Типовими об'єктами криміналістичної дослідницької фотографії є приховані, неочевидні властивості й ознаки слідів і речових доказів (наприклад, мікротраси на гільзі, деталі почерку, штрихи попередньої підготовки при виконанні підробленого підпису тощо). Дослідницька фотозйомка нерідко проводиться фотокамерою, приєднаною до спеціального приладу: мікроскопу, спектрографу, профілографу-профілометру, електронно-оптичному перетворювачу. Крім того, освітлення при зйомці також часто буває спеціальним, із застосуванням інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, бета- і гамма-променів, а зйомка здійсню-ється на спеціальні матеріали. Фотографічні зображення досліджуваних криміналістичних об'єктів додаються до висновків експертів, обґрунтовують та ілюструють їхні висновки за результатами досліджень.

Криміналістичний відеозапис можна визначити як систему наукових положень, методів, прийомів і технічних засобів, що використовуються при виготовленні відеоматеріалів у ході розкриття і розслідування злочинів. Наукові положення криміналістичного відеозапису мають пряме відношення до роботи із судовми доказами, фіксації образної і звукової інформації динамічного характеру на магнітній стрічці чи дискеті.

Технічними засобами відеозапису є відповідна знімальна і відтворююча апаратура, магнітна стрічка, різні приналежності, що необхідні для виготовлення і демонстрації відеофільму. Під методами і прийомами криміналістичного відеозапису розуміють ряд правил і рекомендацій, що передбачають застосування названих технічних засобів з метою виготовлення судових відеоматеріалів у ході розслідування злочинів.

Роль криміналістичного відеозапису в слідчій практиці й оперативно-розшуковій діяльності полягає у властивих йому принципово новітніх можливостях фіксації подій і об'єктів у динаміці, що дозволяє успішно вирішувати дуже складні задачі.

Це фіксація з документальною точністю матеріальної обстановки і розслідуваних подій у їхньому розвитку, зміні; збереження зафіксованої інформації та її оцінка в будь-який момент досудового слідства і судового розгляду; реєстрація малодоступних людському сприйняттю швидкоплинних процесів і наступне детальне їх вивчення як у цілому, так і по окремим складовим періодам; точне встановлення часу, протягом якого відбувалася зафіксована подія, та ін[5].

Розділ 2. Методи судово- оперативної фотографії

2.1 Панормна фотозйомка

Панорамна фотозйомка - метод одержання фотографічного знімка із зміною звичайного співвідношення між сторонами фотографічного кадру за рахунок збільшення його в довжину.

Панорамним називають зображення, що охоплює все коло або значний сектор місцевості по горизонту (іноді по вертикали). Панорамування дозволяє розширити межі простору зйомки.

Панорамна фотозйомка полягає в тому, що об'єкт фотографують частинами так, щоб кожний наступний кадр був продовженням попереднього. Для цього на кожному наступному знімку захоплюється невелика частина попереднього кадру, тобто на сусідніх знімках двічі фіксується один і той самий орієнтир. Такі сполучені орієнтиром знімки просто і зручно монтуються у фотографічну панораму. В результаті виходить розгорнутий фотознімок, на якому об'єкт відбитий повністю і в достатньо великому масштабі.

Необхідність в панорамуванні виникає в тих випадках, коли: 1) потрібно зафіксувати великий простір, в межах якого знаходяться об'єкти, що мають важливе криміналістичне значення (наприклад, місце катастрофи залізничного потяга, падіння вертольота); 2) при фотографуванні не можна обрати точку зйомки, з якої весь об'єкт поміщався би в одному кадрі (наприклад, труп потерпілого, що лежить у каналізаційній трубі); 3) об'єкт необхідно сфотографувати так, щоб усі його особливості були зафіксовані в достатньо великому масштабі. Панорамний, тобто скомпонований з декількох, знімок не тільки дає загальний вигляд об'єкта, але й дозволить сприймати всі його криміналістично значимі деталі, які не сприймаються на фотографії, видрукуваній з одиночного кадру.

Виділяють три основні різновиди панорамної зйомки.

Лінійна панорама. Цим методом фотографують такі криміналістичні об'єкти, які мають значні лінійні розміри або розташовуються по лінії відносно один одного.

Кругова панорама. В слідчій практиці часто виникає необхідність сфотографувати криміналістичні об'єкти, розташовані в просторі на великій відстані. В таких ситуаціях вдаються до виготовлення кругової панорами. Тут так само знімають серію фотографічних кадрів, однак на відміну від лінійної панорами, точка зйомки залишається незмінною, а кожний наступний кадр фіксує після повороту камери на певний кут в горизонтальній площини. В результаті монтажу виходить розгорнутий панорамний знімок об'єктів, розташованих по дузі окружності. Кут повороту фотокамери контролюється за видошукачем з урахуванням деякої відмінності полів зору його (видошукача) та об'єктива при виборі секторів, дублюючих один одного на сусідніх кадрах і полегшуючих монтаж кругової панорами.

Ярусна (східчаста) панорама. В практиці розслідування злочинів існують випадки, коли криміналістичні об'єкти розташовуються в просторі не по прямій лінії і не по дузі окружності, а на різних рівнях або зміщені по відношенню один до одного в сторони. Самим простим прикладом тут може служити доріжка слідів ніг людини. При ходьбі чи бігові кожний наступний слід зсунутий у бік, хоча відбитки підметок взуття мають вигляд загальної лінійної доріжки. Іноді фотографують такі сліди методом лінійної панорами, розміщуючи в кадрі по крайній мірі одну пару слідів (правої і лівої ноги). Однак при цьому неминучі просторові викривлення. Фотозйомку доріжки слідів ніг криміналістично грамотно виконувати у вигляді східчастої чи ярусної панорами, коли кожний слід фіксується окремо. Це дозволяє одержати зображення слідів у великому масштабі, а в результаті відобразити усі особливості підошов взуття, видимі в слідах. При зйомці кожний слід рекомендується помітити номером так, щоб він попадав в кадр при фотографуванні наступного сліду. По такій фотографічній панорамі можна визначити усі характерні загальні ознаки доріжки слідів ніг людини.

2.2 Вимірювальна фотозйомка

Вимірювальна (метрична) зйомка - це система рекомендацій про прийоми фотографування і технічні засоби, що застосовуються для одержання знімків, які дозволяють встановити справжні розміри об'єктів зйомки. По знімкам, виконаним вимірювальним методом, можна скласти масштабний план місця події, визначити відстані між об'єктами і розміри кожного з них. Це можливо тому, що оптичне зображення фотографічного знімка будується за законами оптики і проективної геометрії. На знімку відтворюється не тільки форма об'єктів, їх взаємне розташування, ступінь яркості чи колірні відтінки, але й розміри, які можуть бути дійсними, зменшеними або збільшеними.

Масштаб фотографічного зображення залежить від відстані, що розділяє об'єкт зйомки та фотокамеру, а також від величини головної фокусної відстані її об'єктива. Знання цих параметрів і властивостей оптики дозволяє по знімку знайти фотографічний масштаб зображення та шляхом математичних розрахунків визначити дійсні розміри об'єктів, а також відстані між ними. Одержання інформації про розміри об'єктів і відстані між ними по фотографічному знімку нерідко стає найважливішим, а в деяких випадках єдиним джерелом таких відомостей.

Вимірювальна фотографія в слідчій практиці для фіксації обстановки місця події, різних етапів проведення слідчого експерименту тощо. Вона також використовується при дослідженні речових доказів, а саме при проведенні криміналістичних експертиз.

Вимірювальну фотозйомку доцільно застосовувати в таких випадках:

- при фіксації місця події, обстановка якої характеризується великим розмаїттям предметів, слідів і речових доказів, захаращеністю і хаотичністю їх розташування;

- коли в процесі огляду місця події незрозуміло, які відомості просторового розташування об'єктів, які характеристики та яких саме предметів будуть необхідні при подальшому розслідуванні;

- при обмеженому часі огляду місця події;

- коли необхідне встановлення розмірів, розташування та інших даних про предмети, доступ до яких обмежений або неможливий з будь-яких причин.

Найбільш розповсюдженими прийомами вимірювальної фотографії є: 1) фотозйомка з лінійним масштабом; 2) зйомка з глибинним масштабом; 3) фотозйомка з квадратним масштабом; 4) перспективна зйомка спеціальним фотоапаратом ФСМ.

2.3 Сигналітична (впізнавальна) фотозйомка

Впізнавальною є фотографія, що призначена для фіксації зовнішності людини з метою її реєстрації, розшуку та ототожнення.

За правилами впізнавальної зйомки фотографуються:

- заарештовані та засуджені за вчинення злочинів, для перевірки їх особи на стадії досудового розслідування, судового розгляду та в місцях відбування покарання, а також для розшуку у випадку втечі;

- затримані за підозрою у вчиненні злочинів - для обліку цих осіб з метою наступного пред'явлення фотознімків для впізнання потерпілим;

- невпізнані трупи - з метою встановлення особи загиблих.

У порівнянні з іншими фотознімками людини (художніми, аматорськими, для документів), сигналетичні знімки найбільш повно і точно відтворюють зовнішній вигляд людини. В сигналетичній фотографії це дося- гається дотриманням правил і рекомендацій, що ставляться до умов зйомки і виготовлення знімків.

При сигналетичній зйомці живих осіб послідовно виготовляються чотири знімки: три погрудних - правий профіль, анфас і з поворотом голови праворуч (напівпрофіль), а також знімок анфас у повний зріст. Для одержання найбільш точного відображення рис зовнішності голова особи при зйомці в анфас і в профіль повинна займати вертикальне положення. Положення голови необхідно вважати вертикальним, якщо при зйомці в профіль лінія, що проходить через козелок та зовнішній кут ока, утворює з лінією горизонту, що проходить через козелок кут, рівний 15°; при зйомці анфас - медіальна лінія обличчя вертикальна, зінична - горизонтальна, а козелкова - розташовується на рівні нижніх країв орбіт .

При зйомці напівпрофілю голова особи повинна бути трохи піднята і повернута праворуч так, щоб можна було чітко побачити ліву вушну раковину. Зйомка проводиться з так званої нормальної точки. Під “нормальною точкою” зйомки розуміється таке положення фотоапарату, за якого утворюються найменші перспективні викривлення об'єкту. При фотографуванні голови (портретна зйомка) такою “точкою” буде розташування фотоапарата на рівні очей особи, по пояс - на рівні її підборіддя, у повний зріст - на рівні поясу.

При зміщенні фотоапарату з “нормальної точки” зйомки, а також при нахилі голови вбік апарата або відхиленні її назад, на зображенні виникають перспективні викривлення обличчя, що істотно ускладнює правильне судження про зовнішність сфотографованих і використання знімків з метою впізнання. З тієї ж причини не можна фотографувати з дуже близької відстані - в такому випадку неминуче порушення пропорцій обличчя (явище ракурсу): елементи обличчя, розташовані ближче до апарата, здаються надмірно великими, а більш віддалені від апарата - надто малими.