Сучасний стан інформаційної безпеки систем органів виконавчої влади свідчить про недоліки в роботі доволі громіздкої системи органів, на які покладено завдання щодо формування і впровадження національної інформаційної політики. Численні доручення Президента України і рішення Уряду з питань вдосконалення ситуації в інформаційній сфері держави хронічно не виконуються. Набула небезпечних масштабів практика подовження термінів та порушення цілісності виконання відповідних доручень.

Створювані в рамках Національної програми інформатизації інформаційно-аналітичні системи окремих органів виконавчої влади (типовий комплекс Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій, інформаційно-обчислювальна мережа Генерального штабу Збройних Сил України та інші) реалізуються за відсутності системності, єдиної концепції та моделі інформаційних потоків. Разом з цим фінансування більшості таких систем в органах державного управління влади відбувається поза межами Національної програми інформатизації і без узгодження відповідних проектів з Держзв'язком. Це створює передумови для непродуктивного використання державних коштів, а також може призвести до ускладнення інтеграції цих складових в єдину інформаційно-аналітичну систему органів виконавчої влади.

Основними напрямами діяльності органів виконавчої влади у даній сфері мають бути:

-       удосконалення системи фінансування робіт з реалізації завдань Національної програми інформатизації з коштів державного бюджету;

-       виконання в рамках Національної програми інформатизації проекту "Електронний Уряд" та запровадження його елементів з урахуванням необхідності забезпечення захисту його серверів;

-       впровадження механізмів централізованого контролю та координації створення відомчих, у тому числі місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, інформаційно-аналітичних систем з метою забезпечення їх сумісності в рамках інтегрованої автоматизованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення системи державного управління;

-       розвиток спеціалізованих програмно-апаратних засобів та захищених мереж передачі інформації для створення інформаційно-аналітичної підсистеми центральних органів виконавчої влади з питань національної безпеки та функціонування її в особливий період;

-       надання державної підтримки розробці та виробництву в Україні засобів зв'язку та інформаційних мереж з власним програмним продуктом.

З метою удосконалення правових форм і методів забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади постає необхідність у розробці та прийнятті проекту Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", яким передбачити: вимоги та правила захисту інформації в цих мережах (зокрема, в інформаційних системах органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, автоматизованих системах управління військових формувань), що є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, захист якої гарантується державою; обов'язкові умови захисту інформації при наданні послуг передачі даних, у т.ч. з використанням Інтернет; проведення законного моніторингу мереж передачі даних виключно на засадах національного та міжнародного законодавства, зокрема, положень резолюцій Ради Європи; зобов'язати Інтернет-провайдерів зберігати відомості про Інтернет-трафік протягом півроку та надавати свідчення про нього за рішенням суду.

Крім того, з метою удосконалення правових форм і методів забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади постає необхідність у прийнятті проекту указу Президента України "Про Положення про Державний комітет інформаційного моніторингу України".

До основних завдань Держінфомоніторингу України пропонується відносити:

- участь у реалізації державної політики національної безпеки в інформаційній сфері;

- збирання, оброблення та аналіз інформації про операції, що підлягають обов'язковому інформаційному моніторингу;

- налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

- забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань забезпечення інформаційної безпеки;

- забезпечення дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина в області отримання інформації і користування нею, забезпечення духовного оновлення України, збереження і зміцнення моральних цінностей українського суспільства, традицій патріотизму, толерантності і гуманізму, культурного і науково-інтелектуального потенціалу країни;

- інформаційне забезпечення державної політики України, пов'язаної із доведенням до української і міжнародної спільноти достовірної інформації про державну політику України, її офіційної позиції із соціально значущих подій українського та міжнародного життя, забезпечення доступу громадян до відкритих інформаційних ресурсів;

-       розвиток сучасних інформаційних технологій, вітчизняної індустрії інформації, у тому числі індустрії засобів інформатизації, телекомунікації і зв'язку, забезпечення потреб внутрішнього ринку її продукцією і вихід цієї продукції на світовий ринок, а також забезпечення накопичення, зберігання і ефективного використання вітчизняних інформаційних ресурсів;

- створення наукоємких, високих технологій, забезпечення технологічного переоснащення промисловості, збагачення досягнень вітчизняної науки і техніки;

- створення умов для забезпечення світового лідерства України у мікроелектронній та комп'ютерній промисловості;

- забезпечення захисту інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу, безпеки інформаційних і телекомунікаційних систем, як тих, що функціонують, так і тих, що створюються на території України;

- інформаційне забезпечення національної безпеки України [Додаток В].

Важливе значення, з огляду на досліджувану проблематику, має розробка комплексу організаційних та організаційно-правових заходів, спрямованих на удосконалення форм і методів забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки системи органів виконавчої влади. Як результат, організаційно-правова система органів виконавчої влади у сфері забезпечення їх внутрішньої інформаційної безпеки має складатися з трьох функціональних рівнів.

Перший (стратегічний рівень) - є рівнем прийняття політичних рішень, законодавчого та нормативно-правового забезпечення державної інформаційної політики щодо управління національними інформаційними ресурсами України.

Другий (тактичний рівень) - є рівнем організаційного та нормативно-методичного забезпечення виконання законодавчих і нормативно-правових актів, координації і контролю за формуванням, поширенням та захистом інформаційних ресурсів.

Третій (оперативний рівень)- є рівнем на якому забезпечується безпосередньо виконання законодавчих і нормативно-правових актів та здійснюється відомчий та територіальний нагляд за встановленим порядком і правилами формування, поширення та використання інформаційних ресурсів.

На стратегічному рівні визначаються національні інтереси та їх пріоритети в інформаційній сфері; формуються правові засади для побудови, розвитку системи національних інформаційних ресурсів та управління цією системою; на підставі головної стратегічної цілі державної інформаційної політики щодо інформаційних ресурсів визначаються функції та їх раціональне розподілення між організаційними структурами, що створюються для досягнення стратегічних цілей; формуються основні правові й організаційні засади кадрового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів стратегічного забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами; здійснюється стратегічне прогнозування розвитку інформаційної сфери та прийняття політичних і політико-правових рішень щодо удосконалення системи управління цією сферою.

Аналіз стану формування і використання інформаційних ресурсів України, що становлять на стратегічний ресурс сучасності, свідчить про наявність низки невирішених важливих проблем, пов'язаних з дефіцитом послідовності та системності впровадження заходів, спрямованих на удосконалення управління інформаційними ресурсами на стратегічному рівні. Зокрема, реальністю є те, що правотворчий процес здійснюється підчас шляхом вирішення окремих проблем в окремих законах та підзаконних актах фрагментарно, без узгодження з чинним законодавством, без врахування специфіки національної ментальності, правової та інформаційної культури і правосвідомості населення [169, с. С. 59]. Тобто, стратегічно важливою залишається проблема координації правотворчого процесу щодо формування правових засад побудови, забезпечення функціонування і розвитку системи управління інформаційними ресурсами України, а також розвитку інформаційної інфраструктури країни.

На тактичному рівні державного управління центральними органами виконавчої влади здійснюється організаційне, нормативно-методичне забезпечення виконання законодавчих актів, політичних і політико-правових рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, координація і контроль за формуванням, використанням та захистом інформаційних ресурсів. Однак певні важливі функції державного управління на цьому рівні залишаються не визначеними, серед них ми виділяємо наступні:

- здійснення загальнодержавних заходів організаційного, нормативно-методичного забезпечення, координації та контролю; планування конкретних заходів і оперативне управління системою та її структурними елементами;

- організація державної реєстрації інформаційних ресурсів, що містять державну таємницю та іншу інформацію з обмеженим доступом;

- організація державної реєстрації інформаційних ресурсів, отриманих у процесі міжнародного співробітництва (окремо, відкритих інформаційних ресурсів і, окремо, інформаційних ресурсів з обмеженим доступом, але у єдиному технологічному контурі);

- ведення обліку державних інформаційних ресурсів як майна або немайнових активів, впровадження порядку їх закріплення в оперативне управління і господарське відання;

- фінансування заходів щодо формування державних інформаційних ресурсів, визначення порядку надання платних послуг на основі різних видів використання державних інформаційних ресурсів та формування інформаційного ринку;

- державна реєстрація та координація діяльності у сфері розробки і впровадження інформаційних технологій;

- розробка і впровадження організаційних заходів, нормативно-методичного забезпечення, координація і контроль у сфері охорони інформації з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці;

- заходи організаційного, нормативно-методичного забезпечення, координація і контроль за реалізацією державної інформаційної політики у сфері захисту органів державного управління від хибної, недостовірної, недоброякісної інформації, тобто забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки системи державного управління.

На оперативному рівні забезпечується безпосередньо виконання законодавчих і нормативно-правових актів та здійснюється відомчий та територіальний нагляд за встановленим порядком і правилами формування, поширення та використання інформаційних ресурсів.