Цивільно-правова відповідальність - це санкції, що застосовують­ся Д° правопорушника через покладання на нього додаткових цивільно- иравових обов’язків або позбавлення належного йому суб’єктивного ци- ■ вільного права.

І           Цивільно-правова відповідальність може полягати у відшкодуванні

шкоди, сплаті неустойки, втраті завдатку, конфіскації, примусового вико- нання обов’язку тощо.

І        Види цивільно-правової відповідальності.

Залежно від підстав застосування виділяють відповідальність дого­вірну та недоговірну (деліктну).

Відмінність договірної відповідальності від недоговірної полягає в тому, що її форми та розміри можуть визначатися як законом, так і безпосередньо в договорі (неустойка у вигляді штрафу чи пені, визначеної законом, може бути збільшена або зменшена сторонами в договорі), а недоговірна відпо­відальність визначається тільки законом. Договором може встановлюватися відповідальність за правопорушення, за які ЦК України відповідальності не передбачає. Договірна відповідальність настає в разі порушення договірно­го зобов’язання, а недоговірна при заподіянні правопорушення боржником, який не перебував із кредитором у договірних правовідносинах (наприклад, відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою).

Залежно від характеру розподілу відповідальності між кількома пра­вопорушниками виділяють часткову, солідарну та субсидіарну відповідаль­ність.

Часткова відповідальність настає в усіх випадках, коли законом, іншим правовим актом або договором не передбачене інше. Частковим вважається зобов’язання, коли в ньому беруть участь декілька кредиторів або декілька боржників, та кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати зобов’язання в певній частці. При цьому кож­ний з боржників несе перед кредитором відповідальність тільки в тій частці, котра припадає на нього відповідно до закону чи договору. За загальним правилом частки кожного з боржників вважаються рівними.

Солідарна відповідальність передбачає можливість кредитора притяг­нути до відповідальності будь-кого з боржників у повному обсязі або част­ково та надає можливість звернутися з вимогою про стягнення до будь-кого з боржників, у котрого є достатньо майна для задоволення вимог. Усі борж­ники залишаються зобов’язаними доти, доки зобов’язання не буде виконане повністю.

Субсидіарна відповідальність настає, якщо в зобов’язанні беруть участь два боржники, один з яких є основним, інший - додатковим (субсиді- арним). Додатковий боржник несе відповідальність за основного боржника в разі, коли кредитор не може задовольнити свої вимоги за рахунок осно-

вного боржника (відшкодування шкоди батьками неповнолітньої особи, не може повністю покрити заподіяну шкоду своїм заробітком).

Залежно від розмірів і обсягу відповідальність буває повною, обме*^ ною та підвищеною.

Відповідно до ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рі. шеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридично; особи, відшкодовує в повному обсязі особа, яка її завдала.

Можливі винятки з загального правила, коли розмір відшкодування буде обмежуватися чи збільшуватися безпосередньо законом або умовами договору. При укладанні договору сторони мають право передбачити в ньо­му умови про зменшення збитків, але не про повне звільнення ВІД ВІДЛОВІ, дальності. Домовленість про обмеження відповідальності договором, якщо в законі передбачено інше, вважається нікчемною.

Відповідальність правопорушника може бути зменшена чи обмен®, на за наявності доказів щодо вини обох сторін у невиконанні або нена­лежному виконанні зобов’язання. Крім цього, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матері- ального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням зло­чину.

Підвищена відповідальність настає на умовах і в обсязі, передбачених законом, зокрема, розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпі. лого, може бути збільшений законом. Іншим прикладом підвищеної відпо­відальності є сплата в кратному розмірі реальної вартості підручника не по­вернутого до бібліотеки.

Умовами цивільно-правової відповідальності є обов’язкова наяв­ність таких складових:

•  протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи;
•  негативний результат такої поведінки - шкода;
•  причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою;
•  вина особи, яка заподіяла шкоду.

За загальним правилом, відсутність хоча б однієї з зазначених умо вказує на відсутність підстав для притягнення правопорушника до відпо­відальності. Проте в цивільному законодавстві відповідальність може на­ставати при неповному (урізаному) складі правопорушення (наприклад, відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи безді­яльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду настає незалежно від вини органу, що її завдав).

Протиправною визнається поведінка суб’єкта, що не відповідає вимо­гам закону, договору та призводить до порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Зазначена поведін­ка може проявлятися в невиконанні чи неналежному виконанні договірно­го зобов’язання чи в заподіянні позадоговірної шкоди житло, здоров’ю або майну іншої особи.
 

 
Під шкодою слід розуміти зменшення чи втрату (загибель) певного собистого або майнового блага. Зменшення чи втрата майна потерпілого Називається майновою шкодою, а зменшення або втрата особистого блага - моральною шкодою.                      ^                     ^

Майновим проявом майнової шкоди є збитки. Збитки - це викликані неправомірною поведінкою негативні наслідки в майновій сфері потерігіло- ^ рони відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому чи більшому розмірі.

Існує два види збитків: реальні збитки й упущена вигода (неодержані доходи)- Реальні збитки - це втрати, що їх особа, права якої порушено, зробила чи мусить зробити для відновлення порушеного права у зв’язку зі втратою або пошкодженням її майна, тобто як витрати, котрих особа вже за­знала, так і витрати на полагодження пошкодженої речі, які особа змушена буде здійснити. Доходи, що їх особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, £ упущеною вигодою. Відмінність реадьних збитків від упущеної вигоди полягає в тому, що в першому ви- ладку майно кредитора (потерпілого) внаслідок заподіяння шкоди зменшу­ється, а в другому - не збільшується, хоча мало б збільшитися, якби не було ШКІДЛИВОЇ поведінки іншої сторони.

Моральна (немайнова) шкода - це наслідки правопорушення, котрі не мають економічного змісту та вартісної форми, можуть полягати у:

•  фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
•  душевних стражданнях, котрих фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім’ї чи близьких ро­дичів;
•  душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі зни­щенням або пошкодженням її майна;
•  приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Причинний зв ´язок між протиправною поведінкою та наслідками, що полягають у заподіянні матеріальної чи моральної шкоди, доводить креди­тор, тобто потерпіла особа. У зв’язку з тим, що цивільне право для притяг­нення до цивільної відповідальності допускає неповний склад правопору­шення, встановлення причинного зв’язку є необхідним лише за умов, коли така шкода дійсно заподіяна. Якщо немає шкоди, то немає й необхідності доводити існування причинного зв’язку. Протиправна поведінка особи тіль­ки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками.

Вина - це психічне ставлення особи до власної протиправної поведінки та її наслідків. Вона має дві форми: умисел і необережність.

Умисел як форма вини наявний у поведінці особи, коли правопорушник усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяль­ності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки та бажає їх настання
 

 
(наприклад, позичальник умисно не повертає позикодавцеві грошову су^, вказану в борговій розписці).

Необережність - це форма вини, коли особа, яка вчинила правопору. шення, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї про^. правної поведінки, але легковажно розраховувала на їх відвернення чи од передбачала можливості їх настання, хоча повинна була та могла їх перед, бачити.

Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов’язання, а тому і цивільному праві діє презумпція вини правопорушника.

Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є:

1.  вина кредитора або умисел потерпілого;
2.  непереборна сила;
3. випадок

Вина кредитора як підстава звільнення від відповідальності поляїод в тому, що невиконання або неналежне виконання зобов’язання, зумовле наміром або необережністю кредитора, звільняє боржника від відповідали, ності, якщо інше не встановлене законом. Умисел потерпілого є підставою звільнення від відповідальності, наприклад, у випадку заподіяння йому шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Непереборна сила є надзвичайною та невідворотною за даних умов подією, яка внаслідок своїх властивостей унеможливлює виконанні зобов’язання. Вона може виражатися у вигляді події природного (землетрус, ураган, повінь), так і соціального (страйк, бойові дії) характеру. Ознакам непереборної сили є: 1) надзвичайність, тобто вона виходить за межі зви­чайних повсякденних явшц; 2) невідворотність - її неможливо попередити і подолати на сучасному рівні розвитку науки і техніки.

Непереборна сила звільняє боржника від відповідальності у всіх ви­падках, крім таких, що прямо зумовлені в законі. Різновидом обставин, ш звільняють від цивільно-правової відповідальності, є форс-мажорні обста­вини. їхнє коло включає в себе обставини непереборної сили, а також об­ставини, які сторони договору визначили під час його укладання такими, що звільняють від відповідальності в разі їх настання (наприклад, раптове підвищення курсу валют або відсутність на ринку певного виду товарів)

Випадок тлумачиться ж обставина, яку не можна передбачити, а тому й запобігти в певній ситуації. Відмінність між випадком та непереборною силою полягає в тому, що непереборна сила є невідворотною внаслідок сво­єї надзвичайності та непідконтрольності, а випадок є невідворотним тому, що його не можна передбачити (наприклад, відмова двигуна літака через попадання в сопло птаха).

дрт-пВГРШ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ   ^