Отже гарантія, як і порука, має на меті залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло би слугувати для задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, а тому є надійним, твердим забезпеченням виконання зобов'язань.

 Характерними ознаками гарантії є те, що вона: 1) має самостійний характер. Зобов´язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов´язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов´язання; 2) має особливий суб'єктний склад (в якості гаранта можуть виступати тільки банки, інші фінансові установи, страхові організації); 3) не обмежується строком пред'явлення кредитором позовних вимог до гаранта; 4) має оплатний характер;                     5) є безвідкличною[21].

 Правовою основою банківської гарантії на території України, крім ЦК, є розроблені Міжнародною торговою палатою Уніфіковані правила по договірним гарантіям в редакції 1978 р., Уніфіковані правила МТП для гарантій на першу вимогу 1992 р., Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р.[22].

 Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше, і діє протягом строку, на який вона видана.

 Гарантія є безвідкличною, оскільки не може бути відкликаною гарантом, що її видав. Тому з моменту набрання нею чинності гарант стає зобов'язаною перед кредитором особою. Але правило про безвідкличність гарантії має диспозитивний характер; самою гарантією може бути передбачено право гаранта відкликати банківську гарантію при певних умовах.

 При порушенні зобов'язання, забезпеченого гарантією, настає відповідальність гаранта перед кредитором. Разом з тим, зміст ст. 563 ЦК України дає підстави вважати, що така відповідальність настає для гаранта не автоматично, а при пред'явленні до нього відповідної вимоги бенефіціаром. Тобто навіть якщо гаранту стає відомим про порушення зобов'язання принципалом, він може виконати покладені на нього виданою гарантією обов'язки тільки при наявності волевиявлення кредитора.

 Слід зазначити, що бенефіціар зобов'язаний звернутися до гаранта з письмовою вимогою про сплату гарантованої грошової суми, а не з позовом. Такою вимогою можуть бути визнані претензія або будь-яке інше подання вимоги в письмовому вигляді, яке б відповідало умовам виданої гарантії. До такої письмової вимоги повинні бути додані документи, вказані в гарантії; в вимозі кредитора повинно бути вказаним, в чому полягає порушення боржником основного зобов'язання.

 При незадоволенні вказаних вимог в добровільному порядку кредитор має право звернутися в відповідну судову установу із позовом до гаранта. Це може статися навіть після закінчення строку дії гарантії. Необхідною умовою подання позову при цьому буде наявність письмової вимоги, пред'явленої бенефіціаром в межах строку дії гарантії[23].

Основним обов'язком гаранта є задоволення письмової вимоги бенефіціара, пред'явленої із дотриманням умов гарантії. Поряд з тим ЦК встановлює також супутні цьому основному обов'язку додаткові обв'язки гаранта, пов'язані із розглядом вимог кредитора.

 Зокрема, після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

 Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності -в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії. Поняття "розумний строк" є оціночною категорією. Отже, визнання строку розгляду вимоги розумним має проводитись з урахуванням всіх конкретних обставин, що були супутні такому розгляду[24].

 Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. У цьому випадку гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

 Якщо гарант після пред´явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов´язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.

 Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню (ст. 565 ЦК України).

 Обов´язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. Проте, встановлюючи межі зобов'язання гаранта, закон         (ст. 566 ЦК України) розрізняє саме зобов'язання гаранта (сплатити суму, на яку видано гарантію) та відповідальність гаранта за невиконання або неналежне виконання ним цього обов'язку: за загальним правилом, відповідальність гаранта за порушення зобов'язання, що випливає з банківської гарантії, не обмежується сумою гарантії, якщо інше не передбачено самою гарантією. Це означає, що при невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов'язків гарант, як і будь-який інший звичайний боржник, несе відповідальність в порядку та на умовах, передбачених главою 51 ЦК України "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання". У цьому сенсі відповідальність гаранта з моменту спливу строку розгляду вимог кредитора нічим не відрізняється від відповідальності боржника за грошовим зобов'язанням. Окрім вимоги про стягнення суми, на яку видана гарантія, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (по суті це вимога про виконання зобов'язання в натурі), бенефіціар вправі вимагати від гаранта сплати також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не буде встановлений договором або законом, а також завдані йому збитки у повному обсязі (ст. 22, 623 ЦК України).

 Відносини гаранта та принципала ґрунтуються, за загальним правилом, на оплатній основі. Це пояснюється тим, що гарантія, виходячи з її суб'єктного складу, стала своєрідним видом надання оплатних послуг, який передбачає для гаранта резервування, тобто вилучення з обігу, певної грошової суми з метою забезпечення можливої в майбутньому відповідальності за невиконання зобов'язання третьою особою (боржником).

 Разом з тим, домовленістю між гарантом та принципалом може бути встановлене безоплатне надання першим послуг останньому, адже отримання оплати за надані послуги є лише право особи, яка виступила гарантом[25].

 Припинення гарантії відбувається у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов´язків за гарантією[26].

 Оскільки в переліку підстав припинення зобов'язань гаранта перед кредитором, відсутнє припинення основного зобов'язання, думається, що припинення основного зобов'язання, навіть шляхом його належного виконання боржником, не припиняє існування забезпечувального гарантійного зобов'язання. Разом з тим, підставою припинення гарантії може бути передання відступного (ст. 600 ЦК України), зарахування (ст. 601 ЦК України), новація (ст. 604 ЦК України), поєднання боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України) тощо.

 На нашу думку, в спадковому договорі гарантія не буде мати надто великого поширення у зв'язку з достатньо складною процедурою її оформлення. Разом з тим, можна припустити, що вона буде застосовуватися при великому обсягу майна відчужувача, яке може перейти до набувача за спадковим договором, а також у випадках, коли обов'язки набувача мають велику вартісну оцінку (наприклад, обов'язок оплатити навчання за кордоном дітей відчужувача тощо).

[1]Див.: Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. -М.: Статут, 2002. -С. 33-45.

  [2]Див., детальніше: Харитонов Е.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України. -К.: Істина, 2003. -С. 386 - 388.

[3]Детальніше див.: Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособие. -К.: А.С.К., 2002. -С. 349-350.

[4]Характеристику застави див., наприклад: Кассо Л.А. Понятие о залоге в современном праве. -М.: Статут, 1999. - С. 22-219. Деякі особливості поняття застави див., за новим ЦК України див., наприклад: Кізлова О. Поняття застави у проекті Цивільного кодексу Україні // Українське право. -1997. -Ч. 3. -С.150-151.

[5]Детальніше про предмет застави див.: Дякович М.М. Цивільно-правові аспекти забезпечення майнових інтересів заставодержателя. - Дисертація... канд. юрид. наук. - К., 2003. - С. 54-116.

[6]Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. -М.: Статут, 1997. -407-417.

[7]Про поняття майнової поруки див.: Притика Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Договорное право: общая часть. Комментарий. -Киев-Севастополь: Ин-т юрид. исследований, 2002. -     С. 456.

[8]Пучковська И.И. Ипотека: залог недвижимости. -Харьков: Консум, 1997.

[9]Див., більш детальну характристику: Притика Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Договорное право: общая часть. Комментарий. -Киев-Севастополь: Ин-т юрид. исследований, 2002. -      С. 448.

[10]Детальніше про інститут іпотеки див.: Пучковська И.И. Ипотека: залог недвижимости. -Харьков: Консум, 1997; Гусев О.Б., Завидов Б.Д., Слюсаренко М.И. Залоговое право России.- М.: Экзамен, 2001. - С. 4-218.

[11]Див.: Шкрум Т. Деякі міркування з приводу регулювання застави в Новому Цивільному кодексі України // Українське право. - 1997. - № 3. - С. 151-153.

[12]Див., про це: Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О.Харитонова,              О.М. Калітенко. -Одеса: Юрид. літ-ра, 2003. -С. 480.

[13]Див. про цей інститут та огляд відповідних теорій: Шилохвост О.Ю. Отступное в гражданском праве России. - М.: Статут, 1999. - С. 18 та наст.

[14]Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О.Харитонова, О.М. Калітенко. -Харків: Одіссей, 2003. -С. 427-428.

[15]Аналіз відповідної ситуації див., наприклад:Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України. - К.: Істина, 2003. - С. 399 - 400.

[16]Див.: Отраднова Л. Неустойка в цивільному праві. -Автореф. дис...канд. юрид. наук. - К.: 2002. - С. 12 - 15; Отраднова  О.О. Поняття і функція неустойки: історія та сучасність // Право України. - 2001. - № 8. - С. 110 - 113.

[17]Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. -Одеса: Юридична література, 2003. -С. 486.

[18]Більш детальний аналіз цієї ситуації див., наприклад: Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. -М.: Статут, 2002. -С. 88.

  [19]Цивільний кодекс України: Коментар / За заг ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. -Одеса: Юридична література, 2003. -С. 403.