Система - це, як уже було сказано, сукупність якісно визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємозв'язок.

Система криміналістики - це складові її частини або розділи, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків.

Частини або розділи, виступаючи самостійними структурними одиницями, одночасно співвідносяться між собою за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями і сукупно характеризують індивідуальне ціле.

У багатьох державах світу криміналістика, або, як її називають, судова наука, поліційна техніка тощо, криє в собі лише технічні засоби, способи і методи збирання й дослідження речових доказів і сукупність тактичних методів проведення слідчих дій, без наукових досліджень і напрацювань з цих питань.

Згідно з сучасним уявленням більшості вітчизняних учених-криміпалістів система криміналістики об'єднує чотири розділи:

Перший - методологію криміналістики;

Другий - криміналістичну техніку;

Третій - криміналістичну, або слідчу, тактику;

Четвертий - методику розслідування окремих видів злочину (криміналістичну методику).

Звичайно, так було не завжди.

На початку становлення криміналістики вона справді була як "поліційна техніка", бо містила положення, що стосувалися рекомендацій про застосування технічних засобів у виявленні та дослідженні речових доказів.

З часом було вирізнено та узагальнено методи проведення слідчих дій.

Так з'явився другий розділ криміналістики - тактика.

Наприкінці 20 - на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою частиною - методикою розслідування окремих видів злочинів, або інакше її можна назвати особливою частиною.

Після появи у 50-х роках "Вступу у криміналістику", в якому почали розглядати предмет, завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики, а згодом і методи криміналістики тощо, сформувався повий розділ криміналістики - методологія криміналістики.

Розглянемо в загальних рисах кожен із названих розділів криміналістики.   *

Методологія криміналістики (її ще називають теорією криміналістики) - система її світоглядних принципів, теоретичних концепцій, категорій, понять, методів, визначень і термінів, які сукупно відображають увесь предмет криміналістики, його внутрішні та зовнішні зв'язки.

До загальної теорії входять певні окремі теорії-вчення, наприклад, криміналістична ідентифікація та діагностика, про механізм слідоутворення, спосіб учинення злочину, криміналістичну характеристику злочину, про версії та планування розслідування. Цей перелік постійно збагачується, що приводить до виникнення нових теорій.

Окрім цього, до методології криміналістики входять складовими:

• мова науки (система її понять, термінів, знаків, криміналістичних категорій);

-    системність науки, тобто криміналістичні класифікації;

-    вчення про методи криміналістики, наукових досліджень.

Криміналістична техніка - розділ про систему наукових положень і рекомендацій щодо застосування технічних засобів, способів і методів призначення яких є збирання, фіксація та дослідження доказової інформації для розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Структура розділу вміщує:

-    наукові засади криміналістичної техніки;

-    судову фотографію, відеозапис;

-    трасологію (слідознавство);

-    судову балістику (зброєзиавство);

-    докумсптознавство;

-    габітологію;

-    криміналістичну фопоскопію;

-    одорологію;

-    криміналістичну реєстрацію.

Отже, можна сказати, що криміналістична техніка у виді загальних положень пропонує використання досягнень природничих і технічних наук, виробляє правові підстави застосування криміналістичної техніки, вказує, як процесуально правильно, технічно ефективно та раціонально оформити сам процес застосування технічних засобів і форм їх використання під час провадження у справах.

Криміналістична тактика - третій розділ криміналістики, який містить науково розроблену систему проведення слідчих і судово-слідчих дій, загальні та спеціальні рекомендації про організацію та планування процесу розслідування, з урахуванням кримінальної та оперативно-розшукової тактики.

Окрім розроблення тактики проведення слідчих дій, криміналістична тактика, або, як її ще називають, слідча тактика, досліджує й інші тактичні засоби, якими є:

-    тактична операція;

-    тактична комбінація;

-    слідча ситуація;

-    психологічна засідка;

-    слідча хитрість, пастка тощо.

Криміналістична методика (методика розслідування окремих видів злочинів) - сукупність криміналістичних знань і рекомендацій, що базуються на них щодо розслідування і попередження окремих видів злочинів.

Іншими словами, це - синтезуючий розділ криміналістики, який об'єднує положення криміналістичної техніки і тактики в їх специфічному поєднанні щодо умов і завдань розслідування конкретного виду злочину.

Складовими криміналістичної методики виступають:

-    криміналістична характеристика злочинів;

-    загальні принципи організації розслідування злочинів;

-   принципи побудови і способів практичного використання методик розслідування й попередження конкретних видів злочинів і т. д.

У вигляді резюме можна дати таке узагальнення: криміналістична техніка вчить, як можна і як потрібно використовувати в розслідуванні кримінальних справ науково-технічні засоби криміналістики та інші технічні знання.

Криміналістична тактика вчить як відповідно до вимог КПК правильно тактично виконувати всі передбачені цим кодексом слідчі дії.

А криміналістична методика, як уже було сказано, об'єднує знання з техніки і методики для використання у комплексі їх дій, операцій, пов'язаних із розслідуванням окремих видів злочинів.

Що стосується системи криміналістики не можна не зазначити того факту, що останнім часом у спеціальній криміналістичній літературі висуваються пропозиції про потребу перегляду системи криміналістики.

Так, О. О. Ейсмаи, російський професор-криміналіст, незадовго до своєї смерті запропонував переділити загальну теорію криміналістики на дві самостійні частини: "Вступ у науку", що міститиме предмет, систему, методи, історію науки, та "Загальну теорію", яка буде присвячена загальним питанням збирання й дослідження доказів, теорії ідентифікації.

Водночас професор М. О. Селіванов, науковець Інституту прокуратури РФ, пропонує семичленну систему, вважаючи за потрібне доповнити її окремим розділом щодо загальних питань иауковозиавчого характеру, а розділи "Криміналістична методика" та "Криміналістична тактика" поділити кожний на дві частини: загальну і спеціальну.

Так професор А. В. Дулов пропонує доповнити загальноприйняту систему новим, як видається, перспективним розділом " Крим іналі стична стратегія".

Звичайно, кожен із названих авторів обґрунтовує свою позицію.

Але, як видається, чотириланкова система криміналістики відповідає її змісту та, можливо, потребує лише більш чіткого визначення критеріїв її поділу на існуючі розділи.

І тоді певні стикові проблеми теми, такі, як проблема протидії розслідуванню, проблема криміналістичної стратегії, проблема злочинної тактики, можна буде вмістити у вже наявні складові, наприклад, у структуру криміналістичної тактики. А у структурі методики розслідування - лише особливості прояву протидії та її переборення щодо специфіки розслідування конкретних видів злочинів.

Криміналістика, висловлюючись образно, є каналом надходження у сферу кримінального судочинства досягнень науки і техніки, а також засобом забезпечення ефективної реалізації правових норм у діяльності щодо розкриття й розслідування злочинів.

Саме тому криміналістика тісно пов'язана з багатьма сферами знань людини.

Зв'язок криміналістики з кримінальним правом обумовлюється насамперед тим, що право визначає, конкретизує види кримінально караних діянь, через що перед криміналістикою постає завдання вироблення окремих методик розслідування цих злочинів. Іншими словами, кримінальне право визначає, що є злочином, а криміналістика - якими методами його розслідувати.

Звичайно, тіснішим є взаємозв'язок криміналістики з кримінальним процесом, оскільки кримінальний процес, як право визначає (регламентує) процедуру розслідування, а криміналістика на цьому ґрунті розробляє організаційні, техніко-тактичні і методичні прийоми та засоби вирішення завдань кримінального судочинства.

Принципи і норми кримінального процесу передусім фіксують що і як повинно бути зроблено під час розслідування злочинів з тим, щоб ця діяльність була законною, щоб було забезпечено захист прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства.

А криміналістика дає рекомендації, як цього досягти.

У більшості випадків кримінальний процес і криміналістика розглядають одні й ті ж аспекти процесуальної діяльності, але з різних боків.

Наприклад, процесуальний закон установлює, що допит неповнолітнього повинен проводитися за участі, крім захисника, якщо допитуваний є підозрюваним чи обвинуваченим, ще й іншого представника неповнолітнього, а криміналістичні рекомендації в умовах цього обов'язку будуть полягати в тому, кого саме доцільніше запросити на допит, щоб не тільки забезпечити дотримання прав допитуваної особи, а й створити умови для найбільш сприятливої та результативної обстановки проведення допиту.

Навіть більше, оскільки закон не може передбачити й відобразити у своїх нормах усіх ситуацій, що можуть виникнути у ході розслідування, криміналістика, усуває ці прогалини, а подеколи такі рекомендації сприймаються законодавцем і їм надається сила закону.

Так, попервах лише як рекомендація існувала порада слідчим надавати особі, яку пред'являють для впізнання, можливість вибору для себе місця розташування серед інших упізнаваних, а вже згодом вона ввійшла в закон як одне з правил процедури проведення цієї слідчої дії.

Зв'язок криміналістики з теорією оперативно-розшукової діяльності обумовлений тим, що обидві вони присвячені виробленню способів і засобів збирання інформації про злочин, але кожна своїми специфічними методами.

Тому розвиток і вдосконалення криміналістичних засобів повинен відбуватися з урахуванням рекомендацій теорії опера-тивно-розшукової діяльності і навпаки.

Так, вироблення організаційно-технічних і технічних основ і правил такої слідчої дії, як "прослуховування й фіксація телефонних розмов", без сумніву відбуватиметься з урахуванням досвіду проведення цього оперативного заходу, яке вже тривалий час відображено в теорії оперативно-розшукової діяльності.

Криміналістика широко використовує положення і закони логіки, які виступають підґрунтям як для діяльності слідчого (для конструювання версій визначення періодизації розслідування, застосування тактики оцінювання доказів тощо), так і для постійних криміналістичних наукових досліджень (аналіз, синтез, гіпотеза тощо).

Особливе місце у розвитку криміналістики і забезпечення наукового обґрунтування її рекомендацій належить юридичній психології.

Процес учинення злочинів і процедура їх розслідування - це в основному процес спілкування різних людей, залучених до цієї сфери.

Тому знання й використання закономірностей людського спілкування утворює основу раціонального з'ясування мотивів поведінки цих осіб, способів установлення контакту, засобів правомірного психологічного впливу з метою отримання бажаної для слідства інформації тощо.