Аналіз законодавства деяких країн свідчить, що, наприклад, у Франції, Іспанії, Австрії існує не договір довічного утримання, а довічна рента в грошовій формі. В таких країнах, як Німеччина[117], Італія, Вірменія, Азейбайджан, рента може виплачуватися як у грошовій, так і в натуральній формі. В Росії, Білорусі, Казахстані, Грузії, Латвії, Польщі окремо виділяється довічне утримання з доглядом.

Відповідно до ст. 731 ЦК України за договором ренти одна сторона (одержувач) ренти передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Якщо в ч. 2 ст. 731 ЦК України визначено, що може бути два види ренти: строкова і безстрокова, то ст. 583 ЦК Російської Федерації[118] визначає, що рента може бути безстрокова (постійна рента) та на строк життя отримувача ренти (довічна рента). При цьому довічна рента може бути встановлена на умовах довічного утримання громадянина (с «иждевением» – рос.). Так само ці питання вирішені у статтях 517-539 ЦК Республіки Казахстан[119]. Саме рента з довічним утриманням є договором ренти, а не довічного утримання. ЦК України окремо поділяє договір ренти та довічного утримання (догляду), на відміну від ЦК Російської Федерації, який визнає договір довічного утримання різновидом договору ренти і тому норми, які регулюють відносини довічного утримання розміщені в главі, присвяченій договору ренти. Слід зазначити, що ці два види договорів, які розміщені в різких главах ЦК, по-суті є одним видом договору, про що йшлося в юридичній літературі[120]. Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона передає другій стороні у власність жилий будинок, квартиру або їх частину, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Як за договором довічного утримання, так і за договором ренти одна сторона може передати іншій житло, однак, на відміну від договору ренти за договором довічного утримання визначено перелік майна, яке може передаватися у власність набувача. За обома договорами набувач майна зобов’язується надавати відчужувану майна певну компенсацію у вигляді ренти або забезпечення утриманням або доглядом,

Як випливає із зазначеного, договір ренти і договір довічного утримання принципово не відрізняються, якщо це стосується житла. Разом із тим, відповідно до ч. 1. ст. 746 ЦК України відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути лише фізична особа, незалежно від віку та стану здоров’я, а набувачем – повнолітня дієздатна фізична або юридична особа.

Враховуючи наведене, слід погодитися з тими авторами, які зазначають, що договір довічного утримання (догляду) є різновидом договору ренти, хоча в літературі висловлюються й інші думки

У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов’язки платника ренти.

Виплата ренти може бути забезпечена встановленням обов’язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти відсотки. Рента може виплачуватися у грошовій формі або переданням речей, виконанням робіт чи наданням послуг. Форма виплати ренти та її розмір встановлюються договором.

Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором. Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти.

Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною.

Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти, відмови від договору рента. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти, у разі якщо:

1) платник безстрокової ренти прострочив виплату більш як на один рік;

2) платник безстрокової ренти порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплати ренти;

3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти, розрахунки провадяться залежно від того, було передане майно у власність платника ренти за плату чи безоплатно. Якщо майно було передане у власність платника ренти безоплатно, у разі розірвання договору ренти її одержувач має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти. А коли майно було передане у власність платника ренти за плату, її одержувач має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти. У разі випадковою знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати припинення зобов’язання, виплати ренти або зміни умов її виплати. Випадкове знищення чи випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від обов’язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

Договір ренти є реальним, якщо йдеться про житло, необхідне для проживання.

Відповідно до ст. 732 ЦК України договір ренти укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

ЦК Російської Федерації не передбачає такого різновиду договору ренти, як рента на певний строк, Якщо договір ренти укладається на визначений строк, то ціна об’єкта повинна бути чітко визначена. При цьому зникає різниця між договором ренти і договором купівлі-продажу, тому щодо ренти за винагороду повинні застосовуватися положення про продаж, а щодо ренти, здійсненої безоплатно, повинні застосовуватися правила дарування.