Зміст норм чинного законодавства дає підстави визначити, що контрольно-наглядові провадження — це сукупність ор­ганізаційних, економічних, соціальних та правових заходів, спрямованих на систематичну перевірку виконання Конститу­ції і законів України, інших нормативних актів та втручання контролюючих органів у оперативну діяльність підконтрольних органів, установ і закладів з метою усунення виявлених не­доліків, попередження вчинення правопорушень та поновлен­ня порушеного права фізичних чи юридичних осіб. До контрольно-наглядових проваджень належать: 1) провадження з контролю у сфері фінансово-госпо­дарської та іншої діяльності, що здійснюється Головним конт­рольно-ревізійним управлінням України, державною службою фінансового моніторингу, державним казначейством, держав­ною інспекцією з контролю за цінами, державною комісією з цінних паперів, службою експортного контролю, іншими цен­тральними органами виконавчої влади та їх регіональними службами;

1. провадження з контролю у сфері фінансових (фіскальних) відносин, тобто забезпечення надходження податків та зборів до бюджетів усіх рівнів та внесків до державних цільових фондів, що здійснюється органами державної податкової служби, де­ржавної митної служби Міністерства фінансів України, Пенсій­ного фонду України, фондів соціального страхування та ін.;
2. провадження з контролю у сфері безпеки життєдіяль­ності, що здійснюється державними пожежно-рятувальними службами, санітарно-епідемічними службами, службами захис­ту прав споживачів, з нагляду за охороною праці тощо з метою створення безпечних умов проживання та праці, забезпечення дотримання санітарно-епідемічних та санітарних норм, затвер­дження та встановлення державних стандартів, їх дотримання при наданні послуг та забезпечення прав споживачів;
3. провадження із забезпечення, установленого судом, ад­міністративного нагляду за особами, звільненими з місць по­збавлення волі відповідно до Закону України «Про адміністра­тивний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р.1.

Отже, контрольно-наглядові провадження «пронизують» усі сфери життя суспільства, що, можливо, у ринкових відносинах не зовсім схвально сприймається, оскільки в усьому світі бізнес поважають і оберігають на державному рівні, проте у всіх ви­падках ця сфера діяльності органів владних повноважень, як й провадження із застосування заходів примусу, має бути чітко, якомога повно виписана в законодавстві й, бажано, на законо­давчому рівні, а не на рівні підзаконних нормативних актів.

1 Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць по­збавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної

Ради України. — 1994. — № 52. — Ст. 455.

Провадження із застосування заходів адміністративного при­мусу, крім накладення адміністративних стягнень, здійснюється у разі необхідності попередження або припинення протиправних дій, забезпечення громадської безпеки, коли настання виняткових умов потребує застосування примусових мір, і у випадках відсутності правопорушення чи протиправних дій. Застосування заходів ад­міністративного примусу, як відомо, набагато ширше, ніж тіль­ки накладення адміністративних стягнень.

Важливою функцією заходів адміністративного примусу є їх правоохоронний характер, спрямований на локалізацію, ней­тралізацію і недопущення правопорушень, на захист сформова­них державою правовідносин. Особливості адміністративного примусу:

1)  заходи адміністративного примусу встановлюються, змі- 
нюються, скасовуються виключно законами;

2)    застосування заходів адміністративного примусу не 
пов´язане з відношеннями службової підпорядкованості. Вони 
застосовуються значною кількістю контрольно-наглядових ор- 
ганів, їх посадових осіб;

1. заходи адміністративного примусу можуть застосовува­тися не лише до правопорушників, а й до законослухняних громадян у випадках введення надзвичайного стану1, необхід­ності подолання епідемії, епізоотії, а також забезпечення без­пеки життєдіяльності суспільства;
2. заходи адміністративного примусу можуть бути застосо­вані як до конкретних осіб, так і до певної групи громадян чи до юридичних осіб;
3. провадження по застосуванню заходів примусу може встановлюватися, змінюватися та скасовуватися як законами, так й актами управління, виданими з метою конкретизації за­конів та методичного забезпечення їх виконання.

Отже, провадження із застосування заходів адміністратив­ного примусу можна визначити як урегульовану нормами процесу­ального права діяльність органів владних повноважень щодо за­стосування заходів фізичного, психічного, організаційно-правового та майнового характеру, які спрямовані на припинення правопо­рушень, ліквідацію негативних наслідків та охорону прав та інте­ресів фізичних чи юридичних осіб.

1 Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 берез­ня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 23. — Ст. 176.

Вивчення нормативної бази та аналіз адміністративної практики дає можливість виділити кілька видів проваджень по застосуванню заходів адміністративного примусу: 1) прова­дження по застосуванню заходів адміністративного попере­дження; 2) провадження по застосуванню заходів адміністра­тивного припинення; 3) провадження по застосуванню адмі­ністративно-господарських санкцій.

Провадження із застосування заходів адміністративного по­передження — це застосування уповноваженими на те компе­тентними органами комплексу заходів, спрямованих на попе­редження правопорушення або недопущення ухилення від ви­конання обов´язків, визначених нормами права. Законодавець строго регламентує не тільки підстави, а й порядок застосуван­ня адміністративно-попереджувальних заходів, відповідальність і компетенцію посадових осіб. Кожний захід застосовується ор­ганом владних повноважень не за розсудом, а тільки у випад­ках, прямо передбачених законом. До заходів адміністративно­го попередження належать провадження:

а)    із застосування санітарно-охоронних обмежень (вве- 
дення карантину, профілактичне щеплення, вилучення для 
проведення аналізу проб продукції, санітарні перевірки дитя- 
чих дошкільних та шкільних закладів, торговельних підпри- 
ємств та закладів громадського харчування, виробничих при- 
міщень та ін.);

б)  з примусового вилучення майна (реквізиція) у разі забез- 
печення необхідного правопорядку за надзвичайних умов, а 
також вилучення зброї, боєприпасів, штампів, печаток та ін- 
ших речей, добровільно зданих компетентним органом владних 
повноважень;

в)  з тимчасової заборони експлуатації транспортних засобів, 
механізмів, устаткування, технічний стан яких загрожує гро- 
мадській безпеці, безпеці праці, дорожнього руху; тимчасового 
усунення від виконання наявних робіт тощо;

г)  з припинення дії певних дозволів (ліцензій), примусово- 
го обстеження підприємств, установ, закладів щодо їх про- 
фесійної придатності (атестація) до виконання завдань, перед- 
бачених установчими документами;

ґ) провадження про визнання персони «нон грата».

Провадження із застосування заходів адміністративного при­пинення — це примусові заходи припинення порушень законо­давства на стадії їх вчинення та усунення шкідливих наслідків і забезпечення можливості притягнення до юридичної відпові­дальності. До них належать провадження:

а) з адміністративного затримання особи в порядку, перед­баченому статтями 261—263 КУпАП; особистого огляду, огляду і вилучення речей, ручної кладі, багажу (статті 264—265 КУпАП); відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп´яніння

(ст. 266 КУпАП);

б)  з видворення за межі держави іноземців та осіб без грома- 
дянства відповідно до ст. 32 Закону України «Про правовий ста- 
тус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р.1;

в)  у зв´язку із застосуванням зброї та спеціальних засобів, 
відповідно до статей 14—151 Закону України «Про міліцію» від

20 грудня 1990 р.2;

г)  щодо вилучення і затримання речей, документів, транс- 
портних засобів, вантажів вогнепальної та іншої зброї; арешту 
активів відповідно до ст. 9 Закону України «Про порядок пога- 
шення зобов´язань платників податків перед бюджетами та дер- 
жавними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р.3;

ґ) щодо заборони експлуатації окремих механізмів, машин та агрегатів, транспортних засобів, виробничого устаткування, при­пинення або заборони певного виробництва, експлуатації певних приміщень, цехів, заборони реалізації певної продукції тощо;

д)  з примусової ліквідації штучно створених монопольних 
підприємств; тимчасового припинення фінансування, кредиту- 
вання; інвестування; позбавлення ліцензій і дозволів.

е)  з порушення правил паркування транспортних засобів та 
примусового евакуювання їх.

1  Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон Ук­раїни від 4 лютого 1994 р. // ВВР. — 1994. — № 23. — Ст. 161.

2  Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВР. — 1991. — № 4. — Ст. 20 (з наст. змінами).

3  Про порядок погашення зобов´язань платників податків перед бю­джетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 10. — Ст. 44.

Провадження із застосування адміністративно-господарських санкцій. Установленням адміністративно-господарських санк­цій законодавець насамперед мав на меті забезпечення публіч­ного впливу економічного змісту на сферу підприємницької діяльності та господарювання, а по-друге, створення певної системи правових засобів економічної відповідальності, які б характеризували і за формою, і за змістом новий вид юридичної відповідальності — господарсько-правову відповідальність. Від­сутність у переліку в п. 22 ст. 93 Конституції України згадки щодо виключного визначення Законом України такого виду відповідальності, як «господарсько-правова», пояснюється тим, що цей вид юридичної відповідальності на час прийняття Кон­ституції України знаходився в стані емпіричного формування — розробки і прийняття низки нормативних актів, які визнача­ють механізм господарювання, регулювання економіки і со­ціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України. Проте ч. 2 ст. 238 Господарського кодексу України закріплює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.