Вже наголошувалося, що криміналістичне дослідження ознак зовнішності людини та їхніх джерел здійснюється з метою розшуку зниклих безвісти осіб; злочинців, що переховуються; встановлення осіб невпізнаних трупів, ідентифікації людини; створення автоматизованих банків даних; організації оперативних і криміналістичних обліків.

Джерела інформації про зовнішність людини залежать від способу фіксації цієї зовнішності.

>  Основними способами фіксації зовнішності людини є:

•   описання зовнішності за правилами словесного портрета;

•   розшукове орієнтування;

•   фотографування, кінознімання, відеозапис;

•  виготовлення суб'єктивних портретів (мальованих), композиційних, мальовано-композиційних, фотокомпозиційних;

•   виготовлення скульптурних копій;

•   виготовлення посмертних масок;

•  різноваріантні поєднання названих способів фіксації, наприклад, розшукове орієнтування, що містить фотографію і словесний портрет (опис) розшукуваної особи.

>  За видом названі способи фіксації зовнішності людини можна поділяти на:

-     вербально-графічний вид фіксації;

-     наочно-образний вид.

Джерела інформації про гомологічні об'єкти є різноманітними, але всі вони можуть бути поділені на дві групи: 1) суб'єктивні і об'єктивні.

Суб'єктивні - це уявлення (психофізіологічні відображення) про зовнішність шуканої особи, що збереглись у пам'яті людей, які раніше мали змогу спостерігати (бачити) її (уявний образ).

Цей образ може бути зафіксованим у формі описання за методом словесного портрета (що робити бажано) у протоколі допиту, в орієнтируванні, рапорті, повідомленні тощо, а також переданням зображень (суб'єктивних) під час виготовлення мальованих, композиційних портретів і скульптури розшукуваної особи або частини (елемента) її тіла.

Об'єктивні джерела - це фотознімки, кінокадри, відеомате-ріали, рентгенограми; відображення окремих елементів людини (зліпок з обличчя трупа (посмертна маска), зліпок з об'ємного сліду босої ноги, відтиск пальців тощо), а також кісткові залишки, череп.

У деяких віуіадках об'єктивними джерелами можуть визнаватись і описання за методом словесного портрета, складеного за всіма правилами в умовах безпосереднього цілеспрямованого сприйняття зовнішності шуканої особи.

Оцінка інформації та її суб'єктивних джерел вимагає особливого підходу, бо формування уявного образу шуканої особи в пам'яті людини - це складний психофізіологічний процес, що складається з декількох етапів, кожен із яких може впливати на достовірність інформації: сприйняття, запам'ятовування, відтворення.

Сприйняття зовнішності може бути тривалим, неодноразовим, зокрема за сприятливих умов, які покращуюють процес запам'ятовування (спільне місце праці, навчання, проживання, відпочинку тощо), або ж короткочасним, уривчастим, за несприятливих для запам'ятовування умов (вчинення злочинного нападу).

На сприйняття можуть впливати як об'єктивні чинники (відстань до місця перебування особи - об'єкта спостереження, характер і ступінь освітлення об'єкта, тривалість спостереження), так і суб'єктивні (вік, стать, професія того, хто сприймає, психологічний стан і особливості перебігу у спостерігача певних психічних процесів уваги, уяви, сприймання, запам'ятовування; деякі властивості психіки: спостережливість, цілеспрямованість сприйняття; певні фізіологічні властивості: слух, зір, наявність хворобливих станів тощо).

Буває так, що свідок-очевидець якийсь момент навіть не усвідомлює те, що є очевидцем злочину, через що не звертає уваги на злочинця.

У ході допиту або отримання пояснень від очевидця, потерпілого, показання, пояснення яких планують використати для складання описання (словесного портрета) розшукуваної особи, обов'язково з'ясовуються і враховуються умови сприйняття, властивості пам'яті допитуваного, оцінюється його здатність до відтворення ознак, що запам'яталися.

Розповідь допитуваного (опитуваного) повинна бути вільною; не треба стовідсотково використовувати під час допиту чи опитування (відібрання пояснення) уніфікованих термінів словесного портрета, оскільки, можливо, вони невідомі допитуваній особі та можуть попервах її дезінформувати.

На стадії уточнень, допитуючи (опитуючи) особу про ознаки зовнішності шуканої особи, корисно дотримуватися загальної схеми словесного портрета - від загального до окремого.

Доцільно використовувати контурні зображення людини та окремих елементів її тіла, різноманітні зразки ознак елементів зовнішності (довідники, таблиці, звуко- та відеозапис тощо).

На основі такого довільного (у словах і виразах, що використовуються в побутовій мові) описання можна побудувати систематизовану (тобто упорядковане описання за методом словесного портрета, використовуючи, застосовуючи спеціальну вже згадувану методику, що ґрунтується на стандартизованій термінології) орієнтувальну інформацію.

Уявний образ, тобто ідеальні сліди пам'яті про зовнішність шуканої особи, крім описування під час допиту чи отримання пояснень, може бути і зазвичай трансформується, матеріалізується в суб'єктивний портрет.

У криміналістичній техніці розрізняють декілька моделей таких портретів:

-    мальованих (рисованих);

-    мальовано-композиційних;

-    фотокомпозиційних;

-    комплексних.

Усі ці портрети - суб'єктивні, позаяк формуються або самим свідком чи потерпілим, або за їхніми показаннями (поясненнями) іншими особами (оперативними працівниками, слідчими, спеціалістами).

Значення суб'єктивних портретів - велике, оскільки вони дають змогу сконструювати більш або менш цілісну уяву про зовнішні риси людини, вони, власне заступають фотографії.

Але треба пам'ятати, що це - лише суб'єктивне відображення зовнішності, а отже, тільки наближене до реальної.

А зараз стисло про види суб'єктивних портретів, які виконуються на основі використання словесного портрета, але відрізняються від останнього способом матеріалізації у вигляді зображення на папері тощо.

Мальований портрет - це графічне відтворення суб'єктивного образу, що зберігається в пам'яті.

Як засіб матеріалізації сліду малювання є тактичним методом, що застосовується у слідчих або оперативних діях для одержання інформації від його носія (очевидця, потерпілого).

Можливі дві ситуації:

• коли має місце графічне відтворення - малювання безпосередньо джерелом інформації (носієм);
• графічне відтворення - малювання фахівцем зі слів носія.

Малювання портрета безпосередньо носієм інформації

(або, як кажуть у криміналістиці, джерелом, хоча з позиції доказового права неетично казати про людину, що вона є джерелом інформації, тобто доказів, бо людина є носій, а джерелом є її показання) - явище не часте і можливе лише тоді, коли суб'єкт володіє навичками малювання і може самостійно зобразити уявлений ним образ раніше баченої ним, а нині встановлюваної людини.

Безпосереднє малювання суб'єктивного образу здійснюється за різних ситуацій провадження у справі: під час оперативно-розшукових і слідчих дій.

Особа, у провадженні якої перебуває справа, детально вивчає психічний стан особи, умови та обстановку сприйняття нею потрібної інформації, встановлює, які елементи зовнішності носій запам'ятав точно, а щодо яких відчуває складності з відтворенням; якою є форма розташування відтворюваних ознак зовнішності тощо.

У ході цього можна використовувати малюнки з посібників щодо ознак зовнішності.

Потім суб'єктові пропонується намалювати портрет.

За недостатніх художніх здібностей можна обмежитися зображенням хоча б контура у профіль особи.

Можливе графічне зображення окремих помітних ознак (прикмет), татуювання, шрамів тощо.

Малювання портрета фахівцем зі слів носія інформації є найбільш поширеним і більш надійним способом відтворення та матеріального закріплення ідеального відображення.

Цей спосіб теж можливий і має місце під час допитів та опе-ративио-розшукових заходів.

Тактика виготовлення мальованого портрета є такою:

• допитуючи свідка слідчий з'ясовує обставини та умови сприйняття; переконується, що суб'єкт добровільно зголошується повідомити потрібну інформацію про суб'єктивний образ шуканої особи, яку той спостерігав свого часу;
• фахівець у цей час перебуває в сусідній кімнаті з відчиненими дверима або в кабінеті за ширмою; чуючи допитуваного, але не бачачи, за його словами (з його слів) відтворює образ.

Отже, образ реального шуканого суб'єкта (людини) під час малювання із залученням фахівця двічі піддається суб'єктивній трансформації: вперше - носієм, вдруге - фахівцем.

Тому мальовані портрети і називаються суб'єктивними, не тотожними, а лише схожими з реальним виглядом розшукуваної особи;

-    у процесі виготовлення мальованого портрета можливе і здебільшого має місце його подальше після виготовлення (початкового) правлення: після початкового (пробного варіанта) виготовлення портрета допитуваному показують портрет, з'ясовуючи, які ознаки передано з перекрученням, що треба домалювати чи переробити.

І фахівець вносить зміни до портрета.

Тут треба мати на увазі, що внесені до портрета зміни не тільки можуть покращити схожість з оригіналом, а й навпаки - можуть зменшити ступінь схожості.

Цс особливо слід пам'ятати, коли фахівець малює портрет зі слів кількох носіїв.

За такої ситуації рекомендується вести розмову з кожним суб'єктом окремо і з'ясовувати, як той сприймав інформацію, чи правильно назвав ознаки фахівець, який малює індивідуальний ескіз, що оцінюється свідком...

Маючи ескізи кількох носіїв, фахівець малює остаточний портрет, який пред'являється всім носіям для оцінювання його відповідності реальному образу.

Можливою є й інша методика - колективне складання портрета.

Слідчий запрошує всіх суб'єктів (свідків, потерпілих) і допитує кожного окремо, а фахівець тим часом малює портрет, наприклад, у сусідній кімнаті або за ширмою.

Після цього слідчий показує готовий портрет одночасно всім носіям, які оцінюють його схожість - розбіжності, а фахівець вносить до нього виправлення й уточнення.

За цієї ситуації роботу треба будувати так, щоб усі носії дійшли до одностайної позиції щодо ступеня схожості портрета з оригіналом.

Важливим завданням складання мальованого суб'єктивного портрета є максимальне підвищення об'єктивності портрета, що досягається:

• якомога вищим рівнем професіоналізму фахівця-худож-ника;
• підвищеними вимогами до якості побудови словесного портрета шуканої особи;
• показуванням тому, з чиїх слів малюється портрет, фотографій, вщеоматеріалів із зображеннями сторонніх осіб, щоби той вибрав зображення, найбільш схожі, на його думку, з ознаками елементів зовнішності шуканої особи;
• використанням альбому під час опису елементів зовнішності людини.

Мальовано-композиційний портрет (підсумовування малюнків) є найбільш ефективним способом відтворення й закріплення ідеальних відображень про зовнішність шуканої особи. Тут сутність складання суб'єктивного портрета полягає в тому, що суб'єкт-носій у ході допиту відбирає з мальованих елементів зовнішності ті, які йому запам'ятались як схожі, а фахівець конструює на їх основі портрет.

Мальовані елементи - це типові ознаки зовнішності (точніше - елементів зовнішності) осіб (зразки), що проживають на території СНД.

Ознаки виконані графічно, в одному масштабі на прозорому матеріалі та згруповані за системою словесного портрета.