного виду злочинів було проаналізовано матеріали 175 кримінальних справ про привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем за період: 1998-2000 рр. (табл. 3.2.).

Таблиця 3.2. Розподіл матеріалів кримінальних справ в залежності від певної кваліфікації злочину

Види злочинів

Порушено

по ст. КК 1960 р.

по ст. КК 2001 р.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

84

191

127

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, сполучене зі службовою підробкою

84 і 172

191 і 366

48

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, сполучене з підробкою документів,

84 і 194

191 і 358

5

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, сполучене зі зловживанням владою і службовим становищем (реальна сукупність злочинів)

84 і 165

191 і 364

5

Відповідно до даних узагальнення, залишена первинна кваліфікація в 89% випадків, перекваліфіковано - 11% справ. За цією категорією злочинів справи порушено відносно однієї особи - 78%, групи осіб - 22%.

27% вивчених ситуацій визначено як сприятливі для рішення питання про порушення кримінальної справи за фактом виявлення ознак привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

У 73% випадків виявилося недостатньо основ для порушення кримінальної справи про посадові розкрадання, у зв'язку з чим проводилися перевірочні дії: відібрання пояснень - у всіх випадках, витребування документів - 56% ситуацій.

За цією категорією справ у 48 випадках на первинному етапі привласнення кваліфіковано за сукупністю з посадовою підробкою, що в подальшому призводило до ускладнень у розслідуванні, пов'язаних з необхідністю призначення додаткових почеркознавчих і техніко-криміналістичних експертиз документів, а це, у свою чергу, призводило до порушення термінів досудового слідства та в цілому до ускладнення слідчих ситуацій.

Було встановлено ситуації скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і ситуації об'єднання або виділення справ.

Зазначені обставини ускладнювали слідчі ситуації, що вимагало уточнення планів розслідування на відповідному його етапі.

При притягненні особи як обвинуваченого складалися слідчі ситуації, що характеризуються як повним визнанням обвинуваченим своєї вини — 82% так і відмовою особи у визнанні вини — 12% або частковим визнанням своєї вини — 6%. Відмова особи у визнанні вини або часткове її визнання також ускладнювали ситуацію. Конфліктні ситуації складалися також тоді, коли особа визнавала себе винною тільки в менш тяжкому злочині (службова підробка).

Протягом подальшого розслідування в зв'язку зі зміною або доповненням обвинувачення складалися такі слідчі ситуації: непідтвердження певної події злочину, що інкримінувався обвинуваченому (виявлено лише в окремих випадках); встановлення обставин, що пом'якшують відповідальність (у більшості випадків); ситуація недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочинів з числа поставлених йому в вину за постановою, винесеною раніше, також викликала значні складності. Такі ситуації здебільшого вирішувалися шляхом проведення відповідних слідчих дій.

Складні ситуації створювалися і при виявленні обставин, що обтяжують відповідальність; встановленні обставин, що змінюють оцінку і кваліфікацію діяння (замах, завершений злочин, повторний злочин, злочин, що продовжується). Це викликало необхідність зміни оцінки форми співучасті обвинуваченого у злочині. У ряді ситуацій встановлено обставини, що дають підстави для закінчення кримінальної справи за реабілітуючими підставами. Наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення обвинуваченим злочину, що не був інкримінований йому раніше, значно ускладнило ситуацію в 15 випадках. Вирішення ситуацій такого характеру (ситуацій дефіциту інформації) вимагало проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, призначення додаткових судових експертиз.

Аналогічно приведеному вище порівняльному аналізу матеріалів узагальнення кримінальних справ і застосовуваних методик розслідування насильницьких злочинів проти особи, було вивчено провадження у справах про відповідні види привласнень і розтрат і виділені об'єктивні і суб'єктивні фактори, що впливають на формування типових слідчих ситуацій.

Серед факторів об'єктивного характеру на стадії порушення кримінальної справи було встановлено умови виявлення злочину і джерело надходження інформації про злочин.

На первинному етапі розслідування (до пред'явлення обвинувачення) значну роль грали ступінь повноти й об'єктивності інформації про злочин; рівень і повнота розробленості наукових рекомендацій і нормативно-правового регулювання порушених відносин; організаційна і матеріально-технічна забезпеченість слідства — як об'єктивні фактори.

Також виявлено вплив факторів суб'єктивного характеру: особисті, професійні, службові та інші якості осіб, що провадять слідство, інших суб'єктів карного процесу, осіб, пов'язаних із слідством та ін.

На етапі пред'явлення обвинувачення у якості об'єктивних факторів відзначено як ступінь повноти й об'єктивності інформації про злочин, надійність її джерел так і службово-психологічна обстановка розслідування і вже приведені вище фактори суб'єктивного характеру.

На етапі, що настає за пред'явленням обвинувачення, суб'єктивні фактори також призводили до виникнення конфліктних ситуацій. З числа об'єктивних факторів важливу роль продовжували грати повнота й об'єктивність інформації, що підтверджувала пред'явлене обвинувачення.

У методиці розслідування податкових злочинів виділяються такі типові слідчі ситуації:

1. одержання вихідної інформації про податковий злочин оперативно-розшуковим шляхом — у результаті оперативно-розшукових заходів гласного і негласного характеру;
2. одержання вихідної інформації про податковий злочин з відкритих і офіційних джерел (наприклад, засобів масової інформації, актів КРУ, довідок і висновків аудиторських служб, документів податкових інспекцій) [164][192].

Узагальнення і аналіз кримінальних справ про ухилення від сплати податків в Україні свідчить, що на момент порушення кримінальної справи характерними є наступні типові ситуації: