На цьому етані керівники підприємств (організацій) в ряді випадків виплачують заборгованість із заробітної плати. Слід зазначити, що ч. З ст. 175 КК України передбачає можливість звільнення особи, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, пенсії, стипендії, іншої встановленої законом виплати громадянам, якщо нею до притягнення до кримінальної відповідальності здійснено виплату заробітної плати, пенсії, стипендії, іншої встановленої законом виплати громадянам. Тут маються на увазі невиплачені громадянам кошти, виплата яких повинна бути здійснена в повному обсязі. Для застосування положень ч. З ст. 175 КК України зазначені виплати повинні бути зроблені після порушення кримінальної справи, але до притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 р. № 9-рп/99 притягнення до кримінальної відповідальності починається від моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Тобто, якщо особа здійснила виплату заробітної плати, пенсії, стипендії, іншої встановленої законом виплати громадянам під час досудового слідства, але після притягнення як обвинуваченого, провадження у кримінальній справі триває в загальному порядку, а ця обставина повинна бути врахована судом у призначенні покарання.

Треба зазначити, що на практиці деякі слідчі після того, як особа погасила заборгованість із зарплати до притягнення до кримінальної відповідальності (пред'явлення обвинувачення), надсилають такі сітрави до суду з постановами для звільнення від кримінальної відповідальності та без пред'явлення обвинувачення. Тоді незрозуміло, від чого ми звільняємо особу.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. З ст. 175 КК України відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 КК України здійснюється лише судом. Відповідно до вимог ст. 7 КПК України, що визначає порядок звільнення судом особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, слідчий за згодою прокурора складає мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. До направлення справи до суду обвинуваченому роз'яснюються суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а також право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави. З постановою про направлення справи до суду слідчий повинен ознайомити як обвинуваченого, його захисника, так і потерпілого або його представника, а в разі їхньої вимоги - ознайомити з усіма матеріалами справи та роз'яснити їхні права, передбачені КПК України.

Безумовно, для застосування положень ч. З ст. 175 КК України необхідно зібрати докази, які доводили би, що особа вчинила злочин, передбачений ч. 1 чи 2 цієї статті.

На завершальному етапі розслідування, крім цього, необхідно стосовно осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності, винести відповідні рішення про відмову в порушенні кримінальних справ або про їх закриття, вжити заходів реагування через допущені ними правопорушення. Вивчити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, і вжити заходів до їх усунення. При цьому подання в порядку ст. 23-1 КПК України необхідно вносити органові, який призначив керівника підприємства (установи, організації) на посаду.

Наведені вище деякі особливості розслідування кримінальних справ про невиплату заробітної плати, пенсії, стипендії, іншої встановленої законом виплати громадянам звичайно не охоплюють усіх можливих ситуацій, але в цілому спрямовані на дослідження характерних особливостей цього типу злочинів і можуть бути використані у практичній роботі слідчих під час розслідування конкретних кримінальних справ цієї категорії.

Окремі складнощі, що виникають у працівників прокуратури
 

 
ті розслідуванні злочинів цієї категорії, вимагають від них знань не тільки чинного законодавства, а й спеціальних нормативних актів, які регулюють питання щодо оплати праці. Це:

1.  Закон України "Про оплату праці".

1. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної заробітної плати".

3.  Закон України "Про колективні договори і угоди".

4.  Закон України "Про підприємства".

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.99.

6.   Рішення Конституційного Суду України від 27.10.99 
№ 9-рп/99.

Крім того, необхідно врахувати, що особливістю правового регулювання трудових відносин, зокрема з питань оплати праці, є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, зокрема за участі трудових колективів і профспілок.