Адміністративно-господарські санкції застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійс­нення господарської діяльності. Адміністративно-госпо­дарськими санкціями визнаються не лише заходи майнового характеру (штраф, вилучення прибутку, стягнення зборів), а й заходи організаційно-правового характеру (анулювання ліцен­зії, обмеження діяльності об´єкта тощо), спрямовані на запобі­гання та припинення правопорушень у сфері господарювання, а за потреби — і застосування певних стягнень у вигляді інших негативних для правопорушника наслідків.

Адміністративно-господарські санкції за своїми матеріаль­ними та процесуальними властивостями мають спільні риси з адміністративною відповідальністю. Вони, як і адміністративна відповідальність, не мають компенсаційного характеру, не від­новлюють початкового майнового стану, їх стягнення не здій­снюються на користь іншої сторони або учасника господарсько-правових відносин, а зараховуються (фінансові, штрафні санк­ції, як і адміністративні штрафи), повністю або частково до державного бюджету та частково — до цільових позабюджетних фондів розвитку органів державної влади чи підтримки підпри­ємств малого та середнього бізнесу, захисту конкуренції, спри­яння зайнятості населення тощо. Логічна структура норм ад­міністративних санкцій допускає наявність гіпотези, диспозиції та санкції, які за змістом тотожні адміністративно-деліктним нормам з їх імперативним, державно-владним характером.

Складання актів про порушення вимог нормативних акутів у сфері підприємницької і господарської діяльності та розгляд справ про порушення здійснюються контрольно-наглядовими органами виконавчої влади (в окремих випадках судами) або органами місцевого самоврядування за правилами відповідних нормативних актів, але за принципами і умовами на зразок розгляду справ про адміністративні правопорушення. Постано­ва (рішення) у справі про порушення в сфері економіки та на­кладення стягнення у вигляді адміністративно-господарських санкцій за змістом та порядком оголошення аналогічні поста­нові у справі про адміністративні правопорушення. Порядок оскарження і опротестування адміністративно-господарських санкцій (хоча Господарським кодексом України його не визна­чено) у справі про порушення в сфері економіки за деякими винятками майже такі, як і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Ці та інші загальні риси та ознаки адміністративної відповідальності та адміністративно-господарських санкцій, мабуть, і були підставою для стимулю­вання визнання окремими авторами наявності адміністративної відповідальності юридичних осіб за законодавством України.

Однак ні спільні риси і ознаки, ні розгляд справи про по­рушення у сфері господарювання і притягнення до відпові­дальності в адміністративному порядку ще не означають, що це є адміністративна відповідальність юридичних осіб. Адже при­тягнення до кримінальної, цивільно-правової відповідальності в судовому порядку ми не називаємо «судовою» відповідальніс­тю, а відповідно до предмета регулювання — кримінальною або цивільно-правовою відповідальністю. Застосування адміністра­тивно-господарських санкцій органами державної влади або органами місцевого самоврядування — це їх особливість і від­мінність від інших видів юридичної відповідальності.

Використання законодавцем вже напрацьованих механізмів і опробуваних практикою юридичних режимів при застосуван­ні адміністративно-господарських санкцій є правомірним, до­цільним, економічно виправданим. Проте, незважаючи на значну спільність загальних рис і ознак адміністративної від­повідальності та адміністративно-господарських санкцій існує значна їх відмінність. За строками застосування стягнень: ад­міністративні — два місяці (ст. 38 КУпАП), адміністративно-господарські — шість місяців з дня виявлення правопорушен­ня, але не пізніше як через рік з дня порушення (ст. 250 ГК України). При вчиненні адміністративного проступку обов´язково складається протокол про адміністративне право­порушення, а порушення у сфері підприємницької і госпо­дарської діяльності оформлюються у більшості випадків акта­ми, постановами тощо. Притягнення до адміністративної від­повідальності має певні юридичні наслідки — повторність вчиненого, а стягнення вважається дійсним протягом року і є обтяжуючою обставиною відповідальності у разі вчинення но­вого правопорушення та кваліфікуючою ознакою при притяг­ненні до адміністративної відповідальності фізичних осіб за правопорушення у сфері господарювання (статті 163—1643, 1652 КУпАП), а застосування адміністративно-господарських санк­цій будь-яких додаткових наслідків юридичного характеру не тягне. За часів існування адміністративної преюдиції застосу­вання адміністративно-господарських санкцій, передбачених законами, не вважалося за адміністративне стягнення і у разі вчинення повторно протягом року правопорушення особа не піддавалася кримінальному переслідуванню. Ці та інші відмін­ності відмежовують адміністративну відповідальність від ад­міністративно-господарських санкцій. Це дає змогу зробити висновки, що відповідальність підприємств, установ і закладів у вигляді фінансових, штрафних санкцій, передбачена (вста­новлена) законами та іншими нормативними актами, яку деякі науковці вважають за адміністративну відповідальність юри­дичних осіб, є не що інше, як адміністративно-господарські санкції — одна зі складових реально існуючої господарсько-правової відповідальності, якщо інше не визначено законом1.

Аналіз адміністративно-господарських санкцій та їх засто­сування дає можливість зазначити наступне.

1 Демський Е. Ф, Ковальський В. С, Демський С. Е. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарського судочинства.

• 2002. — № 4. — С. 168—176; Демський Е. Співвідношення адміністратив­ної і господарської відповідальності // Юридична Україна. — 2005. — № 9.
• С. 24—29; Демський Е. Ф. До питання про адміністративну відповідаль­ність юридичних осіб // Юридичний вісник України. — 2002. — № 33—34; Адміністративна відповідальність: Зб. законодавства України про ад­міністративну відповідальність / Упоряд.: Е. Ф. Демський, В I. Махно. — К.: Магістр-ХХІ сторіччя, 2005. — 400 с.

1. Підставою для застосування адміністративно-господарсь­ких санкцій є порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а не договору. Ад­міністративно-господарські санкції застосовуються на такій юридичній підставі, як об´єктивні, дійсні протиправні дії чи без­діяльність в основному винної особи, за які законом передбаче­на відповідальність у вигляді (формі) адміністративно-госпо­дарських санкцій. Законодавець не встановлює жодних інших умов відповідальності щодо заподіяння шкоди (розміру збитків, форми вини). Розмір фінансової (штрафної) санкції та вид ад­міністративно-господарської санкції чітко визначено законо­давцем у відповідних законах. Сплата штрафних, фінансових санкцій не виключає застосування водночас інших адміністра­тивно-господарських санкцій, що є істотною особливістю (оз­накою) такої відповідальності, законність чи конституційність якої потребує окремого дослідження.

2.  Суб´єктом відповідальності щодо адміністративно-госпо- 
дарських санкцій визнаються учасники господарських відно- 
син, які здійснюють господарську діяльність. До них належать:

а)   господарські організації — юридичні особи, державні, 
комунальні та інші підприємства, створені відповідно до 
Цивільного кодексу України і Господарського кодексу Украї- 
ни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в 
установленому порядку;

б)  громадяни України, іноземці та особи без громадянства, 
які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані від- 
повідно до закону як підприємці зі створенням юридичної осо- 
би;

в)  філії, представництва, інші виокремлені підрозділи гос- 
подарських організацій (структурні одиниці), утворені ними 
для здійснення господарської діяльності.

Суб´єктами такої відповідальності можуть бути і громадські організації, утворені для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

3.  Органами, яким надане право застосування адміністра- 
тивно-господарських санкцій, є уповноважені відповідними 
законами чи іншими нормативними актами органи державної 
влади або органи місцевого самоврядування та їх посадові осо- 
би. Досить часто повноваження органів і їх посадових осіб 
щодо застосування адміністративно-господарських санкцій і 
адміністративних стягнень збігаються в одній особі.

Це вказує на імперативно-владний характер як адміністра­тивної відповідальності, так і відповідальності у вигляді ад­міністративно-господарських санкцій, що переконливо свід­чить про відсутність потреби застосування адміністративної відповідальності до юридичних осіб.

В іншому випадку, визнання юридичної особи суб´єктом адміністративної відповідальності, призведе до економічного поневолення і без того малооплачуваних працівників підпри­ємств, установ, закладів, адже тягар адміністративної відпові­дальності буде перекладено власником на своїх робітників, а власник чи особа, винна у вчиненні правопорушення зали­шиться непокараною («незаплямованою») — це по-перше. По-друге, адміністративно-господарські санкції більш суворі, ніж адміністративні стягнення за аналогічні провини, що знову-таки виведуть юридичну особу (вважай, власника) з-під органі­заційно-правового чи майнового впливу.

Стаття 239 Господарського кодексу України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановлено­му законом, можуть застосовувати до суб´єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

1)  безоплатне вилучення прибутку (доходу);

2)  застосування штрафу як адміністративно-господарської 
санкції;

3)  стягнення зборів (обов´язкових платежів);

4)  зупинення операцій за рахунками суб´єктів господарю- 
вання;

5)   застосування антидемпінгових заходів;

6)   припинення експортно-імпортних операцій;

7)   застосування індивідуального режиму ліцензування;

1. зупинення ліцензії (патенту) на здійснення суб´єктом господарювання певних видів господарської діяльності;
2. анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб´єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

1. обмеження або зупинення діяльності суб´єкта господа­рювання;
2. скасування державної реєстрації та ліквідація суб´єкта господарювання;
3. інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законами.

Разом із тим відомо, що застосування будь-якого заходу адміністративного примусу потребує відповідного процесуаль­ного (документального) оформлення з дотриманням передба­чених законом процедур, тобто застосування будь-якого виду адміністративно-господарської санкції потребує відповідного адміністративного провадження, які здійснюються органом владних повноважень, їх посадовими та службовими особами.

1  Про теплопостачання: Закон України від 2 червня 2005 р. // Відо­мості Верховної Ради України. — 2005. — № 28. — Ст. 373.