Розвиток науки неможливий без постійного удосконалення її понятійного та категорійного апарату. Виходячи з положень загальної теорії права, досліджувати питання удосконалення адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки, провести їх аналіз системно, глибоко та всебічно можна, тільки звернувшись до проблеми механізму адміністративно-правового регулювання.

Зазначимо, що в теорії адміністративного права інтерес до складових адміністративно-правового механізму детерміновано необхідністю більш чіткого їхнього визначення, з'ясування їхньої сутності та ролі, доцільності відношення складової до цілого. Відповідно до цього, розглянемо різні думки щодо конструкції механізму адміністративно-правового регулювання в теорії адміністративного права, тобто його складових: норми адміністративного права, адміністративно-правові відносини, акти тлумачення норм адміністративного права, акти реалізації адміністративно-правових норм і відносин [260, с. 34; 261, с. 8].

Термін "механізм правового регулювання" в юридичну літературу запровадив та розкрив його зміст радянський науковець С.С. Алексєєв. Він визначає його як систему правових засобів, за допомогою яких забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини, і відносить до його елементів юридичні норми, правові відносини, акти реалізації суб'єктивних юридичних прав та обов'язків, акти застосування права, а також деякі додаткові елементи - індивідуальні акти, правоположення практики [262, с. 35]. Інший радянський адміністративіст А.М. Вітренко, пропонував характеризувати механізм адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, як норми права різного призначення, акти застосування права і діяльність організацій та посадових осіб щодо втілення їх у життя [263, с. 42]. На думку фахівців А.В. Малька та К.В. Шундікова, правовий механізм - це чисто інструментальна субстанція, особливий набір (як правило, досить великий) кількох правових інструментів [264, с. 46].

В юридичній літературі звертається увага на те, що категорія механізму адміністративно-правового регулювання є досить місткою і багатогранною, такою, яка допускає різні підходи і дозволяє розглядати її в різних аспектах. Тобто дослідження питання про механізм адміністративно-правового регулювання є системним поняттям, яке включає всі правові явища, які справляють певний регулюючий вплив на суспільні відносини.

За аналогією з поняттям, яке використав у своєму дослідженні С.С. Засунько [265, с. 89], механізм адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки - це комплекс спеціальних заходів, засобів і способів, що мають юридичний зміст і націлені на регулювання механізму управління щодо набуття, здійснення та захисту прав на промислові зразки.

Головне ж, у чому виявляється зміст механізму адміністративно-правового регулювання, - це переведення правових приписів у впорядкованість суспільних відносин. Зазначений механізм включає три головні стадії.

Перша - найважливіша стадія механізму правового регулювання, пов'язана з правовою регламентацією відносин у сфері охорони прав на промислові зразки, що потребують упорядкування. Це етап, на якому проходить розробка, формулювання юридичних норм як загальнообов'язкових правил поведінки, визначається правове положення суб'єктів права.

На другій стадії на підставі норм права та за наявності юридичних фактів виникають суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин. Тобто, загальні приписи правових норм трансформуються в конкретну модель поведінки конкретних суб'єктів.

Третя стадія - реалізація суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. На цьому етапі правове регулювання досягає своєї цілі - дозволяє фактично використати права та виконати обов'язки. Ця стадія включається до механізму правового регулювання при наявності перешкод до задоволення законних інтересів суб'єктів, коли вищезазначені стадії доповнюються стадією застосування охоронних норм права.

Характер зв'язків держави і механізму правового регулювання обумовлений нерозривним зв'язком між державою і правом. Саме держава як апарат політичної влади здійснює через свої органи правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність. Тому діяльність державних органів є необхідною умовою функціонування механізму правового регулювання суспільних відносин.

У теорії права існує декілька суттєвих основ визначення підзаконної діяльності, і якщо їх перекласти в русло нашого дослідження, то серед них можна сформулювати наступні:

1) підзаконна діяльність у сфері охорони прав на промислові зразки здійснюється відповідно до законів України, при якій акти адміністративно-правового регулювання видаються на основі законів;

2) самостійність діяльності органів у сфері охорони прав на промислові зразки повинна відбуватися у відповідності реалізації вимог закону, що її регламентує;

3) здійснення повноважень щодо реалізації норм щодо набуття і здійснення прав на промислові зразки повинно здійснюватися у встановлених межах законодавчих обмежень і заборон.

При цьому, необхідність тлумачення норм адміністративного права обумовлена також особливостями зовнішнього оформлення норм права, їх мовно-логічною і юридичною формою. Оскільки нормативно-правові акти у сфері охорони прав на промислові зразки у відповідному стилі, то з'ясування їх змісту потребує іноді великих зусиль від суб'єктів правозастосування, знання правової, літературної і спеціальної термінології у зазначеній сфері. Особливо такими знаннями повинні володіти керівний склад всієї вертикалі органів виконавчої влади. Ці знання потрібні для того, щоб, по-перше, правильно розуміти закони у сфері охорони прав на промислові зразки; по-друге, створювати підзаконні акти, тобто механізми реалізації законів.

Отже, необхідність тлумачення норм права обумовлена тим, що норми права взаємопов'язані. Це означає, що норми права діють не ізольовано одна від одної, а в певній системі. В процесі тлумачення нормативно-правових актів встановлюється значення нормативних приписів, основна мета, ціль і соціальна направленість, місце в системі правового регулювання.

Адже тлумачення права служить правильному, точному і однозначному розумінню і застосуванню нормативно-правових актів, що в свою чергу впливає на стан законності і правопорядку. Тлумачення не повинно вносити поправок у діючі нормативно-правові акти.

При цьому, встановлені адміністративно-правові норми виконують свої функції тільки у тому разі, якщо вони реалізуються. Реалізація норм означає практичне використання правил поведінки, що містяться в них, з метою адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки, тобто втілення у життя волевиявлення, яке вони містять.

Відомо кілька підходів до питання про реально існуючу кількість способів реалізації адміністративно-правових норм. Найчастіше виділяють чотири способи: виконання, використання, додержання, застосування [266, с. 76; 267, с.33]. Рідше виділяють тільки два способи: застосування і виконання, а використання і додержання розглядаються як форми виконання [268, с. 73]. Однак академічний курс адміністративного права під редакцією професора В.Б. Авер'янова, пропонує виділити три самостійні форми реалізації адміністративно-правових норм, а саме:

• виконання норм;
• використання норм;
• застосування норм [46, с. 168].

Процес реалізації адміністративно-правових норм, а також відносин нині далекий від ідеального. Такий його стан є характерним наслідком кризової ситуації у державі. У механізмі адміністративно-правового регулювання ця ситуація проявляється у недієздатності багатьох адміністративно-правових норм, великій кількості правопорушень адміністративного характеру.

Провідну роль в ефективному функціонуванні адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки відіграє право. Зовнішній вираз право знаходить у законодавстві - отже, реформування останнього є першим кроком для досягнення результатів в сфері забезпечення виключних майнових прав на промислові зразки.

Вдосконалення законодавства повинно здійснюватись відповідно до норм Конституції України і провадитись у таких напрямках, як:

- розробка концепції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності;

- розробка правових засад зовнішньої і внутрішньої політики щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності;

- трансформація правової системи у відповідності до вимог ринкової економіки та міжнародних правових норм;

- запровадження попередньої експертизи законопроектів;

- стимулювання творчої ініціативи населення;

- розробка засад протидії недобросовісній конкуренції, антимонопольної, регіональної економічної та податкової політики;

- розробка державної програми створення спеціальних (вільних) економічних зон;

- упорядкування діяльності органів виконавчої влади на регіональному та місцевому рівнях.

Необхідно розробити таку структуру законодавства, яка б містила не лише закони, а й підзаконні нормативні акти, відзначалася логічною послідовністю прийняття таких актів, системною їх узгодженістю. Йдеться про їх узгодженість не лише в рамках певної галузі законодавства, а й законодавства у цілому - адже відносини у сфері охорони прав на промислові зразки потребують комплексного впливу на них з боку норм різних галузей права і законодавства (конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, господарського, кримінального та ін.).

Так, законодавчо необхідно визначити:

- виключний перелік об'єктів, які охороняються як промислові зразки;

- умови набуття прав на незареєстровані промислові зразки;

- процедуру отримання патенту на промисловий зразок та зміст виключних майнових прав власника такого патенту;

- правила надання ліцензій (виключних та невиключних) на використання промислового зразки;

- посвідчення ліцензійних договорів;

- способи захисту прав на промисловий зразок як в адміністративному порядку та і в юрисдикційному.

- прозорі правила захисту прав на промислові зразки в адміністративному та юрисдикційному порядку.

Суттєвим недоліком існуючої системи адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки є те, що фактично не існує комплексного підходу до процесів інформаційного забезпечення експертизи, забезпечення правового захисту, економічної оцінки вартості та використання прав на промислові зразки. Як наслідок цього - стратегічні цілі, завдання та пріоритети спрямовані переважно на вирішення окремих аспектів. Адміністративно-правове регулювання прав на промислові зразки фактично закінчується на стадії видачі охоронного документа, а система регулювання, яка б вирішувала питання, пов'язані з оцінкою прав на промислові зразки і введенням їх у господарський обіг, тобто економічною віддачею - одержанням прибутку або іншої користі - головного, заради чого, власне, створюються промислові зразки, відсутня.

До найгостріший проблем сьогодення, на нашу думку, слід віднести:

- відсутність належної координації у діяльності органів адміністративно-правового регулювання;

- недостатньою ефективністю у діяльності структур, які забезпечують захист прав на промислові зразки;

- недостатність сучасних технологій управління і технічного забезпечення у системі відомств, які опікуються питанням захисту прав на промислові зразки, особливо щодо належного інформаційного забезпечення у цій сфері;

- нерозвиненість системи надання послуг у сфері інтелектуальної власності, що пов'язано із загальним станом інфраструктури цієї діяльності, особливо у регіонах.